Ухвала суду № 77391011, 25.10.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12957/18

Провадження № 1-кс/712/6477/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І.

прокурора Згіблова С.О.

слідчого Дейнеженко О.О.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду внесене у кримінальному провадженні № 12018251010007332 від 24.10.2018 року, старшим слідчим СВ Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого освіта середня, не одруженого, депутатом, інвалідом, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, бойових дій не являється, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся старший слідчий СВ Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В клопотанні зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 23.10.2018 близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, спільно із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відкрито заволоділи майном, що належить ОСОБА_5, за наступних обставин.

ОСОБА_1, перебуваючи неподалік кафе – бару «Руставі», що по вул. Смілянська, 143 в м. Черкаси, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4, підійшов до потерпілого ОСОБА_5 Ахмед, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому наніс один удар кулаком правої руки в область лівого ока, після чого потерпілий втратив рівновагу і впав на землю. В подальшому, ОСОБА_4, підійшовши до потерпілого, який лежав на землі та наніс декілька ударів ногами по тулубу.

Внаслідок вказаних дій потерпілий випустив з рук свою сумку, в якій знаходилися його особисті речі.

Після чого ОСОБА_4, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, схопив сумку потерпілого ОСОБА_5 і спільно із ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, але в подальшому були затримані працівниками поліції.

За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018251010007332 за ч. 2 ст. 186 КК України.

24.10.2018 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

24.10.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який відповідно до ч. 2 ст. 186 КК України карається позбавленням волі на строк від 4 до 6 років. Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному правопорушенні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримав та просив його задоволити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний із взяттям під варту.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 183 тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

В своєму клопотанні, слідчий посилається на те, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному правопорушенні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз’яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, вину в інкримінованому злочині визнає частково.

Дослідженням клопотання, матеріалів кримінального провадження, та поясненням прокурора і слідчого у судовому засіданні вбачається, що органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та уникати явки за викликами, та якимось чином впливати на свідків.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не наносив ударів потерпілому, однак відповідно до показів свідків, останні вказують на дану особу.

За таких обставин, та аналізу зібраних досудовим розслідуванням матеріалів клопотання та кримінального провадження, суд вважає, що підозрюваний ОСОБА_1 не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту у нічний час доби.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194 – 195, 369 – 372, 369 КПК України, слідчий суддя, –

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_3 задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 20.00 год. до 06.00 год., строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 грудня 2018 року, включно.

Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 25 жовтня 2018 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

4) заборонити спілкування зі свідками.

Працівники Національної поліції в Черкаській області з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала про запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для організації її виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.А. Романенко