Вирок № 77388481, 17.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.10.2018

Справа № 334/6793/17

Провадження № 1-кп/334/260/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Козлової Н.Ю.,

суддів Турбіної Т.Ф., Ісакова Д.О.

при секретарі Петракей Р.С.,

за участю прокурора Пучкова О.С.,

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника потерпілої адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, який не має на утриманні дітей, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 та ч.4 ст.296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2017 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходячись біля під’їзду № 2, будинку № 32 по вул. Зерновій в м. Запоріжжя, маючи умисел на направлений на умисне вбивство, утримуючи при собі кухонний ніж заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 зустрів раніше йому знайомих ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з яким у нього склалися неприязні відносини.

В ході конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 утримуючи в правій руці кухонний ніж, спричинив не менше ніж одинадцять травматичних ударів ОСОБА_3, а саме синці в лобно-скроневій ділянці справа, в ділянках правої кисті, лівого плеча, лівого стегна, синці з саднами в ділянках правого і лівого стегон, садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кисті та грудної клітини, які як у сукупності та кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті іншій людині, утримуючи в правій руці кухонний ніж, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_5 та у присутності його дружини ОСОБА_3, усвідомлюючи, що такими діями завдає останній особливих психічних та моральних страждань, наніс йому множині удари ножом в область обличчя, тулуба, верхніх кінцівок та шиї, внаслідок чого спричинив ОСОБА_5 численні різані рани обличчя, правого та лівого передпліччя, проникаючу колюче-різану рану на грудній клітині зліва, колюче- різану рану по лівій боковій поверхні поперекової області та поодиноке колото-різане поранення на правій бічній поверхні шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_5 на місці скоєння кримінального правопорушення.

Після чого, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, утримуючи в правій руці кухонний ніж, ОСОБА_2, погрожуючи можливим застосуванням ножа свідку ОСОБА_6, яка втрутилась у конфлікт та неодноразово робила зауваження ОСОБА_2, останній зник з міста події.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 21 серпня 2017 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, знаходячись в громадському місці, а саме біля під’їзду № 2, будинку № 32 по вул. Зерновій в м. Запоріжжя, де в той момент перебували люди, нехтуючи нормами суспільної моралі та поведінки в суспільстві вчинив хуліганські дії, які виразилися в тому, що ОСОБА_2 в ході конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дістав предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень - кухонний ніж, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, почав погрожувати його можливим застосуванням ОСОБА_6, яка втрутилась у конфлікт та неодноразово робила зауваження ОСОБА_2

Тим самим ОСОБА_2 створив реальну загрозу життю та здоров’ю осіб, які знаходились навколо, у присутності оточуючих умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_5 та спричинив не менше ніж 11 травматичних вплива ОСОБА_3, а саме синці в лобно-скроневій ділянці справа, в ділянках правої кисті, лівого плеча, лівого стегна, синці з саднами в ділянках правого і лівого стегон, садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кисті та грудної клітини, які як у сукупності та кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив суду що він розкаюється у скоєному, але просив суд врахувати мотиви його поведінки.

У судовому засіданні він доводив, що з ОСОБА_7 він знайом майже чотири роки. Вона його кохана жінка, хоча вони й не проживають разом, але інколи зустрічаються. Протягом всього часу, ОСОБА_7 часто скаржилася на своїх батьків, що вони принижують її честі та гідність, ображають її та навіть вчиняють насильство. Все це негативно впливало на його відношення до батьків його коханої жінки, але він не проявляв ніяких дій відносно них.

21.08.2018 року, близько 15 години, ОСОБА_7 зателефонувала йому та сказала, що щойно у неї були батьки, вони посварилися з приводу квартири, в якій вона проживає. Також вона пояснила, що збирається подавати заяву у поліцію. Того ж дня, приблизно о 18 годині, він вийшов зі свого будинку вигуляти собаку та зайти до магазину «Торро» купити рибу. Для того він взяв з собою ніж, щоб одразу почистити її. Проходячи через двір, він побачив, що ОСОБА_5 стоїть у палісаднику біля під’їзду будинка №32 по вул..Зерновій, спиною до нього. У цей час, накопичені образи за кохану жінку та емоції змусили його підійти до ОСОБА_5 для того, щоб розібратися з ним «по-мужски». Він підійшов до ОСОБА_5 та ногою штовхнув його у задню частину тулуба. Від удару ОСОБА_5 впав обличчям на землю, а він впав на ОСОБА_5 На землі у них почалася бійка. Після того, вони піднялися та стали штовхати один одного. При цьому, в руках у ОСОБА_5 були палки або якісь інші предмети, які самі він не пам’ятає, яким потерплий наносив йому удари. ОСОБА_3 також стала його бити. Він став захищатися від них та хаотично розмахував руками та ногами. Потім він дістав ніж, яким збирався чистити рибу та на витягнутій руці держав його, намагаючись налякати ОСОБА_5 Проте, ОСОБА_5 не відійшов від нього, а навпаки почав його штовхати та в ході штовханини він наніс йому ножові поранення. Коли він зрозумів, що ОСОБА_5 більше не штовхає його та не чинить йому опір, він пішов з двору одразу до дому. Дійсно, в ході бійки він чув сторонні голоси, щоб він викинув ніж та припинив свої дії, але ніж він не міг викинути, оскільки це речі з квартири, яку він наймає.

