Рішення № 77396906, 25.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018

Справа № 910/11770/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЕНЕРГО"

про стягнення 25617,78 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЕНЕРГО" стягнення 25617,78 грн., з яких: 23831,40 грн. аванс, 1786,38 грн. – пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт № УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 від 19.10.2017, в частині виконання обумовлених договором робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11770/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.09.2018, що відповідно до відомостей Укрпошта вручена адресату 27.09.2018.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАН ЕНЕРГО" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) укладено договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі – договір), предметом якого є закупівля проектно-вишукувальних робіт: "Розробка проектно-кошторисної документації по об’єкту "Технічне переоснащення з заміною АКБ та ЗПУ на ПС ГПП-1". Стадія – робочий проект (у т.ч. експертиза) відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання (додаток №2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.

Відповідно до п. 2.2 договору вартість і термін виконання робіт визначені протоколом погодження договірної ціни (додаток №1), зведеним кошторисом на виконання проектних і вишукувальних робіт (додаток №3), які є невід’ємними частинами договору.

В пункті 3.1. договору, додатку №1 до договору (Протокол) та додатку №3 до договору (Кошторис) сторонами погоджено, що вартість робіт складає 47662,80 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно із п. 4.1 договору, що на протязі 14 робочих днів після підписання договору замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

За змістом пункту 4.4 договору сторони дійшли згоди, що початок виконання робіт – на другий день після отримання вихідних даних згідно пункту 4.1 даного Договору, а завершення: 25 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Відповідно до п. 4.5 договору сторони визначили, що у випадку зміни об’ємів робіт, прийнятих проектних рішень та інших умов у процесі проектування та вишукувань терміни виконання робіт можуть корегуватись. Також строки виконання робіт можуть переглядатись при наявності обставин непереборної сили, за які відповідає замовник (відсутність фінансування, додаткові роботи та інше); зупинка робіт з вини виконавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов’язань (п. 10.1 договору).

На виконання своїх зобов’язань за договором позивач згідно із платіжним дорученням №42 від 15.11.2017 перерахував відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт, що становить 23831,40 грн.

Також позивач зазначає, що на виконання п. 4.1 договору, передав відповідачу вихідні дані, необхідні для виконання проектно-вишукувальних робіт.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідачем в порушення зобов’язань за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт №УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 від 19.10.2017 не виконано проектно-вишукувальні роботи у визначені строки, у зв’язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму авансу у розмірі 23831,40 грн., а також пеню у розмірі 1786,38 грн., нараховану за період з 02.01.2018 по 15.02.2018 на підставі п. 7.5. договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, між сторонами укладений договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом (п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У пункті 3.5 договору сторонами було погоджено, що замовник після підписання договору на протязі 30 банківських днів перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим договором.

Судом встановлено, що 15.11.2017 позивач сплатив відповідачу аванс за договором у розмірі 23831,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42 від 15.11.2017.

Частиною 1 статті 839 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника.

Умовами пункту 4.4 договору сторони погодили, що термін виконання робіт: початок виконання робіт – на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт – 25 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Враховуючи положення пункту 4.4. договору та приписи статті 530 Цивільного кодексу України, вбачається, що відповідач мав виконати роботи за договором не пізніше 31.12.2017.

Пунктом п. 4.1 договору передбачено, що на протязі 14 робочих днів після підписання договору замовник передає виконавцю вихідні дані у повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБНА.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Позивач листом вих. №ЕЕЦ-10/10718 від 06.12.2017 у відповідь на лист відповідача вих. №48 від 28.11.2017 повідомив відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об’єкту.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11221 від 20.12.2017 позивачем повідомлено відповідача про необхідність терміново в термін до 21.12.2017 повідомити замовника про хід виконання зобов’язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об’єкти проектування регіональних філій.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11609 від 27.12.2017 позивачем повідомлено відповідача про обов’язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017 передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами.

Листом вих. №ЕЕЦ-10/11644 від 28.12.2017 позивачем повторно повідомлено відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів.

В претензії вих. № 2 від 11.01.2018 відповідач просив позивача надати вихідні дані по договору.

19.01.2018 на адресу відповідача направлено претензію №ЕЕЦ-15/32 з вимогою надати позивачу виконані проектно-вишукувальні роботи або повернути суму сплаченого авансу.

Також у відповідь на претензію відповідача, позивач листом вих. № ЕЕЦ-15/74 від 02.02.2018 зазначив, що технічне завдання є додатком № 2 до договору і є його невід’ємною частиною, згідно технічних завдань виконавцю необхідно було провести обмірно-обстежувальні роботи по об’єктам і за їх результатами надати замовнику перелік необхідних документів; з метою визначення наявності у виконавця необхідного об’єму даних для початку робіт йому були надіслані листи від 06.12.2017, 20.12.2017, 28.12.2017.

16.02.2018 та 07.03.2018 на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86 та №ЕЕЦ-15/98, відповідно до яких позивач повідомив про розірвання, в тому числі, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 від 19.10.2017 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та просив повернути авансовий платіж.

З наведеного вище листування між сторонами вбачається, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об’єкту, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці.

Матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача можливості розпочати виконання робіт.

При цьому, судом враховано, що технічне завдання було вручено відповідачу ще при підписанні договору.

З урахуванням наведеного, позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а отже позивач не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в підтвердження виконання відповідачем робіт за договором матеріали справи не містять. Протилежного відповідачем не доведено.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов’язань його сторін.

Частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як встановлено судом вище, позивач 16.02.2018 направив відповідачу лист-відмову від договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00051 від 19.10.2017 та просив повернути авансовий платіж.

З урахуванням наведеного, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а тому договір вважається розірваним з 16.02.2018.

Згідно із 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

У разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі №920/1103/17.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем робіт за договором, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача авансу у розмірі 23831,40 грн. є обґрунтованою.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1786,38 грн., нараховану за період з 02.01.2018 по 25.01.2018.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.5 договору, у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Розрахунок пені у сумі 1786,38 грн., нарахованої за період з 02.01.2018 по 25.01.2018 нараховану за порушення терміну виконання робіт за договором є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЕНЕРГО" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 25617,78 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЕНЕРГО" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 12-Д, ідентифікаційний код 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця ТВЕРСЬКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, ідентифікаційний код 40150221) аванс у сумі 23831,40 грн., пеню у сумі 1786,38 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення: 25.10.2018.

Суддя О.В. Гулевець