Рішення № 77399212, 10.10.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3440/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.

при секретарі Ратушній Л.В.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ СК «Українська страхова група», ПРАТ «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ СК «Українська страхова група», ПРАТ «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18 295, 13 грн. та моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. завданої внаслідок ДТП.

Позивач у судовому засіданні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись також на наявний в матеріалах справи відзив.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та свідків, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що 30 травня 2017 року, приблизно о 08 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автошляху «Знамянка-Луганськ-Ізваріно», на ділянці дороги 222 км., на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області, порушуючи вимоги п.10.1 ПДР України, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру та допустив зіткнення з рухавшимся з лівого боку в попутному напрямку по суміжній смузі автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 в результаті чого були пошкоджені ТЗ та позивачу заподіяні матеріальній збитки.

12 липня 2017 року постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 24 липня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дана обставина сторонами по справі не оспорювалась та доказуванню не підлягає.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова на підставі чинного договору добровільного страхування наземних транспортних засобів «КАСКО» (casco) від 17 листопада 2016 року за №28-0199-РМ2-16-00106 застрахована в ПАТ «CK «Українська страхова група» на страхову суму 1 025 025 гривен від викрадення, ДТП…тощо, та в умовах даного договору передбачено, що «франшиза безумовна (у % від страхової суми або в грн.) за страховими випадками «по інших ризиках» - 0,50 %», кошти на відновлення ТЗ в сумі 75 441 грн. 12 коп. були перераховані ПАТ «CK «УСГ»» на рахунок TOB «Гранд Авто», що розташоване за адресою: м.Дніпро, вул.Стартова, 22, працівники якого безпосередньо займались відновлювальним ремонтом автомобіля. Окрім того, згідно договору страхування, вже безпосередньо позивачем на рахунок TOB «Гранд Авто», були перерахована сума франшизи в розмірі 5 125 грн. 13 коп., які позивачу не відшкодовані.

Окрім того, 21 листопада 2016 року на автомобіль НОМЕР_2 була встановлена поліуретанова захисна плівка, яка у зв'язку із необхідністю заміни частин та деталей кузова автомобіля після ДТП прийшла у непридатність. Тому позивач вимушений був купувати та встановлювати нову захисну плівку, на що ним було на рахунок TOB «Гранд Авто» 07 липня 2017 року перераховано 8 170 грн., що може підтвердити працівник TOB «Гранд Авто» - ОСОБА_4, який безпосередньо виконував ремонтно-відновлювальні роботи.

Таким чином, загальна сума понесених та не відшкодованих матеріальних збитків, згідно розрахунку наданого позивачем складає 18 295 грн. 13 коп., розрахунок наданий позивачем відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної плоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 22 ЦК України «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди» передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі...».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо), володіє ТЗ, механізмом, іншими об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, слід враховувати положення ст.1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка заподіяла шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

ОСОБА_2 для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує делікатне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди, в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Делікатне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, з результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє делікатне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий, стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правом за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійсненням страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.1 та 4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користі третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. ОСОБА_2 третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може скористатися цим правом, якщо інакше не випливає із суті договору.

З огляду на вище приведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в делікатному зобов'язанні. Таким чином, потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань, делікатному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права від страховика та одержати повне відшкодування від особи, яка її завдала, і в рамках делікатного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика, як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

ОСОБА_2 потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовую завдану шкоду, делікатне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

ОСОБА_2 потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, делікатне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року за №6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Тобто, не зважаючи на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована в ПРАТ «Європейський страховий Союз», внаслідок його адміністративного правопорушення позивачу були заподіяні та не відшкодовані матеріальні збитки, які повинна безпосередньо відшкодувати винна в аварії особа.

Відносини про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки регулюються ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює.

Статтею 1194 ЦК України, передбачено, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Це означає, що за володільця відповідних джерел підвищеної небезпеки обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страховик в межах суми страхової виплати (страхового відшкодування).

Позивачем надано розрахунок, суд приймає дані розрахунку до уваги, вважає їх належними та допустимими доказами, які підтверджують суми, що підлягають стягненню, в зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань.

Таким чином, розмір реальних збитків, які були понесені позивачем, як потерпілою стороною внаслідок ДТП від 30 травня 2017 року склали 18 295 грн. 13 коп.

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для справи, а також вимог розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід ураховувати, що згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Стягнення моральної шкоди з винної особи, є правом позивача.

Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_5, позивачу завдано моральну шкоду, та ця шкода оцінена в сумі 20 000 грн. 00 коп., а тому, виходячи із засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості позовні вимога в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 500 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з необхідністю отримання кваліфікованої правової допомоги по цивільній справі, 05 вересня 2017 року позивачем було укладено договір про надання адвокатських послуг з адвокатом ОСОБА_6, якому на консультації, підготовку даного позову участь у судових засіданнях було сплачено гонорар в сумі 5 000 грн.

Згідно із Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 р. у справі № 6-32389ск15.

Суд критично відноситься до пояснень відповідача його представника та наявних заперечень в матеріалах справи, щодо обставин справи. Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем та його представником не спростовано позовні вимоги.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх частковому задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України з урахуванням задоволення позову стягненню з відповідача підлягає сплачена позивачем при зверненні до суду грошова сума судового збору.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ СК «Українська страхова група», ПРАТ «Європейський страховий союз» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_4 майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 18 295 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_4 моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 1 280 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя С.О. Ребров

Провадження № 2/175/1349/17