Стосовно нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_2 пояснив, що він не наносив їй тілесних ушкоджень, а лише відбивався від неї, коли вона разом з чоловіком наносили йому побої.

ОСОБА_2 не визнав обвинувачення щодо скоєння ним хуліганських дій, які виразилися у грубому порушені громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки він не мав на це наміру, а лише бажав вияснити стосунки з ОСОБА_5, а від ОСОБА_3 лише відмахувався.

Стосовно вчинення ним умисного вбивства з особливою жорстокістю, ОСОБА_2 також заперечує, оскільки в його діях не було особливої жортокості.

ОСОБА_2 категорично заперечував той факт, що після нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, він знов повертався до нього та наніс йому удар в шию, від якого останній помер.

Проте, ОСОБА_2 розуміє, що життя чоловіка не повернеш, тому згоден відшкодувати матеріальну шкоду ОСОБА_3 у повному обсязі. Розмір моральної шкоди він вважає занадто високим, тому у повному обсязі відшкодувати її він не спроможний.

Аналізуючи пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 у сукупності з іншими, доказами по справі, колегія суддів вважає ці пояснення надуманими, такими, що не відповідають об’єктивній дійсності, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами, тому суд розцінює ці показання, як обраний ним спосіб захисту для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів підтверджуються:

Показами потерпілої ОСОБА_3, яка в ході судового розгляду пояснила, що 21 серпня 2017 року, вона з чоловіком поїхала до ОСОБА_7 - їхньої доньки, яка проживає за адресою: м.Запоріжжя, пр..Соборний 161, кв.17, де у них стався конфлікт на ґрунті сімейних відносин. Після чого, вони з чоловіком поїхали до дому. Близько 18 години 00 хвилин, вона разом з чоловіком вийшли до під’їзду свого будинку, де поливали клумбу з квітами. Згодом, коли чоловік пішов до квартири за водою, а вона залишилася у палісаднику та продовжувала поливати квіти, відчула удар у плече та впала на землю. Піднявшись, вона побачила ОСОБА_2, якого раніше бачила декілька разів та знала про нього, що він спілкується з її донькою ОСОБА_7. ОСОБА_8 його руці, вона побачила ніж та стала кричати. ОСОБА_2 підійшовши ближче до неї, почав наносити їй удари руками та ногами. Удари були у обличчя, по руках, ногах та тілу. Від отриманих ударів, вона раптово втратила свідомість та не бачила, що в той час вийшов з під’їзду її чоловік. Коли вона отямилася, почула голос свого чоловіка, який став захищати її. Побачивши, що ОСОБА_2 направився до ОСОБА_5 з ножем, вона стала голосно кричати, щоб він припинив свої дії, але той, став наносити удари ножем по тілу чоловіка. Далі вона перебувала у шоковому стані, кричала та плакала, щоб він не вбивав ОСОБА_5 Також, вона чула, що ОСОБА_2 робила зауваження якась дівчина, яка в той час гуляла з собакою у дворі та сказала, якщо він не припинить свої дії, вона спустить собаку. Після того, ОСОБА_2 останній раз підійшов до чоловіка, який вже лежав та не рухався та наніс удар ножем в шию з правої сторони, після чого спокійно пішов з двора. Вона підповзла до чоловіка та зрозуміла, що він вже не дихав. Хто викликав швидку допомогу та поліцію, вона не пам’ятає, бо знаходилася у непритомному стані.

Потерпіла просила призначити обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі та задовольнити її цивільний позов у повному обсязі.

Показами свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що 21 серпня 2017 року, близько 18 години 00 хвилин, вона вигулювала свою собаку біля будинку №32 по вул..Зерновій в м.Запоріжжя та побачила, як обвинувачений наносив удари ножем чоловіку, який не чинив опір. Удари були точкові. Вона підійшла ближче та закричала, щоб він припинив свої дії. Обвинувачений піднявся та з погрозами у її адресу став наближатися до неї. В руках у нього був ніж, який він тримав на витягнутій руці. Взявши свою собаку на поводок, вона стала погрожувати, якщо він не припинить своїх дій, вона спустить собаку. Обвинувачений розвернувся від неї, потім підійшов до потерпілого чоловіка, який лежав на асфальті, нагнувся та наніс удар ножем в шию потерпілому, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону будинку №37 по вул..Товариській в м.Запоріжжя. Вона зі свого мобільного телефону, викликала поліцію та пішла за обвинуваченим, щоб побачити куди саме він йде, щоб потім розповісти поліцейським. Коли під’їхала поліцейська машина, вона розповіла, в який під’їзд будинку №37 по вул..Товариській в м.Запоріжжя пішов чоловік з ножем. У квартиру вона не піднімалася, а коли обвинуваченого вивели з під’їзду, вона підтвердила, що це саме той чоловік, який наносив удари ножем чоловіку у дворі будинку №32 по вул..Зерновій в м.Запоріжжя.

