Рішення № 77401548, 25.10.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1300/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голота О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що 19.11.2017 року померла її рідна сестра ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на майно померлої, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 (колишня Радянська) в смт. Літині Літинського району Вінницької області.

Позивач зазначає, що спадкодавцем за законом першої черги є її мати – ОСОБА_4, яка відмовилась від оформлення спадщини на користь позивача, про що написала відповідну заяву, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи в ОСОБА_2 державній нотаріальній конторі. Також вказує, що нотаріальному порядку їй не вдалось оформити спадщину на житлову квартиру, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати за нею право власності на житлову квартиру.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Літинського району Вінницької області до судового засідання не з’явився, надали суду листа, в якому справу просять розглянути без представника. Проти заявленого позову ОСОБА_2 селищна рада не заперечує.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Із копій свідоцтва про смерть (а.с.8) судом встановлено, що ОСОБА_3 померла 19.11.2017 року. Із копії свідоцтва про народження позивачки (а.с.9) встановлено, що її матір'ю є ОСОБА_4. Із копії свідоцтва про народження (а.с. 10) вбачається, що матір’ю ОСОБА_3 зазначено ОСОБА_5. Із копії свідоцтва про шлюб (а.с.11) встановлено, що позивачка після одруження змінила прізвище з «Пивовар» на «Зінчук». Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради за № 142 від 18.09.2013 р. (а.с. 12) вирішено передати ОСОБА_6 в порядку приватизації в приватну власність житлову квартиру № 4, що знаходиться в будинку № 70, по вул. Радянська, 70 в смт. Літин Літинського району Вінницької області. Із копії технічного паспорту на квартиру за № 4 по вул. Б.Хмельницького (Радянська) в смт. Літин Літинського району Вінницької області (а.с. 13-14) судом встановлено, що стоїть відмітка про відсутність правовстановлюючих документів. Із копії листа з ОСОБА_2 державної нотаріальної контори за № 126/02-14 від 03.08.2018 року (а.с.15) судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно після смерті покійної ОСОБА_3. Одночасно у зазначеному листі згадується, що у матеріалах спадкової справи знаходиться заява від ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь сестри померлої – ОСОБА_1. Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі підтверджується наявність спадкової справи до майна померлої 19.11.2017 р. ОСОБА_3 (а.с.16). Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради Літинського району Вінницької області за № 180 від 17.10.2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на квартиру АДРЕСА_2 та рекомендовано звернутись до нотаріуса для подальшого проведення реєстрації речових прав на квартиру. Із довідки за № 138465874 від 20.09.2018 р. вбачається, що у ОСОБА_3 станом на момент формування довідки відсутні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 19.11.2017 р. позивач нотаріальному порядку не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на квартиру за № 4 яка розташована по вул. Богдана Хмельницького, 70, смт. Літин Літинського району Вінницької області, оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємицею за законом і має право на оформлення спадщини.

На підставі ст.ст. 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності на житлову квартиру за № 4, що розташована в будинку за № 70 по вулиці Богдана Хмельницького (колишня Радянська) в смт. Літині Літинського району Вінницької області позначена на плані літерою «А», загальною площею 34,0 кв.м. на 1-ому поверсі 3-х поверхового будинку, що складається із двох кімнат житловою площею 28,6 кв.м., у тому числі 1-а кімната 17,8 кв.м., 2-а кімната 10,8 кв.м., убиральні площею 1,2 кв.м., кухні площею 4,2 кв.м., висота приміщень 2,65 м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 19.11.2017 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.