Ухвала суду № 77404651, 22.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.10.2018

Справа № 334/5586/17

Провадження № 6/334/241/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є..,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи управі виїзду за межі України.

В обґрунтування подання зазначив, що 31 серпня 2017 року, Ленінським районним судом м. Запоріжжя, на підставі ст. 377-1 ЦПК України (в редакції чинній на момент прийняття судового рішення), постановлено ухвалу по справі №334/5586/17, якою його, як керівника боржника - юридичної особи, обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання як керівником боржника - юридичної особи, зобов’язань згідно судового рішення.

Однак, у зв’язку із набранням чинності змін до цивільно-процесуального кодексу України та зміною фактичних обставин, які послугували підставою для прийняття судового рішення щодо обмеження його в праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 вважає, що з’явились обставини для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. А саме, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, внесено зміни до ЦПК України, в тому числі щодо порядку тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На даний момент нормами ст. 441 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. На момент постановлення ухвали суду 31.06.2017р. ст.. 377-1 ЦПК України такого порядку не передбачала.

До того ж, на час прийняття Ленінським районним судом м. Запоріжжя судового рішення про обмеження його в праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 обіймав посаду Генерального директора ОСОБА_2 товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - ОСОБА_1 і Компанія», та на нього як на керівника підприємства, покладався обов’язок вжиття дієвих заходів на виконання судових рішень. 15 вересня 2017 року було проведено позачергові Збори Товариства, за результатами яких було прийнято рішення про його звільнення з посади Генерального директора Товариства з 19.09.2017 року за власним бажанням. Таким чином, з 19.09.2017 року ОСОБА_1 перестав виконувати в Товаристві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тому він на той момент не був тим суб’єктом, відносно якого 31.08.2017 року приймалось судове рішення про обмеження в праві виїзду за межі України, а саме керівником боржника - юридичної особи.

Також, 11.04.2018 року господарським судом Харківської області прийнято постанову про визнання боржника банкрутом. При цьому, 21.11.2017 року ОСОБА_3 товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - ОСОБА_1 і Компанія» змінило свою назву на ОСОБА_3 товариство «КАСТОР 17». Наразі триває процедура банкрутства. Тому, його перебування на території України жодним і будь-яким чином не вплине на виконання судових рішень по зобов’язанням Товариства перед стягувачами.

Таким чином, на даний час відсутні підстави для його обмеження у праві виїзду за кордон.

У зв’язку з вищевикладеним, просить суд скасувати, встановлене ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2017 року тимчасове обмеження ОСОБА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця.

В судовому засіданні заявник свою заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник Дніпровського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала заяву ОСОБА_1, та пояснила, що на даний час у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження де стороною є боржник ОСОБА_3 товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури ОСОБА_1» і Компанія» код 05755559, яке в подальшому змінило назву на ОСОБА_3 товариство «КАСТОР 17», виконавчі провадження передані до господарського суду у зв’язку з відкриттям справи про банкротство.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши заявника і представник Дніпровського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області та долучені документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

Судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області перебувало зведене виконавче провадження АСВП № 53357175 з примусового виконання яким виступає КТ «ЗЗВА - ОСОБА_1» і компанія», заборгованості по нарахованій, але не виплаченій, заробітній платі у розмірі 10806855,27грн та заборгованість на користь юридичних осіб у розмірі 3742976,00грн.

16.11.2016 року, державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та того ж дня, у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», направлено сторонам виконавчого провадження.

Станом на 28.08.2017року заборгованість за зведеним виконавчим провадженням 53357175 боржником в повному обсязі не погашена, рішення судів не виконані, крім того керівником боржника здійснюються дії на перешкоджання виконання рішень судів. Тому, 28.08.2017 р. державний виконавець звернувся до суду із Поданням про обмеження керівника боржника - юридичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання рішень судів за зведеним виконавчим провадженням.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року по справі №331/5586/17 (провадження № 6/331/391/17) обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу керівника боржника юридичної особи – ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов’язань згідно судового рішення.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2017р. апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2017р. залишено без змін.

26.10.2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яка на підставі його заяви ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2017р. залишена без розгляду.

27.10.2017р. ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2017р. йому було відмовлено у відкритті провадження по справі за його заявою на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки скасування обмеження виїзду у зв’язку з виконанням обов’язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця, тобто справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

06.11.2017р. ОСОБА_1 знову звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.11.2017р. йому було повторно відмовлено у відкритті провадження по справі за його заявою на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України (т.2 а.с.35).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.12.2017р. апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2017р. залишена без змін.

11.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до Дніпровського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області, та згідно Листа за вих.. № 29341 від 14.05.2018р. йому було повідомлено про відсутність у державного виконавця підстав для скасування (зняття) тимчасового обмеження керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України, ОСОБА_1 Крім цього йому було зазначено, що станом на сьогодні у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження де стороною є боржник ОСОБА_3 товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури ОСОБА_1» і Компанія» код 05755559, яке в подальшому змінило назву на ОСОБА_3 товариство «КАСТОР 17».

Тому, 12.09.2018р. ОСОБА_5 вчетверте звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Однак, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2018 р. йому було повторно відмовлено у відкритті провадження по справі за його заявою на підставі п.1 ч.2 ст.186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

10.10.2018р. ОСОБА_1 знову звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на набрання чинності змін до цивільно-процесуального кодексу України, а саме, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року, внесено зміни до ЦПК України, зокрема, щодо порядку тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на даний момент нормами ст. 441 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника,що не було передбаченост.. 377-1 ЦПК України на момент постановлення ухвали суду 31.06.2017р. про тимчасове обмеження його у виїзді за межі України.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що 15 вересня 2017 року було проведено позачергові Збори Товариства, за результатами яких було прийнято рішення про його звільнення з посади Генерального директора Товариства з 19.09.2017 року за власним бажанням, що підтверджується Протоколом № 19 позачергових зборів Повного Учасника ОСОБА_2 товариства «ЗЗВА - ОСОБА_1 і Компанія».

Таким чином, з 19.09.2017 року ОСОБА_1 перестав виконувати в Товаристві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тому він на даний момент не є тим суб’єктом, відносно якого 31.08.2017 року приймалось судове рішення про обмеження в праві виїзду за межі України, а саме не є керівником боржника - юридичної особи.

21.11.2017 року ОСОБА_3 товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - ОСОБА_1 і Компанія» змінило свою назву на ОСОБА_3 товариство «КАСТОР 17».

28.12.2017р. згідно Протоколу № 28/12 зборів повного учасника ОСОБА_2 товариства «Кастор 17» було вирішено припинити діяльність ОСОБА_2 товариства «КАСТОР 17» шляхом його ліквідації за рішенням власника в порядку передбаченому чинним законодавством України.

11.04.2018 року господарським судом Харківської області було ухвалено постанову про визнання боржника ОСОБА_2 товариства «КАСТОР 17» банкрутом.

Згідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (яка діяла на час застосування обмеження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов’язань за рішенням.

Таким чином, заходи, які обмежують право громадян на вільне пересування, є обґрунтованими лише тоді, коли переслідують законну мету щодо забезпечення погашення заборгованості. Окрім того, такий захід обмеження свободи пересування може стати неспіврозмірним і порушувати право особи, якщо автоматично поширюється на невизначений строк.

З 19.09.2017 року ОСОБА_1 не є керівником ОСОБА_2 товариства «ЗЗВА-Вакатов і Компанія» та перестав виконувати в Товаристві організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тимчасове обмеження на право виїзду за межі України встановлювалося виключно для керівника юридичної особи-боржника з метою виконання ОСОБА_2 товариства «ЗЗВА - ОСОБА_1 і Компанія» своїх зобов'язань по сплаті заборгованості.

Таким чином, підстави для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у виїзду за кордон на даний час відпали, тому заява про скасування вказаного обмеження підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну»,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документу - задовольнити.

Скасувати обмеження у праві виїзду за кордон, встановлене громадянину України ОСОБА_1 проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року по справі по справі №334/5586/17 (провадження № 6/334/391/17).

Виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення ухвали суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.