Рішення № 77396398, 16.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2866/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Татарчук В.О. за участі секретаря судового засідання Нечепоренко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (м. Запоріжжя)

до Господарського суду Запорізької області (м. Запоріжжя)

про відшкодування шкоди

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 75 від 05.07.2018

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 011202 від 17.07.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» звернулось з позовом до Господарського суду Запорізької області про відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди в розмірі 280713,55грн завданої незаконним рішенням органу державної влади. Позивач вказує на необхідність визначення порядку виконання рішення – шляхом стягнення з Державної казначейської служби України (01601 м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код 37567646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29, код 22161169) 280713,55грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області було винесено податкову вимогу від 16.03.2015 № 345-23 в якій зазначено, що ТОВ «Техенергохім» має податковий борг на загальну суму 232457грн та прийнято рішення від 16.03.2015 №41 про опис майна в податкову заставу;

- постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 по справі № 808/2973/15 були визнані протиправними та скасовані наведені податкова вимога та рішення;

- незважаючи на протиправність вказаної податкової вимоги, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя повідомила позивача листом від 22.06.2016 № 10991/10/08-28-07-11 про те, що зазначене податкове зобов’язання товариства погашено шляхом зарахування коштів, як були сплачені товариством в рахунок погашення інших податків;

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 по справі №908/1765/16 задоволений позов ТОВ «Техенергохім» зі стягненням з Державного бюджету України 280713,55грн шкоди заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя;

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано з відмовою в позові;

- постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 скасовані наведені рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 припинено провадження у справі №908/1765/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з посиланням на те, що між сторонами виникли правовідносини, які є публічно-правовими, а тому спір не є господарським;

- ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 було відмовлено у відкритті провадження у справі № 808/2684/17 за позовом ТОВ «Техенергохім» до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про стягнення матеріальної шкоди та зазначено, що дана вимога повинна розглядатись Господарським судом Запорізької області за правилами господарського судочинства;

- з огляду на вказану ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 вина Господарського суду Запорізької області щодо незаконного припинення провадження у справі № 908/1765/16 є доведеною і така протиправна поведінка державного органу зробила неможливим доступ до правосуддя;

- причинний зв'язок між протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю державних органів і шкодою полягає в тому, що у випадку виконання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 були б поновлені порушені права позивача з поверненням незаконно списаних грошових коштів, а у випадку розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/1765/16 по суті позивач не був би позбавленим доступу до правосуддя і отримав би відшкодування відповідних коштів.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що:

- чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, а законність процесуальних актів і дій (бездіяльності суддів) у зв’язку з розглядом справи не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю;

- особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві;

- рішення суду оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство і суд (суддя) як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у даній справі, і законом встановлений інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя;

- згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади», відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. В межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом;

- необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а відсутність одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду та є підставою для відмови в позові;

- ухвала від 06.07.2017 у справі №908/1765/16 є чинною, а тому не може вважатись незаконним рішенням у розумінні статті 56 Конституції України, статті 1074 Цивільного кодексу України.

17.07.2018 позивач звернувся із заявою про залучення до участі у справі як відповідача-2 Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області. У заяві зазначено, що:

- залучення до участі у справі є традиційним, вимоги до такого відповідача відсутні;

- можливо у вказаному управлінні обслуговується відповідач;

- практика Верховного Суду свідчить про те, що залучення або не залучення будь-якого казначейства не випливає на правильність оскаржуваних судових рішень.

В судовому засіданні представник позивач вказав на необхідність вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

В судовому засіданні 16.10.2018 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 по справі № 808/2973/15 задоволено позов ТОВ «Техенергохім» до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області з визнанням протиправними та скасуванням податкової вимоги від 16.03.29015 № 345-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 № 41.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 наведену постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі №808/2973/15 залишено без змін вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1765/16 від 29.09.2016 задоволено позов ТОВ «Техенергохім» зі стягненням з Держбюджету України 280713,55грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в особі Відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/1765/16 від 14.12.2016 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 скасовано, справу № 908/1765/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 провадження у справі № 908/1765/16 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України. Ухвалу обґрунтовано тим, що мають місце відносини у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Між сторонами, виникли правовідносини, які за своїм характером витікають з адміністративних правовідносин та є публічно-правовими, а тому даний спір не є господарським.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 відмовлено у відкритті провадження по справі №808/2684/17 за позовом ТОВ «Техенергохім» до Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя про стягнення 280713,55грн матеріальної шкоди на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України. Зазначено, що дана вимога повинна розглядатись Господарським судом Запорізької області за правилами господарського судочинства.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

На думку суду є помилковим твердження позивача про те, що мала місце протиправна поведінка державного органу – Господарського суду Запорізької області у зв’язку з прийняттям ухвали від 14.09.2017 про припинення провадження у справі № 908/1765/16, що зробило неможливим доступ позивача до правосуддя.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного Закону, рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Таким чином, суд (суддя) виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, діє від імені держави.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльність суддів) вчинених при розгляді справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України по справі № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції і законодавством про судочинство (забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення).

Суд (суддя) як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у даній справі.

Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа).

Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У абз. 1 та 2 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності удів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Фактично позивач, звертаючись з даним позовом, вказує на необхідність прийняття судом рішення по даній справі, яким повинна бути встановлена незаконність ухвали Господарського суду Запорізької області у спосіб, який не передбачений законом.

Викладені обставини виключають можливість задоволення позову ТОВ «Техенергохім» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 280713,55грн з Господарського суду Запорізької області у зв’язку з прийняттям ухвали від 14.09.2017 про припинення провадження у справі № 908/1765/16.

Навіть якщо допустити можливість вирішення питання щодо законності ухвали суду від 06.07.2017 в межах розгляду справи № 904/2866/18 на даний час, то для застосування такої відповідальності як стягнення матеріальної шкоди необхідно встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

За вимогами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду та є підставою для відмови в позові.

Слід зазначити, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017 лише відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «Техенергохім» та роз'яснено позивачу, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Запорізької області і ніяким чином не встановлено протиправність поведінки вказаного суду.

ТОВ «Техенергохім» не було позбавлене права на оскарження у встановленому законом порядку як ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 у справі №908/1765/16, так і ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2017.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.07.2017 у справі №908/1765/16 є чинною, а тому не може вважатись незаконним рішенням у розумінні статті 56 Конституції України, статті 1074 Цивільного кодексу України.

В даному випадку відсутні як неправомірні дії, так і причинний зв'язок між такими діями і заподіяною шкодою.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову.

Щодо заяви позивача про залучення до участі у справі № 904/2866/18 співвідповідача - Державної казначейської служби України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Господарським процесуальним кодексом України не надано господарському суду право за власною ініціативою залучати до участі у справі співвідповідача. Право подання такого клопотання надано виключно позивачу і відповідне бажання повинно бути чітко виражене в клопотанні.

Однак, наведене клопотання ТОВ «Техенергохім» має невизначений характер та не містить посилань на обов’язковість залучення до участі у справі як відповідача-2 органу державної казначейської служби.

Таким чином, суд залишає без розгляду вказану заяву позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось, постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2017 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2016 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016, а справу № 908/1765/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. У вказаній постанові касаційної інстанції зазначено в тому числі наступне.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові виходив з безпідставності застосування місцевим господарським судом преюдиції в адміністративній справі, оскільки адміністративним судом не встановлювалися обставини правомірності зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок існуючої заборгованості, тоді як у господарського суду відсутні повноваження для встановлення таких обставин.

За правильним висновком апеляційного господарського суду, предметом спору в адміністративній справі № 808/2973/15, яка стала підставою для задоволення позову місцевим господарським судом в даній справі, було скасування податкової вимоги від 16.03.2015 №345-23 на загальну суму 232457грн, авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 37278грн, та податку на прибуток за 2014 рік в сумі 195179грн, при цьому адміністративним судом не надавалась оцінка та не встановлювались обставини правомірності зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок існуючої заборгованості.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що судове рішення в адміністративній справі № 808/2973/15 не мало преюдиціального значення для даної справи, оскільки вказане рішення не охоплює правовідносин, що є предметом розгляду господарським судом у справі № 908/1765/16, та не встановлює обставин подальшого зарахування ДПІ платежів з іншими призначеннями в рахунок податкового боргу.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що господарський суд не має права надавати оцінку діям ДПІ стосовно правомірності віднесення платежів з іншим призначенням в рахунок погашення податкового боргу в межах господарського спору, не вирішив питання підвідомчості цього спору господарським судам і фактично не розглянув позов по суті з урахуванням заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди, не навівши правової оцінки правильності обраного способу захисту порушених прав, та передчасно відмовив у позові, чим позбавив позивача права на судовий захист.

На думку суду, при вирішені питання про звернення з даним позовом до Господарського суду Запорізької області про стягнення шкоди ТОВ «Техенергохім» безпідставно не враховані наведені положення постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2017 по справі № 908/1765/16.

Керуючись ст.ст. 2, 48, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Відмовити задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Господарського суду Запорізької області про відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди в розмірі 280713,55грн завданої незаконним рішенням органу державної влади.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.10.2018.

Суддя В.О. Татарчук