Вирок № 77390625, 25.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/4536/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року

м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючої судді Степаненка О.М.,

з участю секретаря Чмих І.С.,

прокурора Жубжицької Т.О., Мартинюка М.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010009565 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, дітей на утримані не має, інвалід ІІ групи (інвалідність встановлена на строк до 01.06.2019), зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 18.12.2016, близько 02 години 30 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Богдана Хмельницького від вулиці Благовісна до вулиці Нарбутівська із перевищенням максимально допустимої швидкості в населеному пункті 70-82 км/год., згідно висновку експерта №19/12-1/71-СЕ/18 від 26.03.2018, при проїзді перехрестя з вулицею Надпільна, порушуючи вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та пункти 2.9.а), 2.3.б), 12.4, 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був неуважний до дорожньої обстановки та не обравши безпечної швидкості руху в населеному пункті та при проїзді нерівнозначного перехрестя, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, що рухався по головній дорозі, а саме по вулиці Надпільна від вулиці Митницької до вулиці Пастерівської в м. Черкаси, через що відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно з висновком експерта №03-01/933 від 19.12.2016, отримала тілесні ушкодження, що призвели до настання смерті.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 відповідно до висновків експертів №19/12-1/71-СЕ/18 від 26.03.2018 та №4/384 від 25.04.2018, знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходилося невідповідності дій водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, вимогам дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та пунктів 12.4, 16.11 Правил дорожнього руху України, для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_3 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе визнав повністю, обставини (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), які зазначені в обвинуваченні, не оспорював, вказав, що вони відповідають опису подій, які сформульовані в обвинувальному акті, пояснив, що потерпілу ОСОБА_6 знає близько шести місяців. Проживали разом, збирались одружитися. Події, які мали місце 18.12.2016, не пам’ятає. Лише пояснив, що він дійсно керував автомобілем «ВАЗ 21113», держаний номер НОМЕР_3, разом з ним в автомобілі знаходилась потерпіла. Вони їхали додому. Алкоголь не вживав, а тому перебування в його організмі алкоголю, він пояснити не може. Непам’ятання періоду часу, в період якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, пояснює отриманою внаслідок ДТП важкою травмою голови та забою головного мозку, що також узгоджується із висновком судово-психіатричної експертизи №197 від 18.05.2018.

Потерпілий ОСОБА_1 в суді зазначив, що потерпіла ОСОБА_6 була його рідною сестрою. З обвинуваченим познайомився після подій, які зазначені в обвинуваченні. Про обставини дорожньо-транспортної пригоди йому нічого не відомо. Також пояснив, що обвинуваченим йому в повному обсязі компенсована шкода, заподіяна злочином в сумі 100000 грн., а тому претензій матеріального та морального характеру він до нього не має. Просив ОСОБА_3 суворо не карати, та призначити покарання, яке не позбавляє свободи.

Повне визнання вини обвинуваченим, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин стали підставою для постановлення судом ухвали про можливість здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Разом з тим, суд скористався своїм правом та дослідив окремі докази, які доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вказаного злочину, а саме:

- висновком експерта №02-01/613 від 17.05.2018 за яким, згідно акту №1682 хіміко-токсикологічних досліджень у ОСОБА_3 в крові, яка відібрана 18.12.2016 в Третій Черкаській міській лікарні, виявлено етиловий спирт в концентрації 1,71 проміле, яка зумовлює сп’яніння середнього ступеню.

- відомостями акту хіміко-токсикологічних досліджень №1682, за яким Черкаським обласним наркологічним диспансером було проведено лабораторне дослідження крові ОСОБА_3 за направленням Третьої Черкаської міської лікарні від 18.12.2016, за результатами якого в крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,71 проміле.

- висновком судово-медичного експерта №03-01/933 від 19.12.2016 за якими причиною смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, які виникли від дії твердих, тупих предметів, та могли утворитись при дорожньо-транспортній пригоді. Між отриманими ушкодженнями та настанням смерті мається прямий причинний зв’язок. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа виявлено 0,92 проміле етилового спирту, що може відповідати легкому ступеню алкогольного сп’яніння відносно живих осіб.

- висновком експерта №4/384 від 25.04.2018, за яким у причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.12.2016, з технічної точки зору знаходилося ненадання водієм автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 переваги в русі перед виїздом на головну дорогу автомобілю НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5 у момент, коли останній не мав технічної можливості своїми одноособовими діями уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_3, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, та встановлені судом як щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання та встановлені судом: тяжкі наслідки - смерть потерпілої ОСОБА_6, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризувався позитивно, не судимий, є інвалідом ІІ групи, позицію потерпілого, який просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Суд також урахував пом'якшуючі покарання обставин - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, зокрема те, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до тяжких наслідків – смерті людини, а також перебування його в стані алкогольного сп’яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується.

Не може залишитись поза увагою позиція потерпілого ОСОБА_1 суворо не карати обвинуваченого в зв’язку з відшкодуванням матеріальних збитків та відсутністю претензій морального характеру, в зв’язку з чим суд вбачає можливість призначити мінімальне покарання, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Варто звернути увагу, що наявні у обвинуваченого захворювання, які стали наслідком ДТП, беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про призначенні виду та міри покарання, але в даному випадку, доказів, які б унеможливлювали його тримання в умовах ізоляції, стороною захисту не надано.

Суд констатує доведений факт керування обвинуваченим ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, а тому його твердження, що він не пам’ятає про події, за якими відбулась дорожньо-транспортна пригода, суд до уваги не бере, так як прояви амнезії стали наслідком отриманої травми під час ДТП, і ніяким чином не проявлялись до цього моменту, а тому не можуть враховуватись під час оцінки суб’єктивної сторони (винуватості). Таким чином суд не вбачає передбачених законом підстав для застосування до призначеного покарання положень ст.75, 76 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м'якого покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує знову ж таки грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, перебування його стані алкогольного сп’яніння, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на максимальний строк, визначений санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Відомостей про наявні речові докази у кримінальному провадженні в обвинувальному акті відсутні.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого витрати на залучення експерта в сумі 7543,62 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.05.2018 ОСОБА_3 обраний запобіжний захід особисте зобов’язання з покладанням на нього обов’язків строк дії яких закінчився 25.07.2018. Однак приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців, а також при тій умові, що вони вподальшому не продовжувались за відсутності клопотань від сторони обвинувачення, запобіжний захід у обвинуваченого ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку відсутній.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред’явленому обвинуваченні за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком - три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на суму 7543,62 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження також мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: ОСОБА_7