Показами свідка ОСОБА_9, який пояснив, що 21 серпня 2017 року, близько 18 години 00 хвилин, він зі своїм знайомим сидів на лавці біля будинку № 32 по вул..Зерновий в м.Запоріжжя. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 поливали квіти на клумбі біля під’їзду. Рапотм, він почув звук падіння та крики ОСОБА_3 Оглянувшись, він побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі, а біля нього стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив, це обвинувачений ОСОБА_2 Останній наносив ОСОБА_5 удари по тілу. Удари були точкові. Потім він почув, як дівчина, у якої на поводді була собака, кричала обвинуваченому, щоб той припинив бійку та кинув ніж. Обвинувачений розвернувся до дівчини та пішов на неї, в руках у нього був ніж. Потім обвинувачений розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_5, який лежав на асфальті, нагнувся до нього та наніс удар ножем в шию, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону будинку №37 по вул..Товариській в м.Запоріжжя.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_10

Показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що 21 серпня 2017 року, він був вдома разом зі своєю дружиною у квартирі АДРЕСА_2. Почувши крики на вулиці, він виглянув у вікно та побачив ОСОБА_5, який тримав палку в руці та відмахувався нею від незнайомого чоловіка, який тримав в руках предмет, схожий на ніж та кидався на ОСОБА_5 При цьому одежа ОСОБА_5 та сам ОСОБА_5 був у крові. Відійшовши від вікна, щоб забрати свого сина, який гуляв з хлопцями у сусідів, через деякий час, знов підійшов до вікна та побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі, а обвинувачений сунувся до молодої жінки, яка тримала в руках поводок та щось кричала йому. Потім, він побачив, що обвинувачений розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_5, який лежав на асфальті, нагнувся до нього та провів якийсь рух біля шиї ОСОБА_5, потім, спокійно піднявся та пішов через двір у невідомому напрямку.

Показами свідка ОСОБА_12, який пояснив, що він працює лікарем-хірургом у ЗЦРБ та мешкає за адресою: АДРЕСА_3, тобто він сусід подружжя ОСОБА_5 та добре знає їх. 21 серпня 2017 року, знаходячись дома, він почув крики про допомогу. Вийшов у двір та побачив ОСОБА_5, який лежав на землі увесь в крові. Взявши медичну аптечку та оглянувши потерпілого, він побачив, що на тілі потерпілого множинні колото різані рани, пульс вже був відсутній, тому реанімаційні заходи результатів не дали. З характеру поранень було видно, що ОСОБА_5 чинив опір, оскільки у нього були невеликі порізи в області кисті рук. Стосовно поранень ОСОБА_3, свідок пояснив, що у неї були сліди поранень в області голови та передпліччя. ОСОБА_3 він надавав лише психологічну допомогу, оскільки вона була у не притомленому стані.

У судовому засіданні був допитаний лікар швидкої допомоги ОСОБА_13, який пояснив, що 21 серпня 2017 року, близько 18 годині, було отримано виклик від диспетчера швидкої допомоги, що по вул..Зерновій ножове поранення. Прибувши на місце події, він побачив чоловіка, яки лежав на землі. Ознак життя він не подавав. Оглянувши потерпілого, зафіксовано множинні колото-різани рани на тулубі та різану рану на шиї.

Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_14, який є співробітником поліції та знаходився на службі у патрульному екіпажі №105. 21 серпня 2017 року, близько 18 годин 25 хвилин було отримано повідомлення, що біля будинку №32 по вул..Зерновій в м.Запоріжжя ножове поранення. Під’їхавши на місце пригоди, співробітники швидкої допомоги доповіли, що потерпілий помер від ножових поранень. В подальшому було отримано інформацію, що особа, яка вчинила злочин, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6. Вони виїхали за вказаною адресою, там вже находився другий екіпаж №151, вони піднялися до вказаної квартири. ОСОБА_2 на виклик сусідки відчинив двері, а коли побачив, що приїхала поліція, двері закрив та на вимогу поліції відчинити двері не реагував. Свідок пояснив, що далі він не знає як розвивалися події, оскільки отримав нову інформацію по рації та був змушений продовжити службу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7. За весь час вона ніколи не бачила, щоб во дворі хтось чистить рибу. ОСОБА_1 того, за такими діями усі сусіди слідкують, щоб у дворі булу чисто та не було відходів від харчових продуктів, м»яса або риби.

