Рішення № 77402879, 25.10.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/1744/18

Справа №235/4369/18

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства « Юніон ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що на підставі постанови Правління НБУ від 24.12.2015 року № 939 « Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Юніон ОСОБА_1» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.12.2015 року № 241 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» з 28 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року та делегування повноважень ліквідатора банку, а згідно рішення Фонду від 27.11.2017 року № 5174 строк здійснення процедури ліквідації продовжений до 27.12.2018 року.

Постановою Правління НБУ від 24.09.2015 року № 631/БТ ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» віднесено до категорії проблемних та за його діяльністю запроваджено особливий режим контролю.

Відповідно до п. 2 цієї постанови зазначено, що з дня її прийняття та до кінця строку визначеного в пункті 1 для ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» установлено такі обмеження в його діяльності:

не здійснювати залучення у вклади коштів фізичних осіб ( у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах та банківських металах, у тому числі не здійснювати продовження строку за діючими договорами;

не допускати проведення будь-яких банківських операцій за договорами, за результатми яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

З метою реалізації норм Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням Уповноваженої особи Фонду від 10.12.2015 року № 3-ТА правочин за участю відповідача, виражений у банківській операції із зарахування на її картковий рахунок грошових коштів, було віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, передбачених ст. 216 ЦК України.

Рішення було мотивоване тим, що за декілька днів до запровадження тимчасової адміністрації, а саме 30.09.2015 року була вчинена банківська операція із зарахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів в розмірі 50000 грн. від ТОВ «Сельхозсфера» всупереч постанови НБУ від 24.09.2015 року № 631, адже за нею ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» було визнано проблемним із настанням обмежувальних наслідків, які виражались у забороні здійснення таких операцій.

Між тим, вказані кошти в розмірі 50000 грн. відповідач одержав за допомогою платіжної картки. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Юніон ОСОБА_3» заборгованість в розмірі 50000 грн. за нікчемним правочином.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, просив справу слухати без участі представника ( а.с. 39,49).

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву. ( а.с. 50,51).

Суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення по справі, оскільки відповідачі двічі не з’явились в судове засідання, не повідомили про причини своєї неявки, не надали відзив на позовну заяву, а позивачка не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Згідно постанови Правління НБУ від 24.12.2015 року № 939 « Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Юніон ОСОБА_1» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.12.2015 року № 241 про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» з 28 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року та делегування повноважень ліквідатора банку

Постановою Правління НБУ від 24.09.2015 року № 631/БТ ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» віднесено до категорії проблемних та за його діяльністю запроваджено особливий режим контролю.

Відповідно до п. 2 цієї постанови зазначено, що з дня її прийняття та до кінця строку визначеного в пункті 1 для ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» установлено такі обмеження в його діяльності:

не здійснювати залучення у вклади коштів фізичних осіб ( у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах та банківських металах, у тому числі не здійснювати продовження строку за діючими договорами;

не допускати проведення будь-яких банківських операцій за договорами, за результатми яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

З метою реалізації норм Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням Уповноваженої особи Фонду від 10.12.2015 року № 3-ТА правочин за участю відповідача, виражений у банківській операції із зарахування на її картковий рахунок грошових коштів, було віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, передбачених ст. 216 ЦК України.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, згідно вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 12, 76, 79, 81 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На виконання ст. 38 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів( у тому числі договорів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації Банку, на предмет виявлення правочинів ( у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

В результаті перевірки рішення № 3ТА від 10.12.2015 року віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемними правочини із застосуванням наслідків нікчемності, передбачених ст. 216 ЦК, наступні правочини: всі операції із списання/зарахування грошових коштів, що визначені в Додатку № 1-20 до цього рішення

Вважаючи, що вчинена банківська операція щодо перерахування з рахунку ТОВ «Сельхозсфера» на рахунок відповідачки грошових коштів в розмірі 50000 грн., в силу ч. 3 ст. 38 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемним правочином, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 50000 грн. за нікчемним правочином.

Згідно вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до п.п. 14.1.257 ПКУ поворотна фіндопомога — це сума коштів, яка надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Договір поворотної фінансової допомоги з правової позиції є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання коштів або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону"Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику відноситься до фінансових послуг.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законоадвством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами- суб»єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 18.07.2012 N 6-79цс12, прийнятій за наслідками перегляду судових рішень касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування норм ст. ст. 1046 - 1048 ЦК України та ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", окремі послуги, які відносяться до фінансових (наприклад, надання коштів у позику) можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг, або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але й фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. 1046-1048 ЦК України.

Отже, юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, вправі надавати таку фінансову послугу як надання коштів у позику на підставі відповідного договору. При цьому правовідносини таких суб'єктів договору позики не регулюються нормами Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а регулюються нормами ст. 1046 - 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Судом встановлено, що банком було лише здійснено переказ цих коштів з банківського рахунку ТОВ «Сельхозсфера» на банківський рахунок відповідача у ПАТ «ЮніонСтандарт Банк» тобто, позивач лише виконав банківську операцію з переказу коштів позивача, не маючи на вказані грошові кошти жодних речових прав, при цьому, переказ вказаних коштів відбувся до запровадження тимчасової адміністрації та до введення ліквідаційної процедури, тобто до 03.10.2015 року . ( а.с. 19).

Як вбачається з рішення ПАТ «ЮніонСтандарт Банк» № 3-ТА від 10.12.2015 року до категорії нікчемних віднесено правочини: всі операції із списання/ зарахування (перерахування) грошових коштів, отриманих клієнтами за нікчемними правочинами, в рахунок погашення позичкових та інших зобов»язань перед банком, що наведені в Додатку № 18-20 до цього рішення.

Тобто, відповідно до п. 2 рішення до нікчемних правочинів відносяться операції зарахування грошових коштів саме за нікчемними правочинами.

Аналізуючи вищезазначене, суд зазначає, що норма статті 38 Закону № 4452 не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним як перерахунок коштів у вигляді фінансової допомоги з рахунку юридичної особи на рахунки фізичних осіб за договором, який не передбачає нарахування процентів, ні суперечить ні нормам Цивільного кодексу України, ні ст. 38 Закону № 4452, з огляду на те, що самі норми ст. 38 вказаного Закону не визначають зазначених обставин в якості підстав для визнання правочинів нікчемними.

Чинне законодавство прямо передбачає, що грошові кошти на депозитний рахунок можуть бути внесені як безпосередньо вкладником, так і іншою особою для вкладника.

Окрім того, положеннями ч. 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону №4452 Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За приписами ст. 37 Закону №4452 визначено, що уповноважена особа Фонду діє від імені банку та в межах повноважень, делегованих їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, аналіз вказаних норм свідчить про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом та повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Проте, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу. Таким чином, у розпорядчому рішенні (наказі, розпорядженні, повідомленні) належить вказувати передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним.

Проте, як свідчить зміст рішення Уповноваженої особи Фонду № 3-ТА на предмет виявлення правочинів на предмет виявлення правочинів нікчемними, який позивачем надано до суду, вбачається, що Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемними всі транзакції та правочини ( договори) згідно з додатком, який додається до рішення за положеннями ст. 38 Закону № 4452 та у якому зазначено перелік фізичних осіб, на рахунки яких були здійснені перерахування коштів , у тому числі визнано нікчемними правочини відповідача.

Окрім того, Постанова НБУ від 02.10.2015 року № 665/БТ про віднесення ПАТ «ЮСБ ОСОБА_1» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", на яку посилається позивач в позовні заяві, адресована керівникам банку, а не клієнтам банку.

Із норми ст.75 Закону України "Про банки і банківську діяльність"вбачається, що жодних цивільно-правових наслідків для правочинів, укладених проблемними банками не передбачено, а отже і не передбачено ніяких обмежень для клієнтів.

Крім того, матеріалами справи доведено, що тимчасову адміністрацію в банку було введено з 03.10.2015 року, а правочин мав місце 30.09.2015 р.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення судового збору задоволенню не підлягають відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273, 283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства « Юніон ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: