Рішення № 77377809, 23.10.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1277/18

Провадження №: 2/0343/553/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди, суд-

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить винести рішення, яким:

стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» на користь позивача, ОСОБА_1 витрати на лікування в розмірі 16 556,39 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1190,46 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування у зв'язку з стійкою втратою працездатності у розмірі 38 400,00грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування витрат на лікування у розмірі 7 252,88 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 8 січня 2017 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись автодорогою Н-10 Стрий-Червнівці в напрямку до м. Чернівці, та проїжджаючи ділянку автодороги в с. Гошів Долинського району, допустив наїзд на ОСОБА_1 У результаті ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження.

25 липня 2017 року ОСОБА_4 подано заяву до АТ «СК «ТАС» (приватне) в його інтересах про виплату страхового відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

27 червня 2017 року до АТ «СК «ТАС» (приватне) надіслано лист з долученими документами.

07 серпня 2017 року до АТ «СК «ТАС» (приватне) надіслано запит про отримання інформації.

09 жовтня 2017 року відповідач направив на адресу ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» лист в якому міститься відмова у виплаті страхового відшкодування.

Вважає, що відповідачем необгрунтовано та безпідставно відмовлено йому у виплаті страхового відшкодування з огляду на наступне:

Відносини у сфері відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Ст. 37 Закону містить виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). В даному переліку не зазначена як підстава для відмови у проведенні регламентної виплати - добровільне відшкодування шкоди водієм джерела підвищеної небезпеки.

Отже, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звільняє АТ «СК «ТАС» (приватне) від обов'язку виплати страхового відшкодування, у випадку повного чи часткового відшкодування шкоди водієм джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 24.1 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. До страхової компанії надіслано чеки на загальну суму 16 556, 39 грн.

Відповідно до ст.25 Закону у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати 7 252,88 грн. витрат пов'язаних з тимчасово втратою працездатності.

Відповідно до ст. 26 Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (12 х 3200 = 38 400 грн.)

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

На даний момент відповідач не виконав своїх зобов'язань та, незважаючи на неодноразові звернення, не виплатив належне йому страхове відшкодування в розмірі 63 399,73 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання не з"явився, причини своєї неявки суд не повідомив, що про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57,63).

Представник позивача Оглаб?яка М.В., ОСОБА_4, (довіреність а.с.8) в судове засідання не з’явився, хоч про дату, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав клопотання, згідно якого, у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання позивача та його представника, просить розгляд справи провести без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти заочного рішення не заперечують (а.с.58,65 ).

Представник відповідача ПАТ "Страхова група "ТАС" – ОСОБА_5, (довіреність а.с.47) в судове засідання не з"явились, причини своєї неявки суд не повідомив, хоч про час та місце слухання справи були належним чином повідомлений судом, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56,64). Подав до суду відзив на позов, в якому зазначив , що АТ «СГ «ТАС» (приватне) при наявних документах не може погодитися з вимогами позивача з наступних підстав:

08.01.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та пішохода ОСОБА_1.

Правові відносини між АТ “СГ "ТАС" (приватне), водієм забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_6 та позивачем постраждалим внаслідок ДТП, регулюються Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8655584 від 7.05.2016 р., Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " із врахуванням вимог Закону України „Про страхування” та інших нормативно-правових актів зокрема Конституцією України, Цивільним кодексом України, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно наданих розписок ОСОБА_1 від 4.02.2017р., заяви ОСОБА_1 заступнику начальника СВ Долинського ВП ОСОБА_7 від 4.02.2017р. та нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 від 6.02.2017р., ОСОБА_6 проведено повне відшкодування матеріальних та моральних збитків на користь постраждалого 08.01.2017 року в ДТП ОСОБА_1 у розмірі 80 000.00 грн.

Потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань: деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійсненні свого права, шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність із вимогою про виплаті страхового відшкодування.

Тобто, право вибору боржника, стосовно відшкодування спричинених дорожньо-транспортною пригодою збитків належить виключно потерпілому.

Оскільки, потерпілий здійснює свої права вільно, на власний розсуд, він не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов’язковими для нього.

Тому, саме за потерпілим залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав з заявою до страхової компанії чи до особи яка завдала шкоди.

Таким чином керуючись зазначеними нормами та документами які підтверджують повне відшкодування матеріальних та моральних збитків у розмірі 80 000,00 грн. завданих ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.01.2017 року та у відповідності до п. 1 ст. 36 ЗУ “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, АТ „СГ ”ТАС” (приватне) прийнято рішення про відмову у страховій виплаті по даному випадку у повному обсязі ,про що повідомило позивача листом.

З врахуванням викладеного, просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог (а.с.42-43).

Суд, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ч.ч.1 та 2 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Отже, за загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону №1961-IV визначає як забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно з ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2017р. (а.с.34-35), 08.01.2017 року, приблизно о 19:00 год. в с. Гошів Долинського району, поблизу мінімаркету «Світанок», сталась ДТП з участю водія ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1

Суд також встановлено, що ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ "Страхова група "ТАС".

За фактом ДТП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090160000012 від 09.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 рок,у кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090160000012 від 09.01.2017 року закрито у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Відомості про прийняте процесуальне рішення внести до ЄРДР.

Представник позивача ОСОБА_4, 25.05.2017 року звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 24999,73 грн. в межах страхового ліміту (а.с.4).

27.07.2017 року, представник позивача ОСОБА_4, до раніше поданої заяви від 25.05.2017 року долучив відповідь від МОЗ України №454 від 07.06.2017 року, копію акту огляду на МСЕК від 06.06.2017 року, витяг з історії хвороби №1368 та виписки. Просив врахувати, що ОСОБА_8, встановлену ІІІ групу інвалідності, терміном на один рік за наслідками ДТП, яке мало місце 08 січня 2017 року. Таким чином, розмір страхового відшкодування для потерпілого Оглаб?як М.В. збільшиться на 38400грн. Загальний розмір страхового відшкодування становитиме 63399,73грн. (а.с.21) .

09.10.2017 року відповідач направив на адресу ТОВ «Вішкодування» лист в якому міститься відмова у виплаті ОСОБА_8, суму страхового відшкодування (а.с.33).

Відповідно до п. п. 9.1 - 9.3 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Аналізуючи надані докази суд приходить до наступних висновків:

Позивач ОСОБА_9, потерпілим в кримінальному провадженні, -не визнавався.

В постанові про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 року зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 08.01.2017 року приблизно о 19:00 год., водій ОСОБА_6 керуючи у відповідності до висновку експерта 4.2-70/17 від 20.03.2017 технічно справним автомобілем НОМЕР_3, рухався з швидкістю 45 км/ год., автодорогою Н-10 сполученням Стрий - Чернівців в напрямку до м. Чернівці (м. Долина). Проїжджаючи пряму, засніжену та частково вкриту ожеледдю ділянку автодороги, яка не освітлювалась ліхтарями вуличного освітлення, що в с. Гошів Долинського району, поблизу мінімаркету «Світанок», в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості проїзної частини через погодні умовні (снігопад) поза межами пішохідного переходу, виявив пішохода ОСОБА_10, який не впевнився у відсутності небезпеки для себе, не виділив себе для своєчасного виявлення (був одітий в одяг темного кольору), перебігав проїзну частину дороги в напрямку зліва на право по напрямку руху автомобіля. ОСОБА_6 екстрене гальмування не застосовував через поганий стан проїзної частини (вкрита снігом та ожеледдю), проте спробував об’їхати пішохода, однак відстань з моменту виявлення пішохода балу дуже малою і тому відбувся наїзд. Внаслідок наїзду, пішохід ОСОБА_10, отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований з місця пригоди в Долинську ЦРЛ. Під час слідства пішохід ОСОБА_10, подав нотаріально завірену заяву в якій зазначив, що потерпілим в результаті ДТП він себе не вважає, будь-яких претензій майнового та морального характеру до водія ОСОБА_6 не має, проведення СМЕ та слідчих дій з його участю не бажає, просить кримінальне провадження № 12017090160000012 закрити.

Склад злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України передбачає наявність потерпілої сторони, заподіяння тілесних ушкоджень, які відносяться до середнього ступеню, а також встановлених порушень ПДР України та наявністю причинного наслідкового зв’язку між ними і фактом ДТП. В даному випадку пішохід ОСОБА_10, не вважає себе потерпілим, та не бажає проведення СМЕ, у зв’язку з чим слідство об’єктивно позбавлено можливості встановити всі фактичні обставини ДТП, тобто встановити наявність складу даного злочину.

В ході досудового слідства встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_10, який вибіг на проїзну частину дороги не впевнившись, що це буде безпечним, будучи одітим в одяг темного кольору у темну пору доби, не виділив себе та став перебігати на її протилежну сторону, чим порушив Правила дорожнього руху України. Порушень ПДР України зі сторони водія ОСОБА_6 не вбачається, бо пішохід ОСОБА_10, поставив водія автомобіля ОСОБА_6 в такі умови, коли останній був позбавлений можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування транспортного засобу, та об’їзду з моменту виникнення небезпеки для руху.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що перед дорожньо-транспортною пригодою водій ОСОБА_6 рухався з установленою максимально - допустимою швидкістю і з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування чи об’їзду, а також враховуючи те, що ОСОБА_10, потерпілим себе не вважає, тому в даному ДТП відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України (а.с.34-35). Дана постанова не оскаржена і набрала законої сили.

Позивачем не надано доказів неправомірності дій водія ОСОБА_6, відносно нього (вироку в кримінальній справі чи постанови суду в адміністративній справі), не доведено, що між заподіяною матеріальною та моральною шкодою є безпосередній причинний зв’язок та вина ОСОБА_6, в її заподіянні.

З огляду на вказане підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди з страховика ПАТ "Страхова група "ТАС", відсутні.

Крім того , за змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стст.9, 22, 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов’язанні яким є страховик.

Зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із чч.1 та 4 ст.636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.

В даній справі позивач Оглаб?як М.В., звернувся до ОСОБА_6, обравши спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоду, і одержав страхове відшкодування в розмірі 80000,00гривень, який у повному обсязі відшкодовує завдану йому шкоду ще до подачі позову до суду, що підтверджується копією заяви Оглаб?яка М.В. від 04.02.2017 року (а.с.44), копією розписки Оглаб?яка М.В. від 06.02.2017 року (а.с.45), копією нотаріально завіреної заяви Оглаб?яка М.В., від 06.02.2017 року (а.с.46).

Оскільки Оглаб?як М.В., одержав від ОСОБА_6. страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду , тобто, реалізував своє абсолютне право на відшкодування завданої майнової шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду,договірне зобов'язання між ним і страховиком ПАТ "Страхова група "ТАС", припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди, необхідно відмовити.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 1, 2, 11, 22, 23, 599, 979, 990, 1166, 1187, 1194 ЦК України; Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , керуючись 12, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач : Оглаб?як ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, 775203

Відповідач: ОСОБА_2 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» 03062 м.Київ пр.Перемоги,65 код ЄРДПОУ 30115243.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш