Рішення № 77377344, 25.10.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3727/15-ц

2/583/32/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний виконавець Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_3, про стягнення процентів за користування грошовими коштами,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування грошовими коштами по борговій розписці за період з 31.07.2013 року по 20.11.2015 року в сумі 5939914,90 грн.

28.12.2015 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зменшенн позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2,5% за користування грошовими коштами по борговій розписці за період з 31.07.2013 року по 20.11.2015 року в сумі 2964734,8 грн. та три проценти річних в розмірі 69173,437 грн., інфляційні збитки в розмірі 767819.7 грн. Свої вимоги мотивував тим, що 01.04.2010 року він (позивач) надав у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 60000 доларів США терміном до 01.01.2013 року, про що відповідач надав йому (позивачу) розписку. У зазначений в розписці строк відповідач борг не повернув, відсотки (2,5%) за користування грошовими коштами не сплатив. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.06.2013 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1009961 грн. 11 коп. заборгованості за договором позики та 3441,00 грн. судових витрат, а всього 1013402 грн. 11 коп. Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку рішення суду не виконав, було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду. З моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду з відповідача стягнуто в примусовому порядку 16233.56 грн., залишок боргу станом на 10.11.2015 року складає 997168,45 грн. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, він має сплатити 2,5% , що становить 124364,38 доларів США, що станом на дату звернення до суду з позовом становить за курсом Національного Банку України 2964734,80 грн. Крім того, з відповідача підлягає стягненню три проценти річних від простроченого залишку боргу в розмірі 997168,45 грн. станом на 10.11.2015 року, що становить 69173,437 грн. А також до стягнення з відповідача підлягають інфляційні збитки в розмірі 767819,7 грн.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3167177,42 грн. процентів за користування позикою та 319998,12 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання, а всього 3487175,54 грн.

Ухвалою Охтирського міськрайонного сулу Сумської області від 08.06.2017 року заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2016 року скасовано та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Під час подальшого розгляду справи позивач ОСОБА_1 13.10.2017 року подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2,5% за користування позикою за період з 01.08.2017 року по 01.09.2017 року в сумі 221094,18 доларів США, що становить 5888622,30 грн., та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.08.2013 року по 01.09.2017 року з виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2014 р. по 25.04.2016 року, мотивуючи тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання (договору позики) та не виконав умов про повернення боргу навіть після ухвалення судового рішення про їх стягнення.

19.12.2017 року позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги. подавши письмову заяву, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2,5 проценти заборгованості за користування позикою 328411,31 доларів США, що становить 9152823,20 грн., та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.08.2013 року по листопад 2017 року з виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2015 року по 25.04.2016 року та з врахуванням довідки старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області № 38672/1310/39 від 05.12.2017 року в сумі 21580,84 доларів США, що становить 601458,01 грн.

05 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики укладеного у формі розписки недійсним, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог від 13.10.2017 року просить визнати недійсним договір фінансового кредиту (позики) укладений у формі розписки від 01.04.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли правовідносини, які в силу закону не можуть належати до цивільно-правових, оскільки вчинені в іноземній валюті- доларах США, що прямо заборонено Цивільним кодексом України у ст. 524. У той же час, вказані правовідносини містять ознаки фінансової послуги з наданням фінансового кредиту, але ОСОБА_1 не належить до осіб, які мають право надавати такі послуги. На момент видачі розписки ОСОБА_2 мав статус фізичної особи-підприємця. Спірні кошти, щодо яких було написано розписку, отримувалися ОСОБА_2 для здійснення господарської діяльності ПП «Трістан». Вважає, що надходження коштів ОСОБА_2 повинно було бути підтверджене не тільки розпискою, але й прибутковим касовим ордером, або принаймні повинно було бути відображене у фінансовій звітності. Зміст правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суперечить нормам діючого законодавства, оскільки ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачає права фізичних осіб надавати фінансові кредити, а саме цей нормативно-правовий акт має застосовуватись, як спеціальний у даних правовідносинах, а тому правочин, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2В, є недійсним, так як суперечить закону.

Крім того, розписка була написана ОСОБА_2 значно пізніше, ніж отримувалися кошти й була написана під тиском зі сторони ОСОБА_1, гроші дійсно передавалися в іноземній валюті, але в меншому обсязі, ніж вказано в розписці. На ОСОБА_2 здійснювався психологічний тиск з боку ОСОБА_1 з метою примусити написати розписку за раніше отримані та в меншому обсязі кошти, які передбачалися для господарської діяльності ПП «Трістан». Враховуючи викладене, просить визнати договір фінансового кредиту (позики), укладений у формі розписки від 01.04.2010 року між ним та ОСОБА_1, недійсним.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 13.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: державний виконавець Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_3 про стягнення процентів за користування грошовими коштами, та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки недійсним, об’єднано в одне провадження.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги, викладені в заяві від 19.12.2017 року, підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просять стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2,5 проценти заборгованості за користування позикою 328411,31 доларів США, що становить 9152823,20 грн., та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.08.2013 року по листопад 2017 року з виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2015 року по 25.04.2016 року та з врахуванням довідки старшого державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Сумській області № 38672/1310/39 від 05.12.2017 року в сумі 21580,84 доларів США, що становить 601458,01 грн. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки, недійсним не визнають.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та його представники - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнали, зазначивши, що ОСОБА_2 на час отримання коштів у позику був фізичною особою-підприємцем та отримав фінансову послугу від ОСОБА_1 Грошові кошти передавалися в іноземній валюті для господарської діяльності ПП «Трістан» раніше, ніж була написана розписка та в меншому обсязі. Просить визнати договір фінансового кредиту (позики) укладений у формі розписки від 01.04.2010 року між ним (ОСОБА_2В.) та ОСОБА_1 недійсним. В задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити. Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 надав письмовий відзив, в якому зазначив, що оскільки вже є ухвалене судове рішення від 21.06.2013 року, яким задоволено вимогу ОСОБА_1 про повернення позики та відсотків, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено. В зв’язку з чим вважає, що вимоги в частині стягнення відсотків за користування позикою є безпідставними. В поясненні щодо нарахування відсотків після спливу строку договору позики зазначив, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Однак так як ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з нього не підлягають стягненню три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання,

Третя особа - державний виконавець Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що у відділі ДВС Охтирського МРУЮ на виконанні знаходиться виконавчий лист №583/477/13-ц від 21.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 1013402,11 грн. Станом на 05.12.2017 року з боржника було стягнуто та перераховано на рахунок ОСОБА_1 34906,63 грн., залишок боргу становить 978495,48 грн., що зазначено в виданій нею довідці від 05.12.2017 року про розмір сплаченої заборгованості.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, державного виконавця Боброву Л.О., вивчивши матеріали справи, суд дійшов слідуючого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.06.2013 року, яке ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31.07.2013 року залишено без змін, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1009961(один мільйон дев’ять тисяч дев’ятсот шістдесят одну) грн. 11 коп. заборгованості за договором позики та 3441,00 грн. судових витрат, а всього 1013402 (один мільйон тринадцять тисяч чотириста дві) грн. 11 коп.

Вказаним рішенням суду встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують правовідносини, що виникли з договору позики.

Рішенням суду встановлено, що 01.04.2010 року відповідачем ОСОБА_2 була видана позикодавцеві – ОСОБА_1 розписка про отримання від нього грошових коштів в сумі 60000 доларів США, що підтверджує укладення договору позики та прийняття кожним із них відповідних зобов’язань, а також факт передачі грошової суми позичальнику.

У розписці зазначені: сторони зобов’язання (позикодавець та позичальник), їх місце проживання, грошова сума, яка передається, розмір та методика обчислення процентної ставки за договором й порядок одержання процентів, особистий підпис позичальника.

Так, згідно вказаної розписки ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60000 доларів США та зобов’язується їх повернути до 01.01.2013 р. Також за весь час користування вказаними грошовими коштами зобов’язується сплачувати кожного першого числа кожного наступного місяця грошові кошти в сумі 2,5% від суми основного боргу. У випадку, коли щомісячні проценти від суми основного боргу не виплачуються ним (позичальником), то дана сума йде на збільшення розміру основного боргу, що в наступному приводить до нарахування суми щомісячних процентів з урахуванням збільшеної суми основного боргу.

Вказаним рішенням суду встановлено, що станом на 01.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за борговою розпискою від 01.04.2010 року становить: 60000 доларів США сума боргу та 66355,70 доларів США проценти за користування позикою, а всього 126355,70 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, становить 1009961,11 грн. (60000 доларів США х 7,993 = 479580 грн.; 66355,70 доларів США х 7,993 = 530381,11 грн. 479580 грн. + 530381,11 грн. = 1009961,11 грн.).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області знаходиться виконавче провадження № 39431101 з примусового виконання виконавчого листа № 583/477/13-ц, виданого 13.08.2013 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області згідно рішення Охтирського міськрайонного суду від 21.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1009961,11 грн. заборгованість за договором позики та 3441,00 грн. судових витрат, а всього 1013402,11 грн.

Відповідно до довідки Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05.12.2017 року №38672/13.10/39 по виконавчому провадженню №39431101 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 1013402,11 грн., станом на 05.12.2017 року було сплачено 34906,63 грн., залишок боргу становить 978495,48 грн. Дана довідка також містить інформацію про час (дату) та суму сплати заборгованості.

Крім того, сума та час сплати коштів на погашення заборгованості по виконавчому провадженню №39431101 підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів позивачу за період з вересня 2013 року по листопад 2015 року (а.с. 61-74 т.1).

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування грошовими коштами за борговою розпискою, ОСОБА_1 посилається на те, що рішення Охтирського міськрайонного суду від 21.06.2013 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, на даний час не виконано.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку процентів за користування позикою, сума процентів за період з 01.08.2013 року по 01.12.2017 року з врахуванням вже сплаченої позивачу грошової суми, з виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2015 року по 25.04.2016 року, становить 328411,31 доларів США, що становить 9152823,2 грн.

Проте суд не може погодитися з такою позицією позивача, виходячи з наступного.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору позики від 01.04.2010 року сторони погодили щомісячну сплату відсотків від суми позики, яку надано до 01.01.2013 року.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики.

Разом з тим, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів за договором позики.

В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий висновок узгоджується з висновком викладеним у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18) від 03.10.2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування позикою є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц), у якій ОСОБА_7 Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджує рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.06.2013 року, яке набрало законної сили 31.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1009961(одного мільйону дев’яти тисяч дев’ятсот шістдесят однієї) грн. 11 коп. заборгованості за договором позики та 3441,00 грн. судових витрат, а всього 1013402 (одного мільйону тринадцяти тисяч чотириста дві) грн. 11 коп.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для стягнення трьох процентів річних на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення.

ОСОБА_7 Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року (провадження № 14-79цс18) дійшла висновку, що у випадку, коли кредитор за договором позики відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, попередньо звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, визначивши заборгованість у валюті гривні України, вказавши, що саме сума у гривні є повним розміром заборгованості, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, то такий кредитор визначив зобов'язання у національній валюті, у якій погоджується прийняти його виконання.

З урахуванням наведеної правової позиції ОСОБА_7 Верховного Суду суд вважає правильним обчислення трьох відсотків річних, виходячи із розміру заборгованості 1013402,11грн., яка стягнута з позичальника рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.06.2013 року у справі № 583/477/13-ц, яке набрало законної сили.

Розрахунок трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України наступний: сума заборгованості х 3 % : 365 х кількість днів прострочення:

Період розрахунку 3 % річнихСума заборгованості на початок періоду з урахуванням довідки Охтирського МР ВДВС ГТУЮ у Сумській області про розмір сплаченої заборгованості від 05.12.2017 року Кількість днів простроченняСума 3 % річних за даний період, грн.01.08.13-10.09.131013402,11413414,8911.09.13-08.10.131013402,11-238,44=1013163,67282331,5609.10.13-07.11.131013163,67-238,44=1012925,23302497,5008.11.13-10.12.131012925,23-238,44=1012686,79332746,5911.12.13-14.01.141012686,79-445,36=1012241,43352911,6515.01.14-06.02.141012241,43-238,44=1012002,99231912,9107.02.14-16.03.141012002,99-255,90=1011747,09383159,7017.03.14-21.04.141011747,09-255,90=1011491,19362992,6822.04.14-06.05.141011491,19-255,90=1011235,29151246,6507.05.14-17.06.141011235,29-255,90=1010979,39423489,7818.06.14-17.07.141010979,39-264,09=1010715,30302492,1018.07.14-14.08.141010715,30-264,09=1010451,21282325,4015.08.14-11.09.141010451,21-264,09=1010187,12282324,5612.09.14-09.10.141010187,12-259,59=1009927,53282324,0010.10.14-25.11.141009927,53-259,59=1009667,94473900,0626.11.14-13.01.151009667,94-274,31=1009393,63494065,0414.01.15-18.01.151009393,63-1149,50=1008244,135414,3019.01.15-20.01.151008244,13-1435,91=1006808,222165,5021.01.15-22.01.151006808,22-1493,64=1005314,582165,2423.01.15-27.01.151005314,58-2451,95=1002862,635412,1028.01.15-24.02.151002862,63-28,50=1002834,13554533,31 25.02.15-16.06.151002834,13857005,7017.06.15-21.06.151002834,13-1084,72=1001749,415411,6522.06.15-02.07.151001749,41-258,12=1001491,2911905,4103.07.15-16.07.151001491,29-297.91=1001193,38141151,9217.07.15-09.08.151001193,38-255,35=1000938,03241974,2410.08.15-13.09.151000938,03-283,72=1000654,31352878,4014.09.15-22.09.151000654,31-326,28=1000328,039739,8923.09.15-20.10.151000328,03-1487,46=998840,57282298,5221.10.15-22.10.15998840,57-1388,40=997452,172163,9623.10.15-17.11.15997452,17-283,72=997168,45262130,7018.11.15-22.12.15997168,45-1859,80=995308,65352863,0023.12.15-28.01.16995308,65-1017,31=994291,34373023,6429.01.16-23.02.16994291,34-2052,40=992238,94262120,3024.02.16-20.03.16992238,94-2035,20=990203,74262115,8821.03.16-21.04.16990203,74-2196,77=988006,97322598,4022.04.16-25.04.16988006,97-2062,80=985944,174324,12 26.04.16-04.05.16985944,179729,2705.05.16-08.10.17985944,17-2337,85=983606,3252242198,4809.10.17-12.11.17983606,32-958,59=982647,73352826,6013.11.17-30.11.17982647,73-1038,91=981608,82181452,24Всього: 129737,84

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.08.2013 року по листопад 2017 року з виключенням періоду перебування ОСОБА_2 на військовій службі за мобілізацією з 25.02.2015 року по 25.04.2016 року, а тому в межах заявлених позовних вимог з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 97032,11 грн. (129737,84 – 32705,73 (період з 25.02.2015 р. по 25.04.2016 р.) = 97032,11 грн.).

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з нього не підлягають стягненню три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, - суд не бере до уваги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії УБД № 059898, виданого 02.11.2015 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 29 т. 2).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

14 січня 2015 року Президентом підписаний Указ №15 «Про часткову мобілізацію», затверджений Верховною Радою України 20 січня 2015 року, який на сьогодні є чинним.

Таким чином, в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був призваний по мобілізації 25.02.2015 року, демобілізований 29.04.2016 року, що підтверджується довідкою військового комісара Охтирського ОМВК № 824 від 18.05.2017 року, довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від 06.10.2016 р. №6385, згідно якої ОСОБА_2 в період з 17.06.2015 року по 19.09.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції м. Маріуполь Донецької області, витягом з наказу командира військової частини А2062 Міністерства оборони України про виключення зі списків особового складу у зв’язку з звільненням з військової служби в запас згідно з наказом командувача Військово-Морських сил Збройних сил України від 25.04.2016 року №51. (а.с. 116 т. 1).

Наказом військового комісара Охтирського об’єднаного міського військового комісаріату № 186 від 04.05.2016 року зараховано капітана запасу ОСОБА_2 на посаду командира 4-ої гарматної артилерійської батареї 2-го гарматного ад ВОС 030400 у військову частину А2062 для проходження служби у військовому оперативному резерві першої черги. (а.с. 27 т. 2).

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобовязання. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями чи пенею за невиконання зобов’язань (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс1 1), а тому підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору позики укладеного у формі розписки недійсним, - суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання ОСОБА_2 на те, що в даному випадку мав місце договір про фінансові послуги, і що він брав у ОСОБА_1 грошові кошти для ПП «Трістан» для здійснення підприємницької діяльності як ФОП, не заслуговують на увагу, оскільки вищевказані обставини досліджувалися в судовому засіданні під час розгляду справи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1009961 грн. 11 коп. заборгованості за договором позики та винесення рішення суду від 21.06.2013 р.

Вказаним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.06.2013 року, яке ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31.07.2013 року залишено без змін, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують правовідносини, що виникли з договору позики.

Крім того, доказів того, що боргова розписка була написана ОСОБА_2 під психологічним тиском, відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні