Рішення № 77385200, 16.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15101/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Кирийчук Н.М.,

з участю представників позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»-ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_7 правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та відшкодування моральної шкоди, суд-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_7 правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Вказує, що його було звільнено з посади начальника філії Рівненського обласного правління АТ «Ощадбанк» незаконно.

Зазначає, що наказ №837-к від 21.10.2016 року про його звільнення з посади начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» є незаконним, враховуючи те, що до видання цього наказу ним було подано заяву про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, яка відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП України підлягала задоволенню.

При цьому покликається на те, що постанова правління № 832 від 21.10.2016 року та наказ №837-к від 21.10.2016 року про його звільнення з посади начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» є нікчемними, адже підписані неповноважною особою, а тому звільнення позивача не оформлено належними документами і є незаконним.

Покликаючись на неправомірні дії відповідача вважає, що йому було завдано моральну шкоду.

З урахуванням, змін до позовних вимог, поданих 14.02.2017 року, позивач просить суд визнати незаконним наказ №837-к від 21.10.2016 року та скасувати його, поновити його на посаді начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду його заяв при вирішенні питання про надання йому відпустки по догляду за онукою, визнати незаконною відмову відповідача видати наказ про надання йому з 21 вересня 2016 року відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 61 855,42 грн. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 200 000,00 грн.

Представники позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримали позовні вимоги позивача з підстав, викладених у позовній заяві. Просять суд задоволити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представники відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги позивача не визнали з підстав, викладених у наданих суду запереченнях на позовну заяву. Просять суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_7 правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 в судове засідання не з*явився, надав суду пояснення в яких просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

21 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.

14 лютого 2017 року представник позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 надала суду змінені позовні вимоги позивача.

Ухвалою суду від 23 січня 2018 року призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу і зупинено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 05.04.2018 року відновлено судовий розгляд справи.

Ухвалою суду від 06.04.2018 року призначено по справі судову комісійну почеркознавчу експертизу і зупинено провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 13 вересня 2018 року відновлено судовий розгляд справи.

Суд, заслухавши представників позивача ОСОБА_1.-ОСОБА_2., ОСОБА_9, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»-ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідків, дослідивши письмові докази по справі приходить до наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПАТ «Державний ощадний банк України» на посаді начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» з липня 1999 року.

Сторонами визнано та не заперечуються факти, що мали місце під час звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» за наказом №300-к від 11.11.2013 року.

Як зазначає позивач в позовній заяві та його представники в судовому засіданні, рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08.04.2014 року, яке набрало законної сили 08.04.2014 року і є чинним на даний час, визнано незаконним наказ ПАТ « Державний ощадний банк України» від 11.11.2013 року №300-к «Про звільнення ОСОБА_1В.» і поновлено останнього на посаді начальника філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 11.11.2013 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду., і лише 30.07.2015 року відповідач видав наказ № 365-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1В." на підставі постанови правління ПАТ «Державний ощадний банк України» № 672 від 30.07.2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 08.04.2014 року.

При поновленні ОСОБА_1 на посаді начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» йому не видано довіреності на здійснення повноважень керівника філії, змінено робоче місце, яке визначене за адресою: м. Рівне, вул. Київська 42. Попередньо, робоче місце позивача знаходилося в управлінні Рівненської філії за адресою: вул. Симона Петлюри, 16, м. Рівне. Також позивача було зобов'язано виконувати свої посадові обов'язки виключно за дорученням та попереднім письмовим погодженням з першим заступником голови правління банку, без прийняття будь-яких самостійних рішень.

За показами свідка – заступника голови правління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_10, таке обмеження позивача у здійсненні ним своїх повноважень керівника філії банку зумовлено тим, що у відповідача своя точка зору на рішення апеляційного суду Рівненської області від 08.04.2014 року про поновлення позивача на роботі. Окрім того, у банка існує практика кураторства над керівниками місцевих філій.

У відповідності до п. 9.2. Положення про філію – Рівненське обласне управління ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою правління ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 03.10.2013 року № 685, начальник Управління діє на підставі цього Положення та довіреності, виданої банком. Отже, ознакою праводієздатності керівника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на вчинення юридичних дій від імені філії є наявність у нього довіреності виданої банком, яку позивачу ОСОБА_1 при його поновленні на роботі, банком не було видано.

Ненадання позивачу довіреності при його поновленні на роботі, визначення робочого місця відмінного від того, де він попередньо виконував свої трудові обов'язки, обмеження позивача у здійсненні ним своїх посадових повноважень керівника філії банку всупереч приписам Положення про філію – Рівненське обласне управління ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», свідчить про формальний підхід відповідача до виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 08.04.2014 року і не дає підстав вважати про належне поновлення позивача на посаді начальника керівника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Відповідно до ст. 179 КЗпП України, ст. 18 Закону України «Про відпустки», відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

02 липня 2016 року народилась внучка позивача – ОСОБА_9 Дочка позивача ОСОБА_11, яка є матір*ю внучки позивача ОСОБА_1, працювала у філії – Рівненському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» на посаді заступника начальника відділу організації роздрібного кредитування фізичних осіб.

16 вересня 2016 року вона письмово повідомила заступника начальника філії – Рівненського обласного управлінні АТ «Ощадбанк» ОСОБА_12 (на той час виконував обов’язки начальника управління) про те, що з 21 вересня 2016 року, тобто по закінченні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, приступає до виконання службових обов’язків на повний робочий день.

Тією ж датою, 16.09.2016 року, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_1, яка є його онукою, до досягнення нею трирічного віку, як діду з 21.09.2016 року по 02.07.2019 року.

Листом від 20 вересня 2016 року за №21/1-10/1743-4375/2016-00/вих. відповідач відмовив позивачу у наданні відпустки, покликаючись на ч. 4 ст. 20 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки», зазначивши, що така відпустка надається на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона стала до роботи на умовах повного робочого дня до закінчення терміну цієї відпустки, а тому для розгляду порушеного питання він має надати таку довідку, а також докази того, що він фактично доглядає за дитиною та довідку органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати) або що ця допомога не призначалася.

21.09.2016 року ОСОБА_11 вийшла на роботу на повний робочий день і тією ж датою звернулась до відповідача з письмовою заявою про надання їй довідки про вихід на роботу. В матеріалах справи містяться докази, які свідчать, що ОСОБА_11 неодноразово зверталася до відповідача з письмовими заявами про надання їй довідки про вихід на роботу. Такі заяви вона подавала 22.09.2016р., 27.09.2016р., 10.10.2016р., 20.10.2016р., 24.10.2016р.

Лише листом від 24.10.2016 року відповідач надав ОСОБА_11 відповідь за її зверненнями (лист № 18-14/3280) з якого вбачається, що підготовлено лише проект довідки про вихід на роботу. Саму ж довідку відповідач підготував 03.11.2016 року за № 13-15/75.

Вважаючи, що її право на своєчасне отримання довідки порушено, ОСОБА_11 11.10.2016 року звернулася з відповідною скаргою до Територіальної державної інспекції з питань праці в м. Рівному та Рівненській області.

Суд бере до уваги, що факт виходу матері дитини 21 вересня 2016року на роботу не заперечується відповідачем та підтверджено довідкою № 13-15/75 від 03.11.2016 року. Про те, що ОСОБА_11 вийшла на роботу було відомо відповідачу із її скарги від 12 жовтня 2016 року на ім’я голови правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 (за повідомленням відповідача скаргу отримано 18.10.2016, вх.№15877).

21.09.2016 року позивач вдруге звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання йому з 21.09.2016 року відпустки по догляду за дитиною (онукою) до досягнення нею трирічного віку, вказавши, що надати довідку про вихід матері дитини ОСОБА_11 на роботу не має можливості, оскільки таку довідку в РОУ АТ «Ощадбанк» його дочці не надають. Дана заява залишена без задоволення (лист-відповідь від 29.09.2016 року №21/1-10/1797-5076/2016-00/вих).

Досліджуючи обставини ненадання позивачем довідки про вихід матері дитини на роботу разом із заявою про надання відпустки, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст. 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Розглядаючи спір, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України та позиції позивача в обгрунтування позовних вимог, суд бере до уваги обставини встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року у справі № 817/2033/16, залишеною в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року у справі № 817/2033/16, які набрали законної сили.

За змістом вищевказаних постанови та ухвали, у листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, третя особа – ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №50А/04-11 від 10.11.2016, та припису №38П/04-11/50А від 10.11.2016 року. Зокрема, Управління Держпраці у Рівненській області встановило факт несвоєчасного надання АТ "Ощадбанк" для ОСОБА_11 довідки про вихід на роботу, що і оскаржувалося АТ "Ощадбанк".

Адміністративні суди першої та апеляційної інстанції у справі № 817/2033/16 встановили обставину порушення АТ "Ощадбанк" строків надання ОСОБА_11 довідки про роботу, дійшовши висновку, що заява (звернення) ОСОБА_11 про видачу довідки щодо її роботи не потребує додаткового вивчення, відтак АТ "Ощадбанк" був зобов'язаний видати таку довідку невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання заяви (звернення). При цьому судами застосовано в системному зв'язку ст. 49 КЗпП України і ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Також адміністративними судами у справі № 817/2033/16 встановлено, що функції керівника філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» відповідно до довіреності виданої ПАТ "Державний ощадний банк України" виконував ОСОБА_12, який був уповноважений роботодавцем виконувати всі повноваження із забезпечення поточної діяльності філії.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був роботодавцем позивача ОСОБА_1, і матері дитини, яка повинна була отримати довідку про вихід на роботу – ОСОБА_11, вони працювали в одній банківській структурі – АТ "Ощадбанк", відтак, у відповідача не було об'єктивних причин не видати ОСОБА_11 довідки в межах п'ятнадцятиденного терміну. В свою чергу, відповідач не довів неможливості видати ОСОБА_11 довідки про роботу в межах п'ятнадцяти днів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язаний був видати ОСОБА_11 довідку з місця роботи про вихід на роботу невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня отримання заяви, тобто до 06 жовтня 2016 року.

З дій відповідача вбачається, що ним чинилося навмисне зволікання з видачею ОСОБА_11 довідки про роботу. Допустивши незаконне прострочення видачі довідки ОСОБА_11, відповідач унеможливив надання такої довідки позивачем для отримання відпустки по догляду за онукою, що і зумовило незаконну відмову відповідача у наданні позивачу такої відпустки.

Своєчасне отримання довідки про роботу ОСОБА_11 – до 06 жовтня 2016 року і надання її позивачем відповідачу у складі попередньо поданої заяви про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, породжувало б у відповідача обов'язок надати позивачу таку відпустку, а не звільняти його з роботи 24 жовтня 2016 року. Тобто, станом на 24.10.2016 року позивач мав перебувати у відпустці по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку.

Також, суд вважає безпідставною і необгрунтованою відмову відповідача у наданні позивачу відпустки по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку з посиланням на те що для отримання відпустки позивач повинен надати відповідачу докази фактичного догляду за дитиною та надати довідку органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати) або що ця допомога не призначалася (лист відповідача № 21/1-10/1743-4375/2016-00/вих. від 20.09.2016 року).

Суд зауважує, що види державної допомоги сім'ям з дітьми визначаються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". На день виникнення спірних відносин вказаний Закон не передбачав такого виду державної допомоги, як "допомога по догляду за дитиною", натомість статтею 3 вказаного Закону передбачено допомогу при народженні дитини.

Статтею 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У відповідності до п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751, такий порядок виплати допомоги застосовується до дітей народжених після 30 червня 2014 року.

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не передбачає припинення виплати допомоги при народженні дитини у разі виходу матері дитини на роботу в період відпуски по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 20 Закону України "Про відпустки" визначено виключний перелік документів, що подаються із заявою про надання відпустки, який розширеному тлумаченню не підлягає. На день виникнення спору, у відповідності до діючого законодавства, з урахуванням положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", позивач мав додати до заяви про надання відпустки по догляду за онукою лише довідку про вихід матері дитини на роботу. Інших документів роботодавець від позивача вимагати не мав права.

Також, законодавство не надає право роботодавцю вимагати від працівника, який є дідом і має намір доглядати за онукою до досягнення нею трирічного віку, доведення ним фактичного догляду за онукою та надання з цього приводу письмових чи інших підтверджень.

За таких обставин, відповідач необгрунтовано послався у листі № 21/1-10/1743-4375/2016-00/вих. від 20.09.2016 року на необхідність надання позивачем довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (із зазначенням дати) або що ця допомога не призначалася та надання доказів фактичного догляду за дитиною для отримання позивачем відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КЗпП України, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 7 ст. 179 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Положеннями ч. 1 ст. 181 КЗпП України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах встановленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Аналогічні норми містить ст. 18 Закону України «Про відпустки» де зазначено, що нарівні з матір'ю дитини, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Вище зазначеним підтверджується, що заява позивача про надання відпустки по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку, відповідно до ч. 7 ст. 179, ст. 181 КЗпП України, ст.ст. 18, 20 Закону України “Про відпустки”, підлягала задоволенню.

Відповідач положення вищезазначених норм не врахував, допустивши звільнення позивача після подання ним заяви про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку.

Зважаючи на викладене, обґрунтованими є вимоги позивача визнати протиправними дії ПАТ «Державним ощадний банк України» щодо розгляду заяв ОСОБА_1 при вирішенні питання про надання йому відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 КЗпП України відпустки по догляду за онукою ОСОБА_1 до досягнення нею трирічного віку, як діду, у зв’язку з виходом його дочки – ОСОБА_11 21 вересня 2016 року на роботу, на повний робочий день та визнати незаконною відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» видати наказ про надання з 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку.

За таких обставин суд вважає, що оскільки до винесення наказу про звільнення № 837-к від 21.10.2016 року, позивач звернувся із заявою про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, яка відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП України підлягала задоволенню, то такий наказ про звільнення є незаконним.

Така правова позиція відображена в ухвалі Верховного суду України від 02.06.2010 року, у якій суд вказав, що правильним є висновок про незаконність відмови роботодавця видати наказ про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку згідно з відповідною заявою, враховуючи вимоги ч.ч. 3, 7 ст. 179, ст. 181 КЗпП України, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки» та те, що мати дитини, перервала цю відпустку й приступила до роботи. Незаконним є наказ про звільнення, ураховуючи, що до видання цього наказу працівником подано заяву про надання відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку, яка відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП України підлягала задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, суд приходить до висновку, що вірними є доводи позивача про те, що постанова правління АТ "Ощадбанк" № 832 від 21.10.2016 року та наказ № 837-к від 21.10.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії – Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк» підписані неповноважною особою.

19 жовтня 2016 року постановою правління АТ «Ощадбанк» № 823 постановлено припинити повноваження начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 Постанова підписана головою правління ОСОБА_8 Вказана постанова не містить дати припинення повноважень позивача.

Відповідно до наказу № 323 від 19.10.2016 року, голова правління ОСОБА_8 з 24.10.2016 року перебував у відпустці строком 8 днів. На час перебування у відпустці голови правління ОСОБА_8 виконання обов’язків голови правління з 24.10.2016 року покладено на заступника голови правління ОСОБА_10 Таким чином, заступник голови правління ОСОБА_10 набув повноважень виконуючого обов'язки голови правління лише з 24.10.2016 року.

21 жовтня 2016 року постановою правління АТ «Ощадбанк» № 832 постановлено звільнити ОСОБА_1 з посади начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк». Від імені голови правління АТ "Ощадбанк" документ підписано виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_10 Вказана постанова не містить дати з якої позивача звільняють з роботи.

21 жовтня 2016 року відповідачем винесено наказ № 837-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії – Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» з 24.10.2016 року. Наказ підписано виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_10

З матеріалів справи вбачається, що постанова правління АТ «Ощадбанк» № 832 від 21 жовтня 2016 року та наказ № 837-к від 21 жовтня 2016 року про звільнення позивача підписані ОСОБА_10, як виконуючим обов'язки голови правління АТ "Ощадбанк" в день, коли він не набув таких повноважень. За таких обставин, ОСОБА_10 не мав права 21 жовтня 2016 року діяти як виконуючий обов'язки голови правління АТ "Ощадбанк" і, відповідно, не мав права підписувати постанову правління № 832 від 21 жовтня 2016 року та наказ № 837-к від 21 жовтня 2016 року, оскільки згідно наказу № 323 від 19.10.2016 року він набув повноваження виконуючого обов'язки голови правління банку лише з 24 жовтня 2016 року.

Пунктом 35 Статуту ПАТ «Державний ощадний банк України» передбачено, що до компетенції правління Банку належить прийняття рішення про призначення на посаду та звільнення з посади керівників філій, представництв, структурних підрозділів центрального апарату Банку та інших керівників, згідно з затвердженою правлінням Банку номенклатурою.

Відповідно до п. 34 Статуту ПАТ «Державний ощадний банк України», правління банку очолює ОСОБА_7 правління, який керує роботою правління Банку та має право представляти Банк без доручення.

Згідно з п. 37 Статуту ПАТ «Державний ощадний банк України», лише голова правління Банку діє без доручення від імені Банку.

Пунктом 8.3. Положення про філію – Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», начальник Управління призначається на посаду та звільняється з посади наказом ОСОБА_7 Правління Банку на підставі рішення Правління Банку.

Дата, з якої працівник звільняється з роботи, є істотною умовою припинення трудових відносин. У постанові правління № 832 від 21.10.2016 року не міститься дата звільнення позивача з роботи. Натомість, така дата є у наказі № 837-к від 21.10.2016 року, це 24 жовтня 2016 року. Статутом відповідача та Положенням про філію – Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» не передбачено повноважень голови правління чи особи яка його заміщує одноособово визначати дату звільнення керівника філії з роботи. Якщо звільнення керівника філії проводиться на підставі рішення правління банку та наказу голови правління, то за юридичною значимістю рішення правління банку має вищу юридичну силу над наказом голови правління, і саме рішення правління банку має визначати дату звільнення керівника філії або передбачати право голови правління визначити таку дату самостійно. Постанова правління № 832 від 21.10.2016 року не містить ні дати звільнення позивача з роботи, ні вказівки на делегування права визначити дату звільнення голові правління чи особі яка його заміщує. Наказ № 837-к від 21.10.2016 року, який є похідним від постанови правління № 832 від 21.10.2016 року, не може розширювати її зміст, зокрема, якщо постанова не містить дати звільнення позивача, то наказом її визначати неправомірно.

Свідок – заступник голови правління АТ "Ощадбанк" ОСОБА_10, який підписував постанову правління № 832 від 21.10.2016 року та наказ № 837-к від 21.10.2016 року, як виконуючий обов'язки голови правління АТ "Ощадбанк", не надав суду ґрунтовних пояснень щодо наявності у нього права одноособово визначати дату звільнення відповідача, натомість вказував, що усі рішення відповідачем приймаються колегіально.

Також суперечливими є свідчення свідка ОСОБА_10 щодо підстав виконання ним обов'язків голови правління банку. Так, свідок стверджував, що він виконував обов'язки голови правління АТ "Ощадбанк" на час перебування голови правління банку у відрядженні, натомість в матеріалах справи містяться докази які вказують, що ОСОБА_10 виконував обов'язки голови правління банку на час перебування голови правління у відпустці. І саме на такі обставини посилається відповідач у письмових запереченнях, поясненнях, що містяться в матеріалах справи, покликаючись на наказ голови правління АТ "Ощадбанк" № 323 від 19.10.2016 року, як на єдиний доказ, що підтверджує повноваження ОСОБА_10 виконувати обов'язки голови правління банку і підписувати постанову правління № 832 від 21.10.2016 року та наказ №837-к від 21.10.2016 року.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 та свідок – заступник начальника управління по навчанню та розвитку персоналу департаменту по роботі з персоналом ПАТ «Ощадбанк» ОСОБА_13 стверджували, що ОСОБА_10 діяв як виконуючий обов’язки голови правління АТ «Ощадбанк» при винесенні та підписанні постанови правління № 832 від 21.10.2016 року та наказу №837-к від 21.10.2016 року, виключно на підставі наказу № 323 від 19.10.2016 року. Також, в поданих відповідачем у справу додаткових поясненнях від 27.03.2017 року, запереченнях проти позову від 14.02.2017 року відповідач стверджує, що ОСОБА_10 діяв як виконуючий обов’язки голови правління АТ «Ощадбанк» при підписанні постанови №832 від 21.10.2016 року та наказу №837-к від 21.10.2016 року, на підставі наказу №323 від 19.10.2016 року

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що постанова правління № 832 від 21.10.2016 року та наказ №837-к від 21.10.2016 року підписані від імені виконуючого обов’язки голови правління АТ «Ощадбанк» неповноважною особою, є нікчемними і не породжують юридичних наслідків, відтак звільнення позивача було здійснено без належного документального оформлення.

Суд не приймає до оцінки і дослідження копії документів, долучених відповідачем 06.04.2018 року до заперечень, оскільки вони подані до матеріалів справи після початку розгляду справи по суті, яке розпочате 27.03.2017 року. При цьому, відповідач письмово не повідомив суд про наявність доказів, які він не може подати вчасно, до початку розгляду справи по суті; не повідомив причин, з яких такі докази не можуть бути подані у встановлений судом і ЦПК України строк; відповідачем належним чином не підтверджено надання таких доказів позивачу. За таких обставин, у відповідності до приписів ст.ст. 83, 84 ЦПК України, додані відповідачем до заперечень копії документів, а саме: копію сторінки закордонного паспорту ОСОБА_8 про проходження прикордонного контролю 20.10.2016 року в аеропорту Гатвік (Лондон), копії посадкових талонів до білету на літак до аеропорту Гатвік (Лондон) від 20.10.2016 року і до аеропорту Бориспіль 22.10.2016 року, копію білета на літак з Борисполя до Лондона від 17.10.2016 року, копію білета на літак з Лондона до Борисполя від 18.10.2016 року, судом до уваги не приймаються. З тих же підстав суд не приймає до оцінки і дослідження, як доказів, подані відповідачем копії наказів АТ "Ощадбанк" № 312 від 17.10.2016 року та № 933-св від 03.10.2016 року.

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 23.01.2018 року було частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи. Призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підпис в постанові правління АТ «Ощадбанк» № 823 від 19.10.2016 року навпроти прізвища та ім'я «Анатолій Барсуков», підпис в постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10З.» та підпис в наказі АТ «Ощадбанк» №837-к від 21.10.2016 року в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10З.» однією особою чи різними особами?

21 лютого 2018 року експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України складено висновок №1.1-32/18 та надано наступні висновки:

«Підпис в постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року навпроти прізвища та ім'я «Анатолій Барсуков», підпис в наказі АТ «Ощадбанк» №837-к від 21.10.2016 року в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10» – виконані однією особою.

Вирішити питання однією особою чи різними особами виконані підписи в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10» у постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року, в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10», підпис навпроти прізвища та ім'я «Анатолій Барсуков» в постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року – не вдалось можливим по причині вказаній в дослідницькій частині даного висновку експерта».

З метою об’єктивного, всебічного та повного дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення спору, з метою прийняття законного рішення у справі, суд прийшов до висновку про необхідність дослідження питання справжності підпису на постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року, постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року та на наказі №837-к від 21.10.2016 року.

Тому, ухвалою від 06.04.2018 року судом призначено по справі судову комісійну почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставленні питання: 1. Чи виконано підпис в постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року навпроти прізвища та ім'я «Анатолій Барсуков», підпис в постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10» та підпис в наказі АТ «Ощадбанк» №837-к від 21.10.2016 року в графі «в.о. голови правління ОСОБА_10» однією особою чи різними особами? Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідному інституту судових експертиз.

04 червня 2018 року судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено експертизу №12353 та надано наступні висновки:

"Підписи від імені ОСОБА_10, розташовані після слів «Анатолій Барсуков» на постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року та після слів «В.о. голови правління» перед прізвищем «А.З. Барсуков» на наказі ПАТ «Державний ощадний банк України» №837-к від 21.10.2016 року виконані однією особою.

Підпис від імені ОСОБА_10, розташований після слів «В.о. голови правління» перед прізвищем «А.З. Барсуков» на постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року та підписи від імені ОСОБА_10, розташовані після слів «Анатолій Барсуков» на постанові правління АТ «Ощадбанк» №823 від 19.10.2016 року та після слів «В.о. голови правління» перед прізвищем «А.З. Барсуков» на наказі ПАТ «Державний ощадний банк України» №837-к від 21.10.2016 року виконані різними особами.".

Таким чином, керуючись висновком №12353 від 04.06.2018 року експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд приходить до висновку, що підпис на одному із документів виконано не ОСОБА_10

Разом з тим, викладені висновки проведених судових експертиз не дають можливості суду достовірно встановити, який з документів підписано ОСОБА_10, а який ні.

Свідок ОСОБА_10 дав свідчення, що ним підписувалися усі три документи: постанова правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року, постанова правління АТ «Ощадбанк» № 823 від 19.10.2016 року, наказ ПАТ «Ощадбанк» №837-к від 21.10.2016 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За ч. 2. ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а у відповідності до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як визначено ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач належним чином не спростував висновки експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз викладені у висновку №12353 від 04.06.2018 року про виконання підписів від імені ОСОБА_10 на постанові правління АТ «Ощадбанк» №832 від 21.10.2016 року, постанові правління АТ «Ощадбанк» № 823 від 19.10.2016 року, наказі ПАТ «Ощадбанк» №837-к від 21.10.2016 року, різними особами. Також, відповідач не довів належними доказами, що усі підписи від імені виконуючого обов'язки голови правління АТ "Ощадбанк" на документах, які стали підставою для звільнення з роботи позивача, виконані ОСОБА_10

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» від 28.11.2016 року №13/5-1291 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 782,98 грн.

У змінах до позовних вимог від 14.02.2017 року, позивачем заявлено про стягнення середнього заробітку у сумі 61 855,42 грн. за час вимушеного прогулу з 25.10.2016 року по 14.02.2017 року, який складає 79 робочих днів.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який складає 493 робочих дня.

В такому випадку розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 386 009,14 грн. (782,98 грн. середньоденного заробітку х 493 робочі дні), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, підтверджені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, у суді доведено факти порушення відповідачем трудових прав позивача ОСОБА_1, які в частині його позовних вимог підлягають захисту, шляхом скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, та стягнення на його користь із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Необгрунтованим є посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності стосовно вимог заявлених 14.02.2017 року у заяві про уточнення позовних вимог. Така заява подана до початку розгляду справи по суті. Сам позов подано в межах строку визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України. У відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову. Таким чином, на час розгляду судом спору перебіг строку позовної давності переривається і позовна давність до правовідносин спір за якими розглядається в судовому порядку, не застосовується.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи вимоги ст.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходить з того, що відповідачем допущено порушення законодавства про працю, яке виразилися в незаконному звільненні позивача, невиплаті належних йому сум заробітної плати, тобто встановлено наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, приниження, відчаю, втрати душевної рівноваги, життєвих перспектив, що змусило його докласти додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд також враховує, що незаконне звільнення було допущено вдруге, а відтак нормальний життєвий ритм позивача порушено з листопада 2013 року, тобто вже майже п’ять років. Також, суд приймає до уваги обставини, що відповідач навмисне протидіяв позивачу у реалізації ним законного права отримати відпустку по догляду за онукою по досягненню нею трирічного віку. Своїми діями по безпідставному зволіканні у видачі матері дитини ОСОБА_11 довідки про роботу, відповідач створив ситуацію, коли і відповідач, і ОСОБА_11 в період більше одного місяця одночасно перебували на роботі у відповідача, що могло спричинити погіршення якості догляду за дитиною. З метою недопущення порушення прав дитини, роботодавець повинен максимально швидко вирішувати питання надання відпустки по догляду за дитиною членам сім'ї, зокрема діду, якщо мати дитини виходить на роботу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнав позивач, і приходить до переконання, що визначений позивачем розмір завданої йому моральної шкоди 200 000,00 гривень є завищеним і оцінює завданий позивачу розмір моральної шкоди в 20 000,00 гривень, який підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача, що буде відповідати принципам розумності, виваженості та справедливості., з врахуванням стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави, а тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача в дохід держави 5 415,60 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 147-148 КЗпП України, ст. ст. 10, 12, 81, 89, 141,258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г, ЄДРПОУ 00032129), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_7 правління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Визнати незаконним наказ ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 21 жовтня 2016 року № 837-к «Про звільнення ОСОБА_1» та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника філії - Рівненського обласного управління ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 2016 року по 12 жовтня 2018 року в розмірі 386 009,14 грн.

Визнати протиправними дії ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо розгляду заяв ОСОБА_1 при вирішенні питання про надання йому відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» та статті 179 КЗпП України відпустки по догляду за онукою ОСОБА_9 до досягнення нею трирічного віку, як діду, у зв’язку з виходом його дочки – ОСОБА_11 21 вересня 2016 року на роботу, на повний робочий день.

Визнати незаконною відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» видати наказ про надання з 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 відпустки по догляду за онукою до досягнення нею трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір в сумі 5415,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене за апеляційною скаргою на рішення суду, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_14