Постанова № 773898, 26.06.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"26" червня 2007 р. Справа № 3/155

« 26 » червня 2007 року справа № 3/155

12 год. 00 хв.

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Хімтекстильмаш” м.Чернігів, вул.Щорса, 110

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 28

про визнання неправомірними дій

Суддя В. М. Репех

За участю секретаря судового засідання Карнабеда Т. О.

Представники сторін :

від позивача: Литвиненко Є. М. – представник ВАТ „Хімтекстильмаш”, довіреність № 60-1944 від 11.12.2006р.

від відповідача: Нітченко Ю. В. –старший держподатінспектор юридичного відділу ДПІ у м.Чернігові, довіреність № 54/9/10-010 від 11.01.2007р.

СУТЬ СПОРУ:

Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач заявив позов про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м.Чернігові та спонукати ДПІ у м.Чернігові зарахувати суму 32772,00 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість.

ВАТ „Хімтекстильмаш” в обґрунтування своїх доводів зазначає, що сума податкового зобов”язання 32772,00 грн., визначена в декларації по податку на додану вартість за вересень 2006 року, була своєчасно та в повному обсязі сплачена платіжним дорученням 01.11.2006р. № 1350, в якому в графі „Призначення платежу” було вказано який сплачується податок, за який місяць і за який рік, проте, ДПІ у м.Чернігові вказані кошти зарахувала як погашення штрафних санкцій з ПДВ.

Позивач вважає ці дії податкового органу такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що при здійсненні розподілу коштів по погашенню заборгованості по ПДВ ВАТ „Хімтекстильмаш” ДПІ у м.Чернігові керувалося Податковим роз”ясненням щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 13.11.2002 N 540 та наказом Державної податкової адміністрації України 11.06.2003 N 290 „Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби”.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов”язань з податку на додану вартість в розмірі 32772,00 грн. правомірно спрямовуються на погашення податкових зобов”язань по штрафним санкціям, оскільки граничні терміни їх сплати виникли в попередні періоди.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

20 жовтня 2006 року за вх. № 114365 Відкритим акціонерним товариством „Хімтекстильмаш” до Державної податкової інспекції у місті Чернігові було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень місяць 2006 року.

Згідно цієї декларації податкове зобов”язання позивача складає 32772,00 грн.

01.11.2006р. ВАТ „Хімтекстильмаш” платіжним дорученням перерахувало до державного бюджету 32772,00 грн. В графі „Призначення платежу” було вказано „Податок на додану вартість за вересень 2006р.”.

Кошти в сумі 32772,00 грн. Державна податкова інспекція спрямувала на погашення податкових зобов”язань по штрафним санкціям з ПДВ за попередні періоди.

Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цім Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону N 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпункт 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III передбачає, що платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів платника в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду.

Пунктом 4.1 ст.4, п.п.5.3.1 ст.5 Закону N 2181-III обумовлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, і зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов”язання, не сплачена платником в строки передбачені п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, є сумою податкового боргу платника податків у відповідності з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Джерелом самостійної сплати податкових зобов”язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні грошові кошти ( п.п.7.1.1 ст.7 Закону N 2181-III ).

Джерелом погашення податкового боргу по рішенню органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням обмежень, встановлених даним Законом, а також іншими законодавчими актами (п.п.7.2.1 ст.7 Закону N 2181-III).

Пунктом 8.6.2 Закону N 2181-III передбачено, що платник податків, активи

якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту, яким передбачено обмеження використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Як вже зазначалося вище, частина друга п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 передбачає, що „в інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу”, тобто ця норма регулює порядок задоволення претензій кредиторів і не стосується податкового боргу, який відповідно до п.3.1 ст.3 Закону N 2181-III визначений як сума узгодженого податку, не сплачена в установлений Законом строк.

Зміст вказаного пункту Закону N 2181-III не містить ніяких даних відносно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов”язання при наявності податкового боргу, не встановлює порядок та механізм сплати податкового боргу, не встановлює порядок та механізм стягнення боргу за рахунок сплачених платником податків податкових зобов”язань і в будь-якому випадку не надає повноважень контролюючому органу –податковій службі здійснювати будь-які дії по визначенню черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу і без погодження з платником податків розпоряджатися його коштами. Своєчасна сплата податкових зобов”язань є зобов”язанням платника податків.

Позивач виконав своє зобов”язання по своєчасній сплаті податкових зобов”язань.

Крім того, п.п.3.1.1 ст.3 Закону N 2181-III не може регулювати порядок погашення податкового боргу, оскільки цей порядок регулюється іншими нормами даного Закону, який передбачає, що при несплаті узгодженої суми податку податковий орган має право направити платнику вимогу, застосувати заставу, накласти арешт на майно і після цього реалізувати майно платника податку для погашення його податкового боргу. При цьому, слід замітити, що наявність податкового боргу не обмежує платника податків вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами.

Відповідач не надав суду нормативні документи, якими визначена законність застосованого до позивача порядку, по якому в рахунок погашення податкового боргу відповідач самостійно зарахував суми податкових зобов’язань.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином зобов”язання по сплаті поточних податкових зобов”язань.

Статтею 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади зобов”язані діяти в межах своїх повноважень, способом, передбаченим законами України.

Державний контролюючий орган, яким є і податковий орган, не має повноважень змінювати цільове призначення засобів, в тому числі по сплаті податкових зобов”язань, перерахованих підприємством до бюджету держави.

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові.

Спонукати ДПІ у м.Чернігові зарахувати суму 32772,00 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Хімтекстильмаш” ( м.Чернігів, вул.Щорса, 110, ідентифікайний код 14314311 ) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя В. М. Репех

Повний текст постанови підписаний