Рішення № 77392759, 25.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28258/17

Провадження № 2/761/2557/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Юзькова О.Л.

за участі секретарів Голопич Н.Р., Іовенко М.В., Горюк Н.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3.

представника третьої особи Ольховської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення додаткових витрат на дитину та позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. З 28.07.2006 р. позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 і має від нього дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/13153/16-ц частково задоволено її вимоги до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. У позивача є всі підстави для звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат на дитини та позбавлення батьківських прав. Позивач зазначає. що фактично шлюбні відносини припинено з лютого 2009 р. та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2010 р. шлюб розірвано. Батько дитини що до народження сина почав жити окремо, допомоги дружині під час вагітності не надавав. Після народження сина до пологового будинку не приходив та жодним чином не приділяв уваги дитині і в подальшому. ОСОБА_3 жодного з покладених законом на батьків обов»язків не виконує, не бере участі у виховання сина. Весь цей час відповідач не цікавиться життям дитини, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з сином. Дитина, якій вже сім років не знає батька та не має до нього жодних почуттів. З дня народження сина, тобто з листопада 2009 р. позивач разом з дитиною проживає у двохкімнатній квартирі , синові забезпечені гідні умови проживання та зростання, гармонійна атмосфера оточення. Аліменти відповідачем в добровільному порядку не сплачувались та такі виплати стали можливими тільки після прийняття судом рішення. Всі питання щодо утримання та виховання дитини позивач вирішує самостійно, без допомоги та підтримки батька. Крім того, відповідач не несе в добровільному порядку і додаткові витрати на сина, а вони полягають у наступному: витрати на оздоровлення - оздоровлення у спортивному таборі (10 денне перебування) 6 100,00 грн., а всього 2 рази - 12 200,00 грн., масаж 10 сеансів - 5 000,00 грн.; заняття в розвиваючих гуртках - гурток англійської мови за 5 місяців (січень 2017 - травень 2017 р.) 10 000,00 грн.; абонемент в спортклуб вартість за 5 місяців - 2275,00 грн., заняття з плавання з тренером 1 місяць - 2 500,00 грн.; огляд лікарів (допуск в басейн) - 500,00 грн. , оформлення документів для відпочинку і лікування - 9 500,00 грн., спортивний гурток із занять протиборствами за 5 місяців (січень 2017 - травень 2017 р.) - 2 250,00 грн. А всього - 56 225,00 грн. Зважаючи на положення ст. 141 СК України щодо рівності прав та обов»язків щодо дитини, позивач вважає за можливе просити суд стягнути з відповідача половину витрачених коштів у розмірі 28 112,50 грн. Також позивач у зв»язку із тим, що батько самоусунувся від виховання дитини, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його навчанням, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

26.01.2018 р. у зв»язку із набранням чинності змін до ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) в судовому засіданні вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надходив відзив на позовну заяву. Представником зазначено про відсутність підстав для задоволення вимог як в частині позбавлення батьківських прав так і в частині стягнення додаткових витрат. Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на батьків і такі питання необхідно вирішувати після ретельного дослідження всіх обставин справи. Так варто відзначити, що ОСОБА_3 належним чином виконує свої батьківські обов»язки і при цьому не зрозуміла позиція матері - намагання усіма можливостями позбавити дитину батька. Стосовно ж додаткових витрат, то докази необхідні для прийняття такого рішення, відповідно до положень чинного СК України, відсутні.

Представником третьої особи на виконання вимог чинного законодавства України надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, її представник підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення вимог. Зазначив, що саме поведінка позивача заважає йому спілкуватись з сином. ОСОБА_1 не бажає такого спілкування та чинить в цьому перешкоди.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що надавши оцінку всім обставинам справи, поспілкувавшись зі сторонами та дитиною Органом опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було зроблено висновок, який затверджено ШРДА, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, який не спілкується з дитиною багато років.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані сторонами доказами та надавши їм належну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований 28.07.2006 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Прізвище ОСОБА_6 неповнолітній ОСОБА_6 отримав у зв»язку із винесенням 13.11.2012 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією розпорядження № 758 про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на зміну прізвища дитині.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2010 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.05.2011 р. частково задоволено вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

З ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 12/3 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом, починаючи з 23.02.2011 р.

Сімейним Кодексом України, а саме ч. 1 ст. 150 передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності встановленої законом, відповідно до положень ст. 155 СК України.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 не виконує батьківських обов»язків, самоусунувся від виховання та підтримки дитини.

