Постанова № 77391080, 25.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1582/18Головуючий по 1 інстанції - Романенко В.А. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря Винник І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року (постановлену суддею Романенко В.А. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Оніщенко Н.С., -

в с т а н о в и в :

03 серпня 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулася в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Соснівського відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Оніщенко Н.С.

В обґрунтування скарги вказує, що 24 липня 2018 року було отримано листа простою кореспонденцією з постановою державного виконавця Оніщенко Н.С. від 18 липня 2018 року про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні № 46652131, відкрито згідно виконавчого листа № 2/712/512/14 виданого 22 січня 2015 року про звернення стягнення на земельну ділянку і житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, який в рівних частинах по 1/2 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та шляхом продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з прилюдних торгів, в межах процедури, передбаченої Закон України «Про виконавче провадження».

Вказує, що скаржник неодноразово у 2015 - 2017 роках звертався до Соснівського ВДВС з вимогами повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із наявною встановленою законом заборони щодо звернення стягнення на майно, а також на проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення у зв'язку із дією вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вищевказане житлове майно використовується як місце постійного проживання скаржника, що підтверджено зазначеним у виконавчих документах та у матеріалах виконавчого провадження; направленням державною виконавчою службою процесуальних документів саме на цю адресу; особисто скаржник підтвердив у скарзі, зазначивши вказану адресу, як місце свого проживання.

Крім того, загальна площа нерухомого житлового майна боржника, яким він володіє на праві приватної власності складає 128,6 кв.м., що підтверджується копією Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.01.2010 року.

Вважає, що дії державного виконавця щодо призначення експерта для участі у виконавчому провадженні за для підготовки документів на реалізацію зазначеної 1/2 частини домоволодіння - є штучне примушування боржника до дій, які не є для нього обов'язковими, зокрема, вимушено здійснювати захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з даною скаргою, чим спричиняються збитки і часу, і коштів, і зайвими хвилюваннями.

В зв'язку з вищевикладеним просить суд:

визнати дії державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області в особі головного державного виконавця Оніщенко Н.С. щодо призначення експерта для участі у виконавчому провадженні № 46652131, відкритого згідно виконавчого листа № 2/712/512/14 виданого 22.01.2015 року Апеляційним судом Черкаської області про звернення стягнення на земельну ділянку і житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, який в рівних частинах по 1/2 належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 шляхом продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з прилюдних торгів, в межах процедури, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження» - неправомірними та протиправними;

зобов'язати Соснівський відділ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області в особі головного державного виконавця Оніщенко Н.С. поновити порушене право скаржника ОСОБА_3 шляхом повернення виконавчого документу № 2/712/512/14 виданого 22.01.2015 року Соснівським судом м. Черкаси стягувачу на підставі п.9.ч.1ст. 37 Закону України у зв'язку з наявною встановленою законом заборону щодо звернення стягнення на вказане домоволодіння;

задовольнити клопотання щодо зупинення виконавчого провадження 46652131, виданого 22.01.2015 року Апеляційним судом Черкаської області про звернення стягнення на користь ПАТ «ОТП Банк» на земельну ділянку і житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, 1/2 частини домоволодіння, якого належить ОСОБА_3 - на час розгляду справи до отримання остаточного рішення у справі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Соснівського відділу ДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Оніщенко Н.С. відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається, що скаржник неодноразово звертався до Соснівського ВДВС з вимогами повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з наявною встановленою законом заборону щодо звернення стягнення на майно, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Щодо посилання скаржника на те, що загальна площа становить 128,6 кв.м. не відповідає дійсності, оскільки вказує житлову площу будинку, а не загальну, як того вимагає закон України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого загальна площа нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що ухвала суду постановлена з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, є незаконною, необґрунтованою, а тому просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги вказує на те, що судом не застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», при тому, що він та ОСОБА_6 є власниками по1/2 частці домоволодіння по АДРЕСА_1 кожна площею по 128,6 кв.м., а тому вказане майно не підлягає реалізації в період дії мораторію.

ОСОБА_3 просить ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_3 на дії Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ в Черкаській області щодо неправомірних дій державного виконавця - задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.

Згідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у провадженні Соснівського відділу ДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області перебуває виконавче провадження № 46652131 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/712/512/14, виданого 22.01.2015 року апеляційним судом Черкаської області про звернення стягнення на земельну ділянку та житловий будинок розташовані по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 і ОСОБА_3 на праві спільної власності, шляхом продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з прилюдних торгів в межах процедури, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження».

Встановлено, що скаржник неодноразово звертався до Соснівського ВДВС з вимогами повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з наявною встановленою законом заборону щодо звернення стягнення на майно, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Постановою державного виконавця від 18 липня 2018 року призначено ОСОБА_7., яка має сертифікат, виданий 21.11.2016 року за НОМЕР_1 Фондом державного майна, експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 3).

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих документів стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Таким чином, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

При цьому, вказаним Законом передбачено перелік умов, за наявності яких його дія поширюється на правовідносини сторін кредитного договору, а саме: 1) споживчий кредит отриманий громадянином України в іноземній валюті; 2) житло використовується як постійне місце проживання; 3) відсутнє інше нерухоме житлове майно; 4) загальна площа такого нерухомого майна для квартири не перевищує 140 кв.м., та для житлового будинку - 250 кв.м.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із Витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є власниками по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, загальна площа якого складає 373, 2 кв.м., а житлова - 128, 6 кв.м. (а.с. 6).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено площу для житлового будинку при якій підлягає застосуванню даний закон, та яка не повинна перевищувати 250 кв.м., при цьому площа його житлового будинку становить 128, 6 кв.м., а тому жодних виконавчих дій на час дії даного закону не повинно здійснюватись.

Колегія суддів, відхиляючи доводи ОСОБА_3 виходить з того, що вказані твердження скаржника спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому зазначено розмір загальної площі будинку 373,2 кв.м., яка в свою чергу і повинна враховуватись у відповідності до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а не житлова площа будинку у розмірі 128 кв.м., на яку вказує скаржник.

Таким чином, аргументи скаржника в частині застосування норм вищезазначеного Закону ретельно перевірено судом апеляційної інстанції на їх обґрунтованість та законність, проте вони спростовуються належними та достовірними доказами, які містяться у матеріалах справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до відхилення, а ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 447, 451 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення .

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Оніщенко Н.С. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний тест постанови виготовлено 25 жовтня 2018 року.