Дані покази спростовують покази обвинуваченого ОСОБА_2, який казав, що він часто купує рибу та чистить її у дворі свого будинку, щоб не нести сміття у квартиру. А ніж він взяв з собою, щоб саме чистить рибу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що дійсно ОСОБА_2 її товариш, з яким вона мала близькі стосунки. Йому вона розповідала, що з батьками у неї стосунки погані, бо вони принижують її честі та гідність, ображають її та навіть вчиняють насильство. 21.08.2017 року, батьки приїхали до неї в квартиру та почали сварку на очах у її сина з приводу того, що вона погана мати та погана господарка. Вони посворилися та в ході сварки, батько вдарив її. Вона викликала поліцію, а батьки поїхали до дому. Після цього, вона подзвонила ОСОБА_2 та розповіда йому що трапилось. Він її заспокоїв та порадив написати заяву у поліцію, що вона й зробила. У вечері, їй зателефонувала сусідка батьків та розповіла, що її мати побили, а батька вбили ножем. Вона той же час поїхала до батьків на вул..Зернову будинок 32. ОСОБА_1 дому, вона побачила батька, який лежав на землі, а на лавці кепку ОСОБА_2. Потім їй повідомили, що батько загинув внаслідок ножового поранення від ОСОБА_2 ОСОБА_2 вона побачила вже у відділенні поліції, куди вона поїхала для дачі своїх пояснень та останній вибачився за скоєне.

Окрім показів обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої та свідків судом досліджено письмові докази, а саме:

Протокол огляду місця події за адресою АДРЕСА_4 від 21.08.2017 року з фототаблицями до нього, де проживав обвинувачений ОСОБА_2, та було вилучено ніж з полімерною рукояткою чорного кольору зі слідами рідини бурого кольору, чорні кросівки та біла футболка зі слідами рідини бурого кольору.

Протокол огляду місця події у дворі будинку № 32 по вул. Зерновій в м. Запоріжжівід 21.08.2017 року з фототаблицями до нього, де в ході огляду було вилучено змиви речовини бурого кольору, фрагменти синтетичної мотузки, мікрооб’єкти, капець на ліву ногу, кепка чорного кольору, фрагменти деревини.

Протокол огляду трупу ОСОБА_5 від 22.08.2017року, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: Колото-різана рана на шиї справа з раневим каналом направленим зверху вниз, справо наліво, зовні в середину, довжиною 11 см.; Колото-різана рана на грудній клітці зліва з рановим каналом направленим знизу до верху, зліва направо, зовні в середину, довжиною 15 см.; Колото-різана рана по лівій боковій поверхні поперекової області з рановим каналом направленим від низу до верху, зовні в середину, справа на ліво, рана на обличчі зиґзаґоподібної форми, що йде від спинки носа і переходить на праву щічну область, рана розташована на 1 і 7 годинах умовного циферблату годинника; Різана рана по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя, зигзагоподібної форми, розташовується на 5 і 11 годинах умовного циферблату. Різана рана на зовнішньо-задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, від лівого кінця якої відходить подряпина горизонтально розташована, довжиною 1,5 см.

В ході судового розгляду було оглянуто диск з нагрудної камери відео - спостереження працівників УПП в м. Запоріжжі, згідно відеозапису якого, обвинувачений ОСОБА_2 відкрив двері на прохання сусідки, а після того, як побачив співробітників поліції замкнув двері та не відчиняв їх.

Дане спростовує версію ОСОБА_2, коли він казав, що ніякого опору поліції він не чинив, а самостійно відчинив двері та добровільно видав ніж.

Протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_3 з відеозаписом, в ході якого потерпіла показала, як вона поливала квіти у полісаднику, відчула удар у плече та впала на землю. Піднявшись, побачила ОСОБА_2 у якого в руках був ніж. Який підійшов ближче до неї, почав наносити їй удари руками та ногами. Удари були у обличчя, по руках, ногах та тілу. Після чого, бачила як ОСОБА_2 направився до ОСОБА_5 з ножем, а вона голосно кричала та благала припинити свої дії, але ОСОБА_2 став наносити удари ножем по тілу чоловіка.

Протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 з відеозаписом, в ході якого свідок показала, як обвинувачений наносив удари ножем чоловіку, який не чинив опір. Удари були точкові. Також свідок показала, як вона підійшла ближче та закричала, щоб ОСОБА_2 припинив свої дії, а останній піднявся та з погрозами у її адресу став наближатися до неї. В руках у нього був ніж, який він тримав на витягнутій руці. Вона взяла свою собаку на поводок та стала погрожувати, якщо він не припинить своїх дій, вона спустить собаку. Обвинувачений розвернувся від неї, потім підійшов до потерпілого чоловіка, який лежав на асфальті, нагнувся та наніс удар ножем в шию потерпілому, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону будинку №37 по вул..Товариській в м.Запоріжжя.

Слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_6, проведений у відповідності з вимогами ст. 240 КПК України. Свідок пояснив, що під час проведення слідчого експерименту заходи психологічного чи фізичного впливу до нього не застосовувались.

Протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 який показав, як він зі своїм знайомим сидів на лавці біля будинку № 32 по вул..Зерновий в м.Запоріжжя, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 поливали квіти на клумбі біля під’їзду. Потім вони почули звук падіння та крики ОСОБА_3 Оглянувшись, він побачив, що ОСОБА_5 лежить на землі, а біля нього стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив та наносив ОСОБА_5 удари по тілу. Удари були точкові. Потім він почув, як дівчина, у якої на поводді була собака, кричала обвинуваченому, щоб той припинив бійку та кинув ніж. Обвинувачений розвернувся до дівчини та пішов на неї, в руках у нього був ніж. Потім обвинувачений розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_5, який лежав на асфальті, нагнувся до нього та наніс удар ножем в шию, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону будинку №37 по вул..Товариській в м.Запоріжжя.

Слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_9, проведений у відповідності з вимогами ст. 240 КПК України. Свідок пояснив, що під час проведення слідчого експерименту заходи психологічного чи фізичного впливу до нього не застосовувались.

Протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_10, який указав на обвинуваченого ОСОБА_2, як на особу, який 21 серпня 2018 року наносив ОСОБА_5 удари по тілу.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_2 де він розповів свою версію події та показав на статисті та манекені, як вони боролися з потерпілим ОСОБА_5 та яким чином були спричиненні телесні ушкодження останньому.

Висновок судово-медичної експертизи № 2930 від 18.09.2017 відповідно до якої, смерть ОСОБА_5 настала від поодинокого колото-різаного поранення на правій бічній повернхні шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу. Колото-різане поранення шиї справа утворилося незадовго до настання смерті, від дії предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходиться у прямому причинному зв’язку з настанням смерті.

Висновок експерта № 6-347 від 18.09.2017 відповідно до якої у ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: Колото-різана рана на шиї справа з раневим каналом направленим зверху вниз, справо наліво, зовні в середину, довжиною 11 см.; Колото-різана рана на грудній клітці зліва з рановим каналом направленим знизу до верху, зліва направо, зовні в середину, довжиною 15 см.; Колото-різана рана по лівій боковій поверхні поперекової області з рановим каналом направленим від низу до верху, зовні в середину, справа на ліво, рана на обличчі зиґзаґоподібної форми, що йде від спинки носа і переходить на праву щічну область, різана рана по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя, зигзагоподібної форми, різана рана на зовнішньо-задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, від лівого кінця якої відходить подряпина горизонтально розташована, довжиною 1,5 см.

Висновок експерта № 503 від 02.10.2017року відповідно до якої, походження групи крові потерпілого ОСОБА_5 з домішкою крові ОСОБА_16 не виключається, якщо на момент скоєння злочину були тілесні ушкодження з зовнішньою кровотечею.

Висновок експерта № 2111 від 22.08.2017 року, відповідно до якої синці в лобно-скроневой ділянці справа, в ділянках правої кісті, лівого плеча, лівого стегна, синці з саднами в ділянці правого та лівого стегон, садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кісті, грудної клітини у ОСОБА_3 у сукупності та кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Висновок експерта № 1820 від 27.09.2017 року, відповідно до якої змиви з рукоятки ножа, вилученого за адресою: м.запоріжжя, АДРЕСА_5 знайдена кров людини, без домішки поту та виявлені антигени від потерпілого ОСОБА_5. Домішка крові від ОСОБА_2 не виключається при наявності у нього на час скоєння злочину теліфсних ушкоджень із зовнішньою кровотечею.

Висновок експерта № 2114 від 22.08.2017 року, відповідно до якої закритий вивих дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті з синцем і набряком м’яких тканин у гр. ОСОБА_2 сам по собі за наданими медичними даними кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Поверхнева рана з синцем і набряком м’яких тканин в ділянці лівої кисті з розповсюдженням синця на ліве передпліччя; синці в ділянках плечей, лівого локтьового суглобу, правого передпліччя, лівої підколінної ямки; синці з саднами в ділянках правого передпліччя; правого колінного суглобу; садна в ділянках грудної клітини, правого передпліччя, 2-го пальця правої кисті, шиї, лівого колінного суглобу, правої гомілки, лівої стопи у гр. ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Садно в ділянці правого ліктьового суглоба по задній поверхні у гр. ОСОБА_2 кваліфікується як легке тілесне ушкодження Давність утворення тілесних ушкоджень зазначених в пунктах №1,2 даних висновків не суперечить строку вказаному освідуваним і в обставинах справи. Тілесне ушкодження зазначене в пункті №3 даних висновків утворилося за 3-5 днів до моменту освідування.

Даний висновок експерта спростовує покази ОСОБА_2 стосовно нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від яких у нього стався закритий вивих дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті з синцем і набряком м’яких тканин, оскільки вказане тілесне ушкодження згідно даних висновків утворилося за 3-5 днів до моменту освідування.

Висновок амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 472 від 13.09.2017, відповідно до якої, ОСОБА_2 виявляє перевищення рівня показників базової агресивності над рівнем показників ворожості, що свідчить про схильність до імпульсивних дій. Виявляє акцентуацію рис характеру для якої притаманні: дистанційованість у міжособистіснйх стосунках, емоційна холодність, егоїстичність, які обумовлюють ускладнення у соціальних контактах та нехтування соціальними нормами. Виявляє сильний стійкий тип нервової діяльності.

Згідно висновку експерта, ОСОБА_2 свої емоційні відчуття характеризує як образу та роздратованість. Заявляв, що ніж з собою узяв, щоб чистити рибу, у двір до потерпілого прийшов випадково за своєю собакою, а потім вирішив помститися батькові своєї коханої, за те, що він її ображав. Дії його хоч і були імпульсивними, але цілеспрямованими, ознак постафективної астенії не виявляв. Після скоєного пішов додому, виправ футболку. Його заява про фрагментарність сприйняття пояснюється імпульсивністю та розсіюванням уваги у момент бійки носить захисний характер. Зі слів підекспертного, дії його були викликані бажанням встановити справедливість та помститися батькові його коханої жінки. Таким чином: ОСОБА_2 не виявляв характерних феноменологічних ознак (а саме трьохфазності) стану вираженої емоційної збудженості чи емоційної напруженості, які можуть розглядатися як психологічна основа виникнення сильного душевного хвилювання. Вищеописані індивідуально-психологічні особливості особи ОСОБА_2 мали просте відображення у його поведінці, їх ступінь не досягала суттєвого впливу, що має юридичне значення. ОСОБА_2 в ситуації, що досліджується, з урахуванням індивідуально- психологічного стану особистості міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Обґрунтування й пояснення даних про психічний стан особи й фактів, які встановлені й виявлені при дослідженні об'єктів експертизи: ОСОБА_2, розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, на що вказує: цілеспрямованість дій, адекватний мовний контакт, орієнтування в навколишньому, відсутність галюцінаторно-маячної симптоматики. Вказівки підекспертного «я не пам’ятаю» носять захисний характер і протилежать матеріалам справи. Отже, він міг усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.

Вищезазначені докази колегія суддів вважає належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому нормами КПК України та без порушень.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, судова колегія враховує, позицію Європейського суду з прав людини щодо допустимість доказів, а саме, що це є прерогативою національного права і за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.

Судовою колегією також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Коллегія суддів відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_2 о проведенні додаткової судової психолого-психіатричної експертизи.

Висновок колегії суду обґрунтовувався тим, що обвинувачений ОСОБА_2 заявив дане клопотання після закінчення з»ясування обставни та перевірки їх доказами. Будь яких переконливих доказів, що він був позбавлений права заявляти відповідні клопотання на підготовчому судовому засіданні або в ході судового розгляду, обвинувачений не надав.

Дане було розцінено як затягування судового розгляду та спосіб захисту для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозвязку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Колегією суддів не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9,ОСОБА_10, так само не надано суду доказів, що їх спростовують. Репутація цих осіб не дискредитована, довіра до їх показань не підірвана, мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого захистом не доведено. Зокрема це стосується того факту, що вказані свідки чітко вказали не те, що ОСОБА_2 після того, як потерпілий вже лежав на землі та не міг чинити ніякого опіру, підійшов до нього та «ценічно» наніс удар в шию потерпілому, після чого спокійно встав та покинув місце пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисник скористалися правом допитати цих осіб, що відповідає вимогам п.1, підп. «d»п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із забезпеченням їм можливості надати аргументи на спростування їх показань, однак жодних обєктивних даних для того, щоб ставити їх під сумнів, суд не встановив.

Показання вищевказаних свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, якими є протокол слідчої дії, висновок експерта, речові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку показання свідків, речові докази, як докази винуватості ОСОБА_2

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.8 постанови від 7 лютого 2003 р. № 2 (0002700-03) "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п.4 ч.2 ст.115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Колегія суддів зазначає, що при проведенні слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_2 чітко орієнтувався на місці вчинення злочину, послідовно розповідав обставини вчинення злочину та самостійно показував розташування предметів. При цьому зауважень щодо проведення слідчої дії від учасників не надходило.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до статей 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Заперечення обвинуваченим спричинення потерпілому ОСОБА_5 тілесного ушкодження, що призвело до смерті потерпілого спростовує сукупність встановлених в судовому засіданні обставин вчиненого діяння. Зокрема, із врахуванням способу вчинення - нанесення ударів, характеру та локалізації, взаємовідносин обвинуваченого та потерпілого суд констатує, що настання смерті охоплювалося умислом обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, який усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав його суспільно небезпечні наслідки.

Виходячи з наведеного на думку колегії суддів, обвинувачений, вказуючи, що не мав умислу вчиняти злочин, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії. ОСОБА_2 усвідомлює, що цей злочин є особливо тяжкий і, відповідно, передбачає суворе покарання.

Показання обвинуваченого спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище.

Відповідно до закону (ст.ст.24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07 лютого 2003 року №2 для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

ОСОБА_2 та його захисником не надано доказів, які б спростовували причетність обвинуваченого до вбивства ОСОБА_5

Відсутні й докази того, що вбивство вчинила інша особа.

Колегія суддів критично сприймає твердження обвинуваченого про відсутність умислу через те, що він попередньо не планував вбивство, оскільки момент виникнення умислу не обовязково повинен передувати початку певних дій особи умисел може виникнути в особи вже під час бійки, коли вона починає наносити удари відповідної сили і кількості по життєво важливим органам, і не зупиняється поки потерпілий не отримає ушкодження, небезпечні для життя.

Також судова колегія критично ставиться до показів обвинуваченого в частині того, що він не бажав настання смерті ОСОБА_5, розцінює такі покази як спосіб захисту обвинуваченого, оскільки його дії свідчать про наявність умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_5, а саме, кількість ударів та їх локалізація, що позбавило ОСОБА_5, можливості захищатися, оскільки від ударів ножем по тулубу він втратив свідомість, що свідчить про те, що обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання; це підтверджується і його поведінкою після завдання ударів, так як він не намагався надати йому допомогу, викликати медичних працівників, хоча розумів, що надати допомогу ОСОБА_5 нікому.

А відтак судом встановлено, що смерть ОСОБА_5 перебуває у прямому причинно-наслідковому звязку із діями обвинуваченого ОСОБА_2, який завдав чисельні удари ножем по тулубу та в шию потерпілому, що і стала причиною смерті.

Мотив дій обвинуваченого ОСОБА_2, встановлений судом, як раптово виниклі неприязні відносини з потерпілим ОСОБА_5 що сам обвинувачений не заперечував у судовому засіданні.

Проте, з точки зору достатності та взаємозв’язку зібраних доказів, обставини кримінального правопорушення за ч.4 ст.296 КК України колегія суддів вважає, не доведеною взагалі.

З пояснень потерпілої ОСОБА_3 на які посилається сторона обвинувачення як на доказ вини ОСОБА_2 у хуліганстві, тобто грубому порушені громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень не містяться даних, які прямо та безпосередньо вказують на те, що ОСОБА_2 мав умисел на грубе порушення громадського порядку.

Згідно ст..296 КК України, хуліганством визнається умисне грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Позиція Верховного суду України наступна. Основним безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека. Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспільства. При цьому явною неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Оскільки мотив - явна неповага до суспільства є обов'язковою ознакою хуліганства, критеріями відмежування хуліганства від інших злочинів є спрямованість умислу, мотиви, цілі винного, обставини злочину. Дії викликані неправильними діями потерпілих, неприязними стосунками, навіть якщо вони супроводжувались завданням побоїв, погрозами вбивством, заподіянням ушкоджень кваліфікуються за іншими відповідними статтями. Як хуліганство вони можуть кваліфікуватися лише при наявності мотиву - явної неповаги до суспільства. Вчинення подібних дій з інших, не хуліганських мотивів утворює інший злочин.

Відповідно до п. 1 ППВСУ № 10 від 22.12.2006 року Про судову практику в справах про хуліганство необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

У відповідності з ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

З матеріалів справи та доводів прокурора вбачається, що ОСОБА_2, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, знаходячись в громадському місці, а саме біля під’їзду № 2, будинку № 32 по вул. Зерновій в м. Запоріжжя, де в той момент перебували люди, нехтуючи нормами суспільної моралі та поведінки в суспільстві вчинив хуліганські дії, які виразилися в тому, що ОСОБА_2 в ході конфлікту з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дістав предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень - кухонний ніж та не реагуючи на зауваження присутніх осіб, почав погрожувати можливим його застосуванням ОСОБА_6, яка також втрутилась у конфлікт та неодноразово робила зауваження ОСОБА_2

Оцінюючи вищенаведені показання потерпілих, свідків, надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України стороною обвинувачення не доведено, а тому ОСОБА_2 необхідно визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдати в зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення наявності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення за ч.4 ст.296 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів бере до уваги правову позицію, зазначену в Постанові ВСУ від 14 квітня 2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Вирішуючи відповідно до ст.66 КК України питання наявності обставин, що помякшують покарання, суд підкреслює, що щире каяття може мати місце, якщо воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Зважаючи, що обвинувачений не визнав своєї вини, а саме умислу, заперечував кваліфікацію його дій, на думку суду, це свідчить про недостатнє усвідомлення протиправного характеру поведінки, відсутність у особи належних висновків щодо необхідності виправлення, а відтак і про відсутність щирого каяття.

Колегія суддів вважає, що показання обвинуваченого щодо обставин вчинення ним злочину не в повній мірі узгоджуються як з показаннями свідків, так і з висновками судово-медичних експертиз, які є обєктивними даними і не залежать від субєктивних факторів, а відтак підстав для визнання ним вини та щирого каяття, як помякшуючих обставин, з огляду на відсутність критичної оцінки своєї злочинної поведінки, не вбачає.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення щодо особи похилого віку та особливо тяжкого злочину, зокрема такий, що має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров'я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю. Зазначене свідчать про нехтування обвинуваченим загальнолюдськими моральними цінностями, крайню зневагу до людського життя та вказують на виключну небезпеку його особи для суспільства.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують: обстановку та спосіб злочинних діянь, дані про особу винного, який виявляє перевищення рівня показників базової агресивності над рівнем показників ворожості, що свідчить про схильність до імпульсивних дій. Виявляє акцентуацію рис характеру для якої притаманні: дистанційованість у міжособистіснйх стосунках, емоційну холодність, егоїстичність, які обумовлюють ускладнення у соціальних контактах та нехтування соціальними нормами, а також сильний стійкий тип нервової діяльності.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини справи, за яких вчинено кримінальне правопорушення, беручи до уваги дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання, тяжкість вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, позиції самого обвинуваченого, який своїми показами намагався уникнути відповідальності за вчинене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно обрати покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах, установлених санкцією п.4 ч. 2 ст. 115 КК України. Колегія суддів дійшла висновку, що саме відбування покарання у виді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для ОСОБА_2

Підстав для призначення обвинуваченому виключної міри покарання у виді довічного позбавлення волі суд, як на це орієнтувала сторона обвинувачення та потерпіла не вбачає.

Підстави для застосування ст.69 КК України відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому до набуття вироком законної сили слід залишити без змін, тримання під вартою.

На думку суду, підстав для застосування положень ч.5 ст. 72 КК України по відношенню до ОСОБА_2 немає, оскільки останнього затримано та він перебував під вартою з 21.08.2018, тобто після внесення відповідних змін до указаної статті кримінального закону.

Цивільний позов потерпілої колегія суддів вважає задовольнити частково, а саме: в частині відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі у розмірі 30 447, 25 гривень, оскільки дана сума повністю підтверджена документально, про що в матеріалах справи існують відповідні чекі та квитанції.

При розв”язані цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 гривень, суд виходить з того, що в цій частині він підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода (фізичний біль та страждання, заподіяні особі в зв'язку із пошкодженням здоров'я, душевні хвилювання в звязку із протиправною поведінкою у відношенні нього або членів його родини) заподіяна фізичною особою протиправними діями, відшкодовується особою, що заподіяла її при наявності її вини.

Згідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам, дітям, а також особам, які з нею проживали однією сім'єю.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_3 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь 1000000 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

Дослідивши та оцінивши доводи потерпілої щодо характеру та розміру заподіяної їй моральної шкоди, суд вважає заявлену суму моральної шкоди в розмірі 1000 000 грн. значно завищеною, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, заявлена позивачкою сума підлягає зменшенню до 250 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Під час досудового розслідування по справі були проведені судові експертизи, витрати за якою згідно довідок експертних установ складають 5941,60 гривень, які на підставі положень частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Речові докази визначити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 124, 368-374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п»ятнадцяти) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 21 серпня 2017 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без змін - тримання під вартою в СІЗО №10 м.Запоріжжя.

Відповідно до ст. 72 ч.5 КК України, зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з часу затримання 21.08.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за 1 (один) позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30447,25 гривень відшкодування матеріальної шкоди та 250 000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 5941,60 гривень витрат на проведення судових експертиз.

Виправдати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Речові докази: 6 змивів РБК на марлеві тампони (упаковані в паперовий конверт), 4 фрагментів синтетичної мотузки (упаковані в паперовий конверт), мікрооб’єкти з кистей обох рук трупа ОСОБА_5 (упаковані в паперовий конверт), капець на ліву ногу (упакований в картонну коробу), 4 фрагмента деревини (упаковані в картонний згорток); марлеві тампони змиви з кистей обох рук ОСОБА_5 та зрізи вільних кінців нігтьових пластин з кистей обох рук та зразки крові які використовувалися для порівняння при проведені судових експертиз (упаковані в паперовий конверт), ніж з полімерною рукояткою чорного кольору - знищити.

Кепка чорного кольору, пара чорних кросівок, футболку білого кольору та шорти, які належать ОСОБА_2 повернути власнику.

Диск з відеозаписом з нагрудних відео камер працівників УПП у місті Запоріжжі від 21 серпня 2017 року зберігати у матеріалах справи.

Диск з відеозаписом слідчої дії - слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 від 12 жовтня 2017 року зберігати у матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Головуючий суддя Н.Ю. Козлова

Судді Т.Ф.Турбіна

ОСОБА_17