В свою чергу відповідач ОСОБА_3 вказує на те, що саме позивач перешкоджає йому повною мірою брати участь у житті сина.

Встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Дитина зареєстрована за даною адресою з 2009 року.

Так, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 з 2012 року відвідує Дошкільний навчальний заклад № 541 Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

За наданими зазначеним закладом довідками ОСОБА_1 сама приводить і забирає дитину з дошкільного закладу, своєчасно і в повному обсязі сплачує квитанції за харчування, сама опікується і виховує дитину. Батько в дошкільний навчальний заклад не навідується (довідка № 20/12 від 23.04.2012 р. ).

Разом з тим, 01 жовтні 2012 року Маньківським районним судом Черкаської області ухвалено рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: прокуратура Маньківського району, орган опіки та піклування Шевченківського району м. Києва державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яким відмовлено як у первісному позові так і у зустрічному.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_3 станом на 01.05.2012 р. немає заборгованості по аліментам, на обліку лікаря нарколога та психіатра не стоїть, довідка - характеристика Маньківської селищної ради свідчить про те, що компрометуючих матеріалів на ОСОБА_3 не має. По місцю роботи відповідач характеризується позитивно. Позивачка не надала суду підтвердження винної поведінки батька щодо ухилення останнього від виконання ним його батьківських обов»язків та його свідомого нехтування батьківськими обов»язками.

Також судом було встановлено, що ОСОБА_3 жодного разу не звертався до органу опіки та піклування щодо розгляду питання про встановлення графіку побачень з сином, не надав суду жодного доказу того факту щодо наявності перешкод у його спілкуванні з дитиною.

В судовому засіданні не оспорювалось учасниками процесу, що рішення набрало чинності.

Натомість, як вбачається з наданим доказів станом на 11.11.2016 р. ОСОБА_6 відвідував логопедичну групу дошкільного навчального закладу № 23 Шевченківського району м. Києва з 01 вересня 2015 року по 31.08.2016 р..

У довідці № 01-34/84 від 11.11.2016 р. керівником дошкільного навчального закладу зазначено, що дитину приводила до садочку та забирала мати - ОСОБА_1, інколи бабуся - ОСОБА_13. ОСОБА_1 приймала активну участь в житті групи, відвідувала всі заходи та свята. ОСОБА_3, який зазначений батьком у свідоцтві про народження ОСОБА_6 як батько дитини, в дошкільному навчальному закладі не з»являвся та будь - яким іншим чином не намагався отримати інформацію про дитину.

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 41 ім. З.К. Слюсаренка з поглибленим вивченням англійської мови Шевченківського району м. Києва 19.05.2017 р. надала довідку № 172 про те, що ОСОБА_6 є учнем 1-В класу.

З вересня 2016 р. мати ОСОБА_6 ОСОБА_1 відвідувала батьківські збори, цікавилася успіхами сина, зарекомендувала себе як ініціативна, відповідальна мама. У той час як батько ОСОБА_6, ОСОБА_3, не брав участі у вихованні сина: жодного разу не відвідував батьківські збори, не цікавився успіхами ОСОБА_6, не виходив на зв»язок із класним керівником. За весь час навчання ОСОБА_6 в школі його батько жодного разу не з»являвся у навчальному закладі.

В судовому засіданні відповідач не заперечував ту обставину що не володіє інформацією щодо навчання сина, його інтересами, проте пояснив, що позивач не дозволяє йому приймати повноцінну участь у житті дитини, не бачив, не телефонував синові протягом тривалого часу.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.

Пояснюючи суду не обізнаність щодо життя та інтересів сина, відсутності у його житті, відповідач ОСОБА_3 не надав на підтвердження будь - яких перешкод у виконанні обов»язків покладених законом на батька.

Представник третьої особи зазначив в судовому засіданні, що ОСОБА_3 роз»яснювались права та можливість дій в разі відсутності можливості для спілкування з дитиною.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, не було їх отримано і під час розгляду справи, що батько ОСОБА_6 звертався у відповідні органи щодо порушення з боку позивача ОСОБА_1 його прав на спілкування з дитиною.

З іншого боку, як свідчить висновок Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.11.2017 р. за № 11720, остання погодилась з висновками комісії х питань захисту прав дитини та вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як свідчить зазначений висновок, і дана обставина не заперечується учасниками процесу, громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_1 запрошувались на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації, були заслухані та надали свої пояснення по даній справі. ОСОБА_3 підтвердив, що з ОСОБА_6 він не бачиться та не спілкується, окрім сплати аліментів додаткової допомоги на утримання сина не надає, щодо позбавлення його батьківських прав заперечував. З 2012 року гр.. ОСОБА_3 не звертався до органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо встановлення йому графіку побачень з сином ОСОБА_6 та визначення способів участі у вихованні дитини.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечував зазначені обставини в судовому зсіданні.

