Вирок № 77399712, 26.10.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/1094/18

провадження №1-кп/176/168/18

В И Р О К

Іменем України

26 жовтня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Яценко О.В.,

судового розпорядника Коваль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста П'ятихатки Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не маючого, перебуваючого на військовому обліку військовозобов'язаних в П'ятихатському ОРВК, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2018 року за №12018040550000712,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Яновської О.М., обвинуваченого ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_2, знаходився поряд з продуктовим магазином «Дорожний», що розташований за адресою Дніпропетровська область, місто П'ятихатки, вулиця Клименка, 10, в салоні автомобіля марки «ВАЗ-21013», номерний знак НОМЕР_1, світло-оранжевого кольору, належного на праві власності ОСОБА_4. При цьому у нього виник умисел, з корисливих мотивів, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а саме тротуарної плитки, яка знаходилась на території літнього майданчика вказаного магазину, який на праві власності належить ТОВ «Україна-Ж».

Того ж дня, приблизно о 03 годині 10 хвилин, обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), усвідомлюючи при цьому протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальних збитків та бажаючи їх настання, проник через залізобетонний паркан до території літнього майданчика продуктового магазину «Дорожний», розташованого за зазначеною адресою. Скористувавшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, останній умисно, таємно, із корисних мотивів, демонтував тротуарну плитку у кількості 68 штук. Після чого, переніс викрадену тротуарну плитку у кількості 50 штук квадратоподібної форми розміром 300*300 мм товщиною 30 мм. на лицевій поверхні, якої мається візерунок у вигляді хвилястих ломаних ліній, які переплітаються між собою, з них 46 штук без пошкоджень, вартістю за одиницю 12,15 грн., вартістю за 46 штук 558,90 грн., та 4 штуки у деформованому стані, вартістю за одиницю 6 грн., вартістю за 4 штук 24 грн., через бетонний паркан, яку помістив у салоні вищевказаного автомобіля та перевіз до території власного домоволодіння АДРЕСА_1

Вказаними діями, ОСОБА_2 спричинив ТОВ «Україна-Ж» матеріальну шкоду на загальну суму 582 гривні 90 копійок

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся. При цьому, скориставшись правом наданим ст. 63 Конституції України, відмовився надавати покази. Зазначив, що вказане в обвинувальному акті відповідає дійсності.

Також обвинувачений зазначив, що докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює їх, правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому вказав, що у скоєному він розкаюється, просить суворо не карати.

Визнання вини і покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнає свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні, не оспорює фактичні обставини справи, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку прокурора, який не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши наслідки ст.ст. 349, 394 ч. 2 КПК України та з їх згоди, суд обмежившись дослідженням доказів по справі лише дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, які ним не оспорюються та роз'яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, обвинувачення висунуте ОСОБА_2 визнається судом повністю доведеним, ніким не оспорюється. У зв'язку із чим, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом, що є обов'язковим відповідно до практики ЄСПЛ.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, згідно із вимогами статей 50 та 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покараннята виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином та особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується як особа стосовно якої скарг не надходило, не працює, на обліку у П'ятихатському районному центрі зайнятості як безробітній не перебуває, не одружений, утриманців не має, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно досудової доповіді стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеної П'ятихатським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, в результаті проведеної оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 даний орган, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення ним повторного правопорушення, вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без застосування покарання у виді позбавлення волі.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що скоєне з корисливих мотивів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щиросердне каяття, суд дійшов висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вказаний вид покарання за глибоким переконанням суду є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідатиме цілям покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувався.

Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлено.

Судові витрати відсутні.

На підставі ст. 100 КПК України, речові докази, а саме тротуарну плитку у кількості 50 штук, з яких 4 штуки розбиті, що передані на зберігання ТОВ «Україна-Ж», слід залишити у власності ТОВ «Україна-Ж».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, на ОСОБА_2 покласти обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

На підставі ст. 100 КПК України, речові докази - тротуарну плитку у кількості 50 штук, з яких 4 штуки розбиті, що передані на зберігання ТОВ «Україна-Ж», залишити у власності ТОВ «Україна-Ж».

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська