Рішення № 77387154, 19.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 640/2642/18

Провадження № 2/645/1491/18

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2018 року Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі : головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участі: позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування, вказуючи, що 29.07.2017 року помер їх батько, ОСОБА_5 Після відкриття спадщини сторони звернулись в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. В останні роки життя батько, ОСОБА_5, постійно хворів, знаходився на лікуванні та останнім часом вкрай потребував сторонньої допомоги. В 2017 р. він переніс обширний інсульт, мав захворювання опорно-рухового апарата і тазостегнового суглобу, самостійно пересуватись та обслуговувати себе ОСОБА_5 не міг. Батько потребував допомоги, у тому числі відповідачки, з догляду та матеріальної допомоги для придбання ліків, продуктів харчування та побуту. Відповідач була для нього близьким родичем, але відмовлялась надавати йому будь-яку допомогу, не бажала будь-яким чином допомагати батькові, не приймала участі в його утриманні та житті, його доля ОСОБА_4 не цікавила.

Позивач зазначає, що їй було важко допомагати батькові в зв’язку з тим, що вона самостійно виховує неповнолітню дитину, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, крім того вона постійно працює. Позивачка була змушена в повному обсязі сплачувати за послуги пансіонату «Уютний дом», в якому знаходився ОСОБА_5, позичаючи для цього гроші, та допомагала сплачувати комунальні послуги за квартиру батька. ОСОБА_5 потребував не лише постійного догляду та фінансової допомоги, але і моральної та психологічної підтримки та допомоги, особисто від рідних, у тому числі від відповідача .

Позивач вважає, що відповідачкою не вчинено жодних дій по наданню будь-якої допомоги своєму батьку, який вкрай потребував сторонньої необхідної допомоги, у тому числі саме з її боку. В зв’язку з поведінкою відповідачки позивач була вимушена допомагати більше, ніж мала такі можливості.

На думку позивача, відповідач завідомо залишив без допомоги свого батька, який перебував в небезпечному для життя стані, і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через стан здоров’я та хворобу.

Відповідачка була зобов'язана піклуватися про свого батька як донька, вона мала змогу надати йому хоча б мінімальну допомогу, але покинула його у такому стані, усвідомлено ухилялась від цього. Протягом останніх років батько, окрім фізичної болі за хворобами, відчував душевні страждання в зв’язку з бездіяльністю у його житті своєї доньки ОСОБА_4

Крім того, позивач також займалась похованням батька, повністю сплачувала витрати з цього питання. У зв’язку з чим з підстав, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України, позивач просить суд усунути від права на спадкування ОСОБА_4

20.08.2018 р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вважаючи його безпідставним, а позовні вимоги не доведеними. Зазначила, що вона відповідач є донькою ОСОБА_5 від першого шлюбу, позивач - донькою від другого шлюбу. Після смерті ОСОБА_5 вони обидві звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_5 був особою похилого віку (75 років) та

страждав низькою хронічних захворювань, однак, не дивлячись на це, вів активний спосіб життя. Він мешкав у заміському будинку, якому приділяв багато уваги і весь час щось майстрував на верстатах та іншому обладнанні, якого в нього було дуже багато. Він був автолюбителем і постійно щось ремонтував та покращував у своєму авто. Він займався бджільництвом разом зі своїм другом та сусідом ОСОБА_7, свою міську квартиру він здавав в оренду ОСОБА_8

Батько регулярно проходив лікування з приводу захворювання суглобів, зокрема, тазостегнового. Відповідач цікавилася у нього - чи вистачає йому грошей на це, однак він відповідав, що в нього значна військова пенсія, він здає квартиру в оренду та отримує дохід від бджільництва, навіть має заощадження, частину з яких він зберігає у своїй подруги ОСОБА_9

Наприкінці грудня 2016 року в батька стався інсульт і він проходив лікування у Харківській міській клінічній лікарні № 7. Відповідач постійно відвідувала його у лікарні, привозила до нього онука (свого сина), купляла продукти харчування, гігієнічні засоби та інші речі. Після проведеного лікування його стан погіршився, він залишався паралізований, зі сплутаною свідомістю та амнезією. Наприкінці січня 2017 року стало зрозуміло, що цей стан є незворотнім, і його перевели у пансіонат, де за ним здійснювався повний догляд.

