Рішення № 77403319, 23.10.2018, Селидівський міський суд Донецької області

242/68/18

2/242/483/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі

- головуючого судді Черкова В.Г.,

- при секретарі судового засідання Кідрон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу № 242/68/18 (провадження № 2/242/483/18) за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) про стягнення коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договором позики, в якому зазначив, що 01.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошей, за умовами якого відповідач отримав гроші у розмірі 47 500 євро зі строком повернення до 01.01.2013 року та сплатою щомісячно 1% від суми позики. За отримання вказаної суми відповідач написав розписку. Коли минув строк позики він звернулася до відповідача з приводу повернення позики, але відповідач у встановлений строк гроші не повернув. В 2013 році позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором позики та заочним рішенням цього суду позовні вимоги було задоволено. В подальшому ухвалою суду вказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до судового розгляду, але у зв'язку з проведенням АТО на території м. Донецька розгляд справи не відбувався. Відновити втрачене судове провадження неможливо, оскільки розгляд справи не було закінчено по суті. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором позики у розмірі 47 500 євро, що станом на дату подання нового позову складає 1 579 123,25 грн. та відсотки у розмірі 1 105 358,28 грн., а всього - 2 684 509,53 грн. та судові витрати.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на дану позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем при зверненні до суду з новим позовом було пропущено строк позовної давності, стягнення боргу в іноземній валюті не відповідає положенням законодавства, відсутні докази щодо наявності боргових зобов'язань. Просить відмовити у задоволенні позову та розглянути справи у його відсутності.

Представником позивача надано суду клопотання про поновлення строку позовної давності, в якому зазначив, що в 2013 році позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором позики та заочним рішенням цього суду позовні вимоги було задоволено. В подальшому ухвалою суду вказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до судового розгляду, але у зв'язку з проведенням АТО на території м. Донецька розгляд справи не відбувався. Відновити втрачене судове провадження неможливо, оскільки розгляд справи не було закінчено по суті. Просить задовольнити позовні вимоги та розглянути справи у його відсутність та відсутність позивача. В подальшому представник позивача заявив клопотання про залучення до справи у якості співвідповідача ОСОБА_3 та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача вищевказану суму боргу.

Відповідач - ОСОБА_3 - в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі повернуто заявнику.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі та постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 18 квітня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 червня 2018 року задоволено клопотання представника позивача та у якості співвідповідача залучено ОСОБА_5.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 червня 2018 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів та витребувано з Селидівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану відомості щодо реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та чи не розірваний такий шлюб на теперішній час.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 червня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору та повернуто суму судового збору у розмірі 320 грн. у зв'язку з поверненням заяви про забезпечення доказів.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно договору позики від 01 січня 2012 року ОСОБА_1 (позикодавець) надав, а ОСОБА_2 (позичальник) отримав грошову кошти у розмірі 47 500 (сорок сім тисяч п'ятсот) євро на строк до 01.01.2013 року зі сплатою щомісячно 1 (одного) відсотка від суми позики на весь строк позики. Дружини сторін ознайомлені та згідні зі змістом цього договору. В договорі мається розписка відповідача (позичальника) про отримання грошових коштів відповідно до укладеного договору.

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 вересня 2013 року у цивільній справі № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 503 775,50 грн., суму процентів у розмірі 75 566,25 грн., витрати на телеграми у розмірі 29,28 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн., судовий збір у розмірі 3 441 грн., а всього - 588 812 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 03 коп.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 травня 2014 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення від 03.09.2013 року задоволено, заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03.09.2013 року у цивільній справі № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу - скасовано та справу призначено до розгляду на 25 червня 2014 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2015 року заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено та видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04 січня 2018 року визнано виконавчий лист у цивільній справі № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу таким, що не підлягає виконанню.

Постановою головного державного виконавця Подільського районного відділу ДВС міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05 березня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу - закрито.

Згідно відповіді Селидівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 02 липня 2017 року № 15.39-5/2789, під час перевірки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян в наявності актовий запис про шлюб № 974 від 12.10.1985 року, складений Київським районним у місті Донецьку відділо державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на ім'я ОСОБА_2 і ОСОБА_5.

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 47 500 євро, а відповідач, отримавши їх, належним чином не виконав свої обов'язки по їх поверненню.

Твердження відповідача про пропуск позовної давності суд вважає хибними, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається спливом строку виконання.

З досліджених в судовому засіданні доказів було встановлено, сторонами при укладенні договору позики було визначено строк виконання - 01 січня 2013 року, тому саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.

В той же час, позивач для захисту свого порушеного права щодо неповернення грошових коштів звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька та заочним рішенням цього ж суду від 03.09.2013 року позов задоволено частково, тобто звернення позивача до суду відбулося в межах строку позовної давності.

Доводи відповідача, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту скасування заочного рішення та прийняття розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14, коли підсудність справ Ворошиловського районного суду м. Донецька, визначена за Селидівським міським судом Донецької області, суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 4, 5 ст. 492 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках, зокрема - подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, а тому суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька знаходиться цивільна справа № 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу, рішення по який на теперішній час не прийнято. Для продовження розгляду вказана справа до Селидівського міського суду Донецької області не передавалася, а тому з урахуванням проведення з квітня 2014 року на території Донецької області АТО суд приходить до висновку про втрату незавершеного судового провадження 255/3597/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суми процентів на суму позики, 3% річних, суми витрат на телеграми та витрат на правову допомогу.

Вказане дозволяє позивачу звернутися до суду з новим позовом відповідно до ст. 492 ЦПК України.

Як зазначалося, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

З ухвали про скасування заочного рішення від 06.05.2014 року встановлено, що розгляд заяви проводився без участі позивача, докази щодо його повідомлення про цей розгляд сторонами не надано. Крім того, позивач звертався до Селидівського міського суду Донецької області з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та ця заява була задоволена судом 25 грудня 2015 року.

Таким чином, було встановлено, що позивач вперше звернувся до суду в 2013 році, розгляд справи не було закінчено через проведення АТО в Донецькій області, відомості про повідомлення позивача щодо скасування заочного рішення відсутні, судове провадження було втрачено та воно не підлягає поновленню, тому суд вважає, що при подачі нового позову строк позовної давності не сплив.

Вирішуючи вимогу щодо солідарного стягнення суми боргу з відповідачів як подружжя, то суд виходить з наступного.

Верховний суд при розгляді цивільної справи № 639/7335/15-ц вказав, що тлумачення частини четвертої статті 202, частини другої статті 626, статті 1046 ЦК України дозволяє стверджувати, що договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення договору позики всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13.

Із дослідженого в судовому засіданні договору позики від 01.01.2012 року відсутні відомості, що отримана позика була отримана в інтересах сім'ї або була використана в інтересах сім'ї, тому вимога щодо солідарного стягнення боргу задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу про розмір стягнення грошових коштів за договором позики, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема - у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно ч. 4, 5 ст. 492 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадках, зокрема - подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, а тому суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку.

Аналіз ст. 184, 186, 492 ЦПК України дає висновок, що у разі неможливості відновити втрачене судове провадження у зв'язку з тим, що судовий розгляді не закінчений, заявник має право звернутися до суду з новим позовом, при цьому до суду подається саме той позов (той самий предмет, ті самі сторони та ті самі підстави), що було подано у втраченому судовому провадженні.

Із позовної заяви встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 47 500 євро, при цьому зазначає курс євро до гривні у розмірі (100 євро = 3324,47 грн.) станом на 28.12.2017 року, але вказаний розрахунок суд не приймає до уваги, оскільки позивач в розумінні ст. 492 ЦПК України повинен був зазначити розрахунок 100 євро = 1 060,58 грн. (курс, що вказаний в заочному рішенні від 03.09.2013 року), а потім збільшувати свої позовні вимоги.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума боргу 47 500 євро, що становить 503 775,5 грн. (47 500 євро*1060,58/100), а розмір процентів складає 362 718,72 грн. (503 775,5 грн.*1%/100*70 місяців).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 8000 грн. за вимогу стягнення 2 684 509,53 грн., оскільки позов задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 582,4 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) про стягнення коштів за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму боргу за договором позики від 01.01.2012 року у розмірі 47 500 (сорок сім тисяч п'ятсот) євро, що станом на 09.02.2012 року еквівалентно 503 775 (п'ятсот три тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 50 коп. та суму процентів за період з 01.01.2012 року по 28.12.2017 року у розмірі 362 718 (триста шістдесят дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 72 коп., а всього - 866 494 (вісімсот шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 22 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 2 582 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Черков В.Г.