Вирок № 77388101, 24.10.2018, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/2279/18

Провадження №1-кп/440/181/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м.Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Шендрікової Г.О.

за участі секретаря судового засідання Волошин Х.С.

за участі прокурора Березяка В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014140170000537, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, учасник бойових дій, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, що 12 серпня 2014 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 в порушення порядку, встановленого ч.ч.1,2 ст.7, ч.1 ст.12, ч.2 ст.25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», з метою незаконного виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, перебуваючи на ділянці місцевості за межами населеного пункту поблизу с. Вербляни Буського району Львівської області, зібрав залишки наркотиковмісних рослин, а саме макових коробочок, які в подальшому подрібнив за допомогою м’ясорубки неподалік села Вербляни Буського району Львівської області, та в подальшому макову солому заховав між свої речі у автомобілі НОМЕР_1, де незаконно зберігав вищевказаний наркотичний засіб без мети збуту з метою власного споживання.

Розгляд справи по суті відбувся у підготовчому судовому засіданні зважаючи на вимоги ст. 314 КПК України, і заявлено клопотання прокурора, обвинуваченого та захисника про затвердження угоди про визнання винуватості. Вказані обставини не порушують прав обвинуваченого та інших осіб, оскільки останній проти цього не заперечував.

24.10.2018 року між начальником Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1, захисником ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 468 КПК України.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст. 309 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

В угоді про визнання винуватості сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п’ятдесят ) гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєнні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, і передбачено ч.1 ст. 309 КК України, незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити.

Захисник зазначену угоду підтримав та просив її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди між прокурором та підозрюваним дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 згідно ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, оскільки санкція ч. 1 ст.309 КК України передбачає покарання у виді покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, що дає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним та його захисником відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання обвинуваченого при проведенні досудового розслідування не встановлено.

При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України як незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч.1 ст. 309 КК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена між прокурором, обвинуваченим та його захисником угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.

Запобіжний захід під час досудового розслідування відносно обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання на теперішній час також відсутні.

Речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 342-351,473-475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.10.2018 року, підписану в кримінальному провадженні за №12014140170000537 від 14.08.2014 року , укладену між начальником Буського відділу Радехівської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_1, захисником ОСОБА_2

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят ) гривень.

Речові докази: подрібнену речовину рослинного походження коричневого кольору, дві металеві м’ясорубки на внутрішніх поверхнях яких знаходяться частинки речовин рослинного походження світло-коричневого кольору, ватний тампон зі змивами рук які після експертизи передано на відповідальне зберігання в камеру схову ВРЗ по вул. Конюшинна, 24 у м. Львові – знищити.

Витрати за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 3/1002 та № 3/1003 від 03.10.2014 року в сумі 737 гривень 88 копійок стягнути з ОСОБА_1, одержувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31114115013003, МФО 899998.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз’яснення йому наслідків укладення угоди.

Прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_5