Рішення № 77388182, 18.10.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5733/18

Провадження №2/442/1965/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньогаївської сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок №2 з господарськими будівлями на вул.Садова в с.Верхні Гаї Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 50,1 кв.м, житловою площею 21,0 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 1994 року вона разом зі своїми батьками, мамою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали у житловому будинку №2 на вул.Садовій (колишня назва Шевченка,1) в с.Верхні Гаї Дрогобицького району Львівської області та користувалися всіма господарськими будівлями. Її мати померла 18.03.2006, а батько 21.04.2007, а вона продовжує проживати у вказаному будинку добросовісно, безперервно володіючи та відкрито користуючись даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та господарськими будівлями, утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, обробляє земельну ділянку. Даний будинок був побудований в 1937 році і належав на праві приватної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_4 була їхньою родичкою. Вона безоплатно передала її батькам у власність будинок, оскільки сама в 1993 році переїхала проживати в ІНФОРМАЦІЯ_4 Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації. З цього часу не приїжджала в с.Верхні Гаї, не цікавилась будинком, ніколи не ставила ні її батькам, ні їй жодних претензій щодо вказаного будинку. Як їй відомо, в 2004 році ОСОБА_4 померла. Заповіти ОСОБА_5 не складалися, спадкоємців за заповітом та законом немає, належне їй майно ніким не успадковане. Відтак, для захисту своїх майнових прав, звертається до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що згідно по господарської книги за 2001-2005 рр. на будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями на вул.Садова 2 в с.Верхні Гаї Дрогобицького району Львівської області, побудований 1937 році іі належав на праві приватної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. За даними Земельно-кадастрової книги Верхньогаївської сільської ради за будинком рахується земельна ділянка площею 0,20 га. (Довідка Верхньогаївської сільської ради №264 від 30.07.2018)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду вказали на те, що з 1994 році у спірному будинку проживали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 проживає в будинку, доглядає за ним.

ОСОБА_2, мати позивачки, померла 18.03.2006 року.

21.04.2007 року помер батько позивачки ОСОБА_3.

Згідно статей 16 та 328 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності до ст.344 ЦК України визначається, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК можливе за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 7.02.2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

У пункті 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Крім цього, згідно п. 13 цієї ж Постанови можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Аналізуючи вищезазначені норми права та встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про доведеність позивачкою того, що вона заволоділа спірним майном на законних підставах та відкрито, безперервно володіє спірним майном більше 10 років, відповідач позов визнав, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 264 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок №2 з господарськими будівлями на вул.Садова в с.Верхні Гаї Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 50,1 кв.м, житловою площею 21,0 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Павлів З.С.