Відповідач регулярно відвідувала його у пансіонаті, привозила до нього онука (свого сина), а також його друзів, зокрема, ОСОБА_9. Відповідач не могла оплачувати пансіонат, оскільки в січні 2017 року була безробітною та мала борги. Крім того, відповідачеві було відомо, що у батька є заощадження на такий випадок, і ОСОБА_9 разом з позивачкою використають їх належним чином.

Через 6 місяців перебування в пансіонаті батько помер 29 липня 2017 року. Вважає, що батько отримував допомогу як з її боку, так і з боку професійних лікарів та працівників пансіонату. Позивачка не надала доказів, які б підтверджували те, що відповідач ухилялася від надання допомоги батьку чи будь-які інші обставини, необхідні для застосування частини 5 статті 1224 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні позивач та її представник – ОСОБА_2 позовну заяву підтримали у повному обсязі.

При цьому позивач пояснила суду, що її батько після перенесеного інсульту опинився у безпорадному стані, втратив здатність розмовляти. Починаючи з січня 2017 р. та до часу його смерті 29.07.2017 р. позивач самостійно піклувалась про батька, відвідувала його у лікарні, купувала йому ліки. Після лікарні вона перевезла батька в пансіонат «Уютний дом», де навідувала батька по суботам. Батькові був забезпечений цілодобовий догляд: харчування, гігієнічні послуги; в разі погіршення стану здоров’я працівники пансіонату телефонували позивачеві та викликали лікарів. За пансіонат вона здійснювала повну оплату у розмірі 7500 грн. щомісячно, окрім того, додатково купувала засоби гігієни та оплачувала виклики лікарів. Батько мав депозитний рахунок у банку, з якого ОСОБА_10 отримувала проценти приблизно 1300 грн. щомісяця. Крім того, ОСОБА_10 отримувала пенсію батька у розмірі приблизно 1700 грн. (по довіреності) та плату від ОСОБА_8 за оренду батькової квартири у розмірі по 2000 грн. щомісяця. Отримані кошти ОСОБА_10 передавала позивачеві, але їх не вистачало для повної оплати послуг пансіонату. Відповідач по справі їй не телефонувала, станом здоров’я батька не цікавилась, матеріальної допомоги не надавала, понесені позивачем витрати не компенсувала. Вперше позивач побачила відповідача під час поховання батька, раніше її координат не мала, тому не пропонувала їй взяти участь у витратах.

Представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Пояснив, що лікування та догляд ОСОБА_5 здійснювався за його кошти, які зберігались у ОСОБА_10 Він не був у безпорадному стані та не потребував допомоги саме від відповідача, оскільки отримував професійну допомогу працівників пансіонату. Відповідач не відмовляється відшкодувати частину витрат, понесених позивачкою на поховання батька, але остання до відповідача з цього питання не зверталась. Позиція відповідача відповідає практиці Верховного Суду, викладена у постанові від 25.04.2018 р. по справі № 61-13141св18.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини та правовідносини, що їм відповідають.

В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі є спадкоємцями першої черги за

законом після смерті ОСОБА_5, який помер 29.07.2017 року ( а.с.7, 36, 37, 39, 86).

Позивач зареєстрована та проживає у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.40).

ОСОБА_5 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2(а.с.49, 99).

Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого № 9677, ОСОБА_5 з 16.11.2016 р. по 28.11.2018 р. ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ «ХМКЛ №7», де в нього були встановлені захворювання: правобічна люмбоішіалгія, остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, грижа дисків L-4-5, L5-S1, правобічний коксартроз, коксалгія, стеноз хребтового каналу (стадія загострення, затяжного перебігу, стійкий больовий синдром).

Після закінчення курсу лікування ОСОБА_5 виписаний з покращенням, больовий синдром зменшився, збільшилась його активність. Рекомендовано спостереження у невропатолога за місцем мешкання, ретельне дотримання ортопедичного режиму, носіння напівжорсткого корсету, наколінника, прийняття препаратів ксефокала та сирдалуда та пройти повторний курс лікування 1-2 рази на рік (а.с.64).

Даних про безпорадний стан ОСОБА_5 вказана виписка з медичної карти не містить.

З 27.01.2017 р. по день смерті 29.07.2017 р. ОСОБА_5 знаходився в пансіонаті «Уютний дом» і вказана обставина відповідачем визнана та не оспорюється.

Так, за повідомленням ФОП ОСОБА_11, керівника пансіонату «Уютний дом», під час перебування в пансіонаті ОСОБА_5 потребував медичної допомоги: постійний контроль тиску, в разі необхідності тиск йому знижували за допомогою таблеток; профілактика пролежней, коли почались не зворотні процеси порушення трофики – приймав таблетки «Детралекс». ОСОБА_5 через тяжку хворобу (перенесений інсульт та коксартроз) не міг самостійно себе обслуговувати та потребував постійного догляду. Можно стверджувати, що ОСОБА_12 потребував сторонньої допомоги та постійного догляду і до потрапляння в Пансіонат «Уютний дом», так як у нього була важка форма коксартроза, парез руки та ноги, та він не міг самостійно пересуватись, сидіти та ходити. ОСОБА_1 опікувала ОСОБА_5, а доглядали за ним співробітники Пансіоната «Уютний дом», послуги яких сплачувала ОСОБА_1 (а.с.12).

Між тим, пансіонат «Уютний дом» не є закладом охорони здоров’я чи лікувальною установою, тому твердження щодо безпорадного стану здоров’я ОСОБА_5 до 27.01.2017 р. (початку перебування ОСОБА_5 в пансіонаті) є припущенням та не може бути належним доказом.

Інших письмових доказів щодо стану здоров’я батька, зокрема в період з 28.11.2016 р. по 27.01.2017 р., позивач суду не надав.

Як вбачається з довідки про причину смерті, ОСОБА_5 помер від атеросклеротичної хвороби серця (а.с.11).

Статтею 202 СК України передбачений обов’язок повнолітніх доньки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в

умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Суд вважає, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що є його процесуальним обов'язком, згідно вимог ст.81 ЦПК України, щодо ухилення відповідачки від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; потреба спадкодавця в допомозі саме відповідачки. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному, довічному сторонньому догляді, у тому числі з боку відповідачки.

Так, надані позивачем квитанції про оплату витрат на поховання спадкодавця не є належними доказами, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що виникли за життя спадкодавця, а не після його смерті.

Питання щодо відшкодування вказаних витрат, а також витрат, понесених позивачем під час перебування батька у пансіонаті, може бути вирішено у порядку частини 1 статті 1232 ЦК України, згідно з якою спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Квитанції про сплату комунальних послуг, наданих позивачем, взагалі не містять інформацію щодо предмету доказування. При цьому частина квитанції містить підпис платника, який вочевидь відрізняється від підпису позивача, а інша частина квитанції, підписаних позивачем, сплачена вже після смерті спадкодавця, з серпня 2017 р., та взагалі (а.с.16-20).

Враховуючи, що позивач не довела потребу спадкодавця у допомозі від відповідача за умови надання йому допомоги іншою донькою (позивачем), працівниками пансіонату, що позивач зверталася до відповідачки з вимогою про надання такої допомоги, що відповідач ухилялася від надання допомоги батькові, що вона мала змогу надавати таку допомогу, а відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадщину, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст.12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.10.2018 року.

Суддя-