Рішення № 77381739, 16.10.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16.10.2018 227/1269/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хандуріна В.В.

при секретарі Данилко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» (далі за текстом ТОВ «Перспектива») про зобов’язання включити у трудовий стаж часу роботи на підприємстві та відшкодувати заподіяну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу, для розгляду судової справи визначений головуючий суддя Притуляк С.А.

Внаслідок закінчення терміну повноважень судді Притуляка С.А., 02 липня 2018 року повторним авторозподілом судової справи визначено нового головуючого у цій справі - суддю Хандуріна В.В.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що в період з 29 березня 2017 року по 16 червня 2017 року вона працювала охоронцем на підприємстві відповідача за адресою: вул. Приватна, 10«б» в селищі Красноріченське Кремінського району Луганської області. При працевлаштуванні ніяких документів у неї не вимагали, в тому числі ніяких заяв вона не писала, трудових книжок не надавала. 16 червня 2017 року їй повідомив начальник охорони, що її звільнено, без будь-яких роз’яснень причин такого звільнення. Після цього вона звернулась до центру зайнятості стати на облік для отримання допомоги по безробіттю. Там їй запропонували надати трудову книжку із записом про роботу охоронцем на ТОВ «Перспектива». 13.09.2017р. вона звернулась до відповідача із заявою про видачу документів, що підтверджують її стаж на цьому підприємстві. Відповіді не отримала. Аналогічне звернення направила до філії підприємства по вул. Привокзальна, 1 в сел. Красноріченське, яке не було отримано. Після цього зверталась до прокуратури м.Краматорська, однак це на дало ніяких результатів.

Просить суд винести рішення, яким зобов’язати ТОВ «Перспектива» включити до її трудового стажу час роботи на підприємстві з 29 березня 2017 року по 16 червня 2017 року охоронцем. У зв’язку з порушенням її трудових прав вона не змогла отримати допомогу по безробіттю, тому вважає, що діями відповідача їй заподіяна матеріальна шкода, яку оцінює в розмірі 10 тис. грн. і яку просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність. Заявлені вимоги своїми заявами на адресу суду підтримала у повному обсязі.

У заявах від 13.09.18 та доповненнями від 09.10.18 ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ще моральну шкоду у сумі 20 тис. грн.

Ці вимоги заявлені позивачем після проведення підготовчого судового засідання, що регулюється положеннями ч.3 ст.49 ЦПК України.

Представник відповідача ТОВ «Перспектива» до суду не з'явився, підприємство надало суду відзив на позов, заперечення і клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника. Просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, надало заяву про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 строків позовної давності.

В даному випадку, неявка сторін, які належно повідомлені про час та місце судового розгляду, за наявності їх заяв, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому суд керується правилами ст.211 ЦПК України, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності

учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши позовну заяву, доповнення до неї, з’ясувавши позицію відповідача, та дослідивши всі надані сторонами матеріали, суд приходить до такого висновку:

Суд під час вирішення спору керується положеннями ст.264 ЦПК України і вирішує питання про те, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують, та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, після чого вирішує, чи слід позов задовольнити або в позові необхідно відмовити.

Позивач ОСОБА_1 заявляє суду, що працювала охоронцем на підприємстві ТОВ «Перспектива», а саме у філії цього підприємства за адресою: смт Красноріченське Кремінського району Луганської області, вул. Приватна, 10-б (а.с.1)

Потім у відповідях на відзив вказує іншу адресу філії, де вона працювала: смт Красноріченське Кремінського району, вул. Привокзальна, будинок 1 (а.с.64-65, 70)

Зазначає період її роботи, починаючи з 29 березня по 16 червня 2017 року.

В підтвердження її доводів про фактичне виконання нею трудових обов’язків на підприємстві називає начальника охорони ТОВ «Перспектива» ОСОБА_2.

Інших доказів факту працевлаштування ОСОБА_1 до суду не надано.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1-2 ст.8 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ч.ч.1, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми процесуального закону, суд зазначає, що позивач, звертаючись з позовом до відповідача та обґрунтовуючи його певними обставинами (в даному випадку факту перебування з ним у трудових відносинах), повинна довести ці обставини в установленому порядку належними та допустимими доказами, зокрема: письмовими доказами, показаннями свідків тощо.

Однак, всупереч наведеним нормам, позивачем не додано жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як підставу своїх вимог, зокрема доказів на підтвердження виконання певної роботи на підприємстві відповідача, отримання заробітної плати за виконану роботу, виконання вказівок керівництва підприємства відповідача тощо.

З належним чином оформленими клопотаннями про витребування доказів, виклик та допит свідків тощо, позивач до суду не зверталася, а як вже зазначалося, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Крім того, щодо посилань сторін на перебування чи відсутність філій або інших структурних підрозділів та здійснення ними діяльності на території м.Кремінна, суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Перспектива» станом на 01.06.2018р. відсутні відомості про наявність у вказаного підприємства будь-яких філій або перебування на обліку на території м.Кремінна Луганської області. Згідно наявних у Витягу відомостей, ТОВ «Перспектива» з 2000 року перебуває на обліку в Добропільській об’єднаній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області.

Крім того, факти щодо відсутності реєстрації відповідача та не перебування на обліку в Кремінському відділенні Рубіжанської ОДПЇ ГУ ДФС в Луганській області перевірені судом, повністю відповідають дійсності, і встановлені із відповіді на запит суду (а.с.99)

Направлення позивачем заяв про зарахування трудового стажу відповідачеві, які надані і містяться в позовних матеріалах, жодним чином не підтверджує факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «Перспектива».

Особа, на яку посилається ОСОБА_1, що може підтвердити факт її роботи на підприємстві, ОСОБА_2 згідно довідки ТОВ «Перспектива» на підприємстві не працює.

Крім того, при вирішенні справи суд приймає до уваги також позицію підприємства ТОВ «Перспектива», яке вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсності.

Так, відповідач впевнений в тому, що ОСОБА_1 ніколи на підприємстві не працювала, і невідома ні працівникам, ні керівництву (а.с.40-41) Їх підприємство здійснює свою діяльність лише на території Добропільського району Донецької області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с.42-49) і на території Луганської області відсутні будь-які структурні підрозділи підприємства відповідача ТОВ «Перспектива».

Вказані обставини, на які посилається відповідач, знайшли своє повне відображення наданими та дослідженими в ході судового розгляду доказами, яким суд дав належну оцінку.

Виходячи з викладеного, позивач не довів перед судом, що між сторонами у справі існували трудові правовідносини.

Стосовно застосування строку позовної давності за заявою відповідача (а.с.52) суд зазначає наступне:

Статтею 233 КЗпП України дійсно передбачено строки звернення працівника до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому суд зазначає, що вказана норма застосовується до працівника, який перебував чи перебуває у трудових відносинах із відповідачем, або якщо цей факт встановлено в судовому засіданні. В даному випадку, за відсутності таких відносин, оскільки їх існування не доведено в суді, немає й підстав для застосування до них строку позовної давності.

Іншими словами, за необґрунтованості заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови ОСОБА_1 у позові, суд не вбачає підстав для вирішення питання про застосування до спору строку позовної давності.

Відсутні також і законні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, які належним чином необґрунтовані та жодним чином не доведені перед судом. Суд вважає, що за недоведеності факту порушення трудових прав немає чого й відшкодовувати.

З урахуванням вищенаведеного, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива» про зобов’язання включити у трудовий стаж часу роботи на підприємстві та відшкодувати заподіяну шкоду – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Донецького Апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 24 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя В.В. Хандурін

16.10.2018