Також, як вбачається з висновку третьої особи, було проведено бесіду з ОСОБА_6, який пояснив що проживає разом з мамою ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_14, які займаються його вихованням, навчанням, утриманням. Свій відпочинок та дозвілля проводить в оточенні мами та бабусі. Також ОСОБА_6 розповів, що ніколи не бачив свого батька , він не телефонував йому, не цікавиться життям та успіхами, не дарував подарунки. Своєю родиною вважає тільки маму та бабусю, спілкуватися з батьком не має бажання.

Крім того слід зазначити, що Міським центром дитини служби у справах дітей та сім»ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було розглянуто звернення ССД Шевченківської РДА за № 40-2240 від 03.10.2017 р. з метою визначення психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, його особистих характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин та емоційної прихильності до батьків , у зв»язку з позбавленням ОСОБА_3 та складено висновок № 144 від 01.11.2017 р. психологічного обстеження дитини.

За даним висновком ОСОБА_6 визначено високий рівень прихильності до мами. До гр.. ОСОБА_6 дитина не проявляє ніяких почуттів та не відчуває потреби у спілкуванні з ним (не був відображений в діагностичних методиках лише при запитаннях психолога.

Психологічне обстеження проводив психолог Центру: ОСОБА_10. Освіта: Національний педагогічний університет ім.. М.П. Драгоманова, НОМЕР_3 від 14.06.2011 року(кваліфікація психолог). Досвіт роботи психолога: 6 років.

Психологічна робота відбувалась з 10.10.2017 року по 01.11.2017 р. та включала в себе, зокрема, консультацію з матір»ю ОСОБА_1, батьком ОСОБА_3

Психологом зазначено, що як пояснив ОСОБА_3 він з 2009 р. не проживає з ОСОБА_1 і намагався зустрічатись з дитиною, однак мати ігнорувала його звернення. Він впевнений, що якби мати ОСОБА_6 не була категорично проти його зустрічей з дитиною, він би приймав активну участь в житті сина. Наразі в нього своя сім»я та його дружина підтримує його бажання проводити час з сином.

Приписами ст. 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавленими батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов»язків.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 16 роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не створюють умов отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінюватись, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Сімейним Кодексом України, а саме ч. 1 ст. 150 передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії батька, його позиція щодо прийняття участі у житті сина, його вихованні зводиться виключно до заперечень щодо вимог позивача.

Під час розгляду справи не було отримано доказів які свідчать про об»єктивне бажання відповідача піклуватися про дитину, її фізичний і духовний розвиток.

Відповідачем не надано доказів, що починаючи з 2012 р. він здійснював будь - які дії направлені на досягнення мети спілкування з дитиною.

Також під час розгляду справи не отримано доказів, які свідчили б про намагання відповідача спілкуватись з дитиною, зателефонувати сину, дізнатися про його успіхи у навчанні.

Разом з тим не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_3 про наявність перешкод у спілкуванні з сином, можливості приймати участь у його житті - відповідач будучи обізнаним з можливістю захисту своїх батьківських прав не звертався до відповідних органів в метою їх відновлення.

Також ОСОБА_3 не заявлявся в межах розгляду даної справи зустрічний позов з метою захисту своїх прав.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов»язків за відсутності будь - яких перешкод, не приймає участі у житті дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовки до самостійного життя.

Встановлені в судовому засіданні обставини дають суду можливість зробити висновок, щодо ухилення відповідача від виконання обов»язків, яке не може бути визнано правомірним за умови відсутності будь - яких перешкод.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути на її користь з відповідача додаткові витрати на дитину у сумі 28 112, 50 грн.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України.

За приписами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз зазначеної норми матеріального права дає підстави вважати, що додаткові витрати мають бути постійними, періодичними та прогнозованими та пов»язаними виключно з особливими обставинами.

З огляду на те, що позивачем не доведено, в розумінні вимог Сімейного кодексу України, та не надано відповідних доказів того, що здійснені витрати пов»язані з вищенаведеними обставинами, суд вважає за можливе, з огляду на змагальність та диспозитивність процесу, відмовити у задоволені вимог в цій частині.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.2-5,11-13,76-81,141,279,352,354 ЦПК України, ст.ст. 141,150,155,164,165,166, 185 СК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2018 р.

Суддя: