Рішення № 77383720, 18.10.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1202/18

Пров. №2/539/701/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі головуючого судді – Іващенка Ю.А.,

при секретарі – Мирна Т.Ф.,

з участю : позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лубенської міської ради, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є багатодітною матір’ю, інвалідом другої групи, ветераном праці, дитиною війни, матір’ю-героїнею і проживає з сім’єю в кількості шести чоловік у трикімнатній квартирі жилою площею 44,4 кв. м. та потребує збільшення житлової площі. Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради №36 від 25.02.2011 року вона переведена на пільгову чергу першочерговиків на отримання житла.

Наприкінці грудня відповідач, з метою покращення її житлових умов запропонував їй купити квартиру в одноповерховому чотириквартирному будинку №3, що розташований по вул. Миру в м. Лубни Полтавської області по ціні 30 835 грн.

Враховуючи дуже складі умови проживання, терплячи незручності, вона вимушена була погодитись.

Так, 19.01.2017 року між Лубенською міською радою та нею було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 38,1 кв.м. по вул.Миру,3 в м.Лубни Полтавської області, шляхом продажу через біржу на аукціоні. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4

Збором, підготовкою документів до купівлі-продажу вказаного приміщення повністю займались працівники міської ради і вона їм вірила. Після підписання договору вона внесла кошти на вказаний їй рахунок.

Укладаючи договір, вона була впевнена що купує квартиру у придатному для проживання стані, адже їй працівники міської ради говорили, що вона розміщена у чотириквартирному будинку, де живуть люди.

Пізніше виявилось, що житло, яке вона придбала перебуває у дуже аварійному стані і являється нежитловим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 19.09.2018 року та 20.09.2018 року, позивач ОСОБА_1 прохала суд винести рішення, яким визнати, що вона договір купівлі –продажу нежитлового приміщення загальною площею 38,1 кв.м. по вул.Миру,3 шляхом продажу через біржу на аукціоні 19 січня 2017 року уклала під впливом помилки; визнати даний договір купівлі-продажу недійсним; стягнути з відповідача на її користь 30835 грн., сплачених при купівлі приміщення, 5000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, обгрунтовували позовні вимоги обставинами, викладеними в позовній заяві. Позивач ОСОБА_1 пояснювала, що перед купівлею їй показували приміщення, яке в подальшому придбала, та вона його оглядала.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що відповідно до договору купівлі-продажу позивач придбала нежитлове приміщення, а не квартиру в житловому будинку, як вона стверджує в позові, і договір не був укладений під впливом помилки, а тому спір між сторонами відсутній. Крім цього, позивач оглядала придбане приміщення перед купівлею та бачила його стан, в тому числі всередині приміщення. Раніше це була квартира в житловому будинку, яка рішенням суду була визнана відумерлою спадщиною. Оскільки вона не була придатна для проживання, то рішенням виконкому Лубенської міської ради вона була переведена в нежитлове приміщення. При оформленні договору купівлі-продажу ніхто позивача ОСОБА_1 не переконував в тому, що вона купує квартиру, а не нежитлове приміщення. Твердження позивача про те, що її ввели в оману і начебто пропонували їй купити квартиру з метою покращення житлових умов теж є невірним, оскільки вона і на даний час перебуває на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що при укладенні договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між Лубенською міською радою та ОСОБА_1 сторонами були надані всі необхідні документи, оплата проведена, сторони підписали договір в її присутності, при цьому ніяких заперечень не було. Перед посвідченням у ОСОБА_1 було з’ясовано, що вона придбаває саме нежитлове приміщення, про житло мова не йшла. Перед посвідченням договору дієздатність ОСОБА_1 перевірялася, вона із нею спілкувалася.

З’ясувавши обставини справи на підставі доказів наданих учасниками справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено, що 19.01.2017 року між територіальною громадою м. Лубни в особі Лубенської міської ради та позивачем по справі ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 38,1 кв.м., сараю Д 1/4 частина, погребу Г 1/4 частина, вимощення І 1/4 частина по вул.Миру, 3 в м. Лубни Полтавської області, шляхом продажу через біржу на аукціоні. Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 (а.с.14-15).

12.01.2015 року Лубенським міськрайонним судом було винесено рішення про визнання 8/25 частини (квартира№1) житлового будинку №3 по вул. Миру в м. Лубни відумерлою спадщиною та передано її у власність територіальної громади м. Лубни в особі Лубенської міської ради. (а.с. 46-47).

26.08.2016 року рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради на підставі акту обстеження та визначення технічного стану будинку від 02.08.2016 року переведено квартиру №1 житлового будинку №3 по вул. Миру в м. Лубни з житлового приміщення в нежитлове. (а.с. 50).

Відповідно до вищевказаного акту, при візуальному огляді комісією було виявлено, що дана квартира має вкрай незадовільний стан, а саме, руйнації у вигляді тріщин зовнішніх огороджуючих конструкцій та стелі, перемички над дверними прорізами просіли та мають тріщини. Також відсутність каналізації, водопроводу та системи опалення (а.с.49).

На виконання вищевказаного рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 75517892 від 12.12.2016 року проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 38,1 м.кв. по вул. Миру, 3 в м. Лубни за Лубенською міською радою. (а.с. 51).

22.09.2016 року Лубенською міською радою було прийнято рішення про включення до переліку об’єктів комунальної власності міста Лубни на 2016 рік нежитлове приміщення №1 загальною площею 38,1 м.кв. за адресою: м. Лубни, вул.Миру,3, визначивши спосіб приватизації шляхом продажу на аукціоні. (а.с. 52).

10.11.2016 року Лубенською міською радою було прийнято рішення про затвердження експертної оцінки вищевказаного приміщення в розмірі 30 835 грн. без урахування ПДВ та надано дозвіл Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради на його продаж через біржу на аукціоні. (а.с. 53).

На замовлення Управління з питань комунального майна та земельних відносин Українською універсальною біржою в газеті «Біржовий вісник» №52 (806) від 26.12.2016 року було розміщено оголошення про проведення аукціону, якому було визначено всі умови щодо його проведення, в тому числі і те, що ознайомитись з майном можна щоденно, крім вихідних та святкових днів, за місцем його знаходження (а.с. 54-55).

Аукціон проводився Українською універсальною біржою відповідно до оголошення 17.01.2017 року за адресою: м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33 в приміщенні Лубенської міської ради. Відповідно до результатів проведеного 17.01.2017 року аукціону, що підтверджується протоколом №1 від 17.01.2017 року (а.с.56) в торгах приймали участь два учасники ОСОБА_1 (учасник№1) та ОСОБА_5О.(учасник №2), в якому переможцем було визнано ОСОБА_1 та 19.01.2017 року укладено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Лубенського нотаріального округу ОСОБА_4 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 38,1 м.кв., сарай 1/4 частину, погріб 1/4 частину, вимощення 1/4 частину. (а.с. 56).

Відчуження вищевказаного нежитлового приміщення №1 по вул.Миру,3 в м.Лубни Лубенською міською радою проводилося відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та керуючись Законом «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», сфера застосування якого не розповсюджується на об’єкти житлового фонду.

Судом встановлено, що після придбання позивачем ОСОБА_1 вищезазначеного нежитлового приміщення вона не була знята з квартирного обліку і на даний час перебуває на обліку громадян, що потребують покращення житлових умов, що підтверджується довідкою виконавчого комітету від 15.05.2018 року за вих. №1-13/372 (а.с. 58).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Зі змісту статті 202 ЦК України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’зків.

Згідно з положеннями частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як на підставу для визнання оспорюваного договору недійсним, ОСОБА_1 посилається на те, що, бажаючи укласти договір купівлі-продажу квартири для проживання, вона уклала із відповідачем договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, тому даний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статті 229 ЦК України.

За положеннями частини 1 статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об’єкта тощо.

Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце та надати відповідні докази, які б свідчили про її помилку, зокрема, щодо правової природи правочину.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року роз’яснено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних та допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку та неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно мало місце і має істотне значення.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона є дочкою позивача і також брала участь у торгах під час проведення аукціону, приміщення по вул. Миру, 3 в м. Лубни до аукціону вона не бачила. Мати оглядала дане приміщення до аукціону, казала, що хата була нормальна, а потім, як дали ключі то побачили, що хата була в поганому стані. Вона також була присутня у нотаріуса, коли підписували договір купівлі-продажу, при цьому мати читала договір у нотаріуса. Знає, що ключі її матері дали вже після оплати та підписання договору купівлі-продажу. Мати придбавала приміщення для проживання у ньому.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що під час укладення спірного договору позивач була обізнана про об’єкт купівлі-продажу, а саме, що вона придбаває нежитлове приміщення, перед його придбанням дане приміщення оглядала, інших належних доказів того, що позивач помилася щодо обставин та істотних умов договору суду не надано.

Нотаріусом при посвідченні правочину також було роз’яснено наслідки укладення цього договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, мотиви, з яких позивач виявила бажання придбати дане нежитлове приміщення, не мають значення при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності в діях позивача помилки.

Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки згідно ст. 141 ЦПК України в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_1) до Лубенської міської ради (місце знаходження: м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, ЄДРПОУ 21053182, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 (місце знаходження м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33) про визнання правочину недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5) Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_6