Рішення № 77404961, 28.09.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5572/18 2/335/1683/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючої судді: Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, цивільну справу за позовом Запорізького державного медичного університету до ОСОБА_1 про відшкодування збитків (втрат державного бюджету з підготовки фахівця за державним замовленням),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Запорізький державний медичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в якому зазначив, що 31.07.2008 року відповідача було зараховано студентом першого курсу Запорізького державного медичного університету, та було укладено Угоду № 2008.022 від 01.08.2008 року про підготовку фахівця з вищою освітою.

ОСОБА_2 укладеної угоди відповідач ОСОБА_3 проходила навчання за державним замовленням і прийняла на себе зобов’язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше 3 роки за місцем направлення, а у разі відмови їхати за призначенням, тобто відшкодувати вартість навчання.

У 2013 році ОСОБА_3 отримала повну вищу освіту за спеціальністю „Фармація” та здобула кваліфікацію провізора, та одночасно з отриманням диплому відповідач отримала направлення на роботу в державному секторі економіки, відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника, однак до місця працевлаштування КЗ «Ліки Херсонщини» ОСОБА_1 не прибула.

Таким чином, необхідний термін роботи відповідач не відпрацювала, порушила п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації», що одночасно свідчить про її відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі, посилаючись на зазначене, а тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 збитки, витрати державного бюджету, з її підготовки за державним замовленням у сумі 77 217 грн. 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 13.06.2018 року, цивільна справа визнана судом малозначною (незначної складності) і розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Учасники справи заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Представник позивача надала на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог, вказавши, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу відзиву на позовну заяву не надала, належним чином була повідомлена про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причини, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2007 року ОСОБА_1МС. було зараховано студенткою першого курсу Запорізького державного медичного університету, що підтверджується наказом № 370-с.

01.08.2008 року з ОСОБА_1 було укладено Угоду № 2008.022 про підготовку фахівця з вищою освітою.

ОСОБА_2 укладеної угоди ОСОБА_3 проходила навчання за державним замовленням і прийняла на себе зобов’язання після закінчення вищого навчального закладу відпрацювати не менше 3 роки за місцем направлення, у разі відмови їхати за призначенням – відшкодувати вартість навчання.

У 2013 року відповідач отримав повну вищу освіту за спеціальність „Фармація” та здобув кваліфікацію провізора, що підтверджується дипломом спеціаліста АР № 45361660.

Одночасно з отриманням диплому відповідач отримала Направлення на роботу в державному секторі економіки (державні та комунальні заклади), відповідно Списку працевлаштування персонально кожного випускника (рік закінчення 2012).

Однак, до місця працевлаштування КЗ «Ліки Херсонщини» ОСОБА_4 не прибула, що підтверджується листом Департаменту охорони здоров’я Херсонської обласної державної адміністрації за вих. № 761/0-15вх. Від 19.06.2015 року.

Отже, в порушення п. 3.2 Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації», необхідний термін роботи ОСОБА_1 не відпрацювала, що одночасно свідчить про її відмову приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

ОСОБА_2 до вимог п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частина 1 ст. 509 ЦК України наголошує, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

ОСОБА_2 до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Пункт 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов’язання, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

ОСОБА_2 зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення ст. 22 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

ОСОБА_2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту», громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про освіту» передбачено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23.01.1996 року N 77/96 визначено:

п. 2: особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов’язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки; у разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання;

ОСОБА_2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22.08.1996 року № 992:

п. 4: керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з Додатком № 1;

п. 6: згідно з угодою випускник зобов’язаний глибоко оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою, та відпрацювати у замовника не менше трьох років, а вищий навчальний заклад забезпечити відповідні якість та рівень підготовки фахівця з вищою освітою;

п. 8: випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років;

п. 14: у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року, № 367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.1998 року за № 246/2686, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов’язку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

ОСОБА_2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77 від 23.01.1996 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 від 16.05.1996 року, особи які навчаються за рахунок державних коштів, укладають угоду, за якою вони зобов’язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства на менше, ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до листа МОЗ України, вих. № 11.02-10/50 від 25.04.2012 року, позов до суду ініціює сторона угоди, тобто вищий навчальний заклад (пункт 1 частини 2 статті 11, пункт 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач, який не прибув на місце працевлаштування, зазначене в направленні, чи до будь-якого іншого закладу державного сектору економіки, чи звільнився за власним бажанням, відмовився від виконання взятих на себе зобов’язань, що передбачає правові наслідки, встановлені законом та угодою, а саме - повернення витрачених коштів на навчання до державного бюджету, за рахунок якого відповідач здобув освіту у вищому навчальному закладі - Запорізькому державному медичному університеті.

У діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За наслідками перевірки Університету, проведеної Державною фінансовою інспекцією у Запорізькій області, складено ОСОБА_2 від 15.07.2015 року, яким визначено, що в результаті невиконання випускниками, у тому числі й відповідачем, умов Угод в частині повноти відпрацювання в замовника за місцем призначення не менше трьох років після закінчення ЗДМУ та невжиття заходів по відшкодуванню витрат на підготовку спеціалістів, які не відпрацювали обумовлений термін, державному бюджету завдано збитків 1 392 312,29 грн., чим порушено п.п. 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22.08.1996 року № 992, п.п. 6, 13, 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року, № 367, ст. 2 Указом Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96, п. 1 ч. 2 ст. 11, п. 8 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. 610, п. 4 ч. 1 ст. 611, ст. 629, ч. 4 ст. 631 ЦК України.

ОСОБА_2 перевірки втрати державного бюджету з підготовки відповідача за державним замовленням, у зв’язку з його не відпрацюванням встановленого терміну в державному секторі, становить 72 217,82 грн., що підтверджується розрахунком вартості навчання одного студента бюджетної форми навчання, довідкою про розмір стипендії випускників, розрахунком суми втрат державного бюджету.

На підставі викладеного, беручи до уваги, що на час розгляду справи судом сума збитків у розмірі 72 217,82 грн. ОСОБА_3 не відшкодована, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ОСОБА_2 з ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь Запорізького державного медичного університету судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп., оскільки рішення ухвалено на користь позивача.

На підставі ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Запорізького державного медичного університету, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), на користь Запорізького державного медичного університету (м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 26, р/р 35210064003442, банк – Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати державного бюджету з її підготовки за державним замовленням в сумі 72 217 (сімдесят дві тисячі двісті сімнадцять) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), на користь Запорізького державного медичного університету(м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 26, р/р 35210064003442, банк – Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Копію рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.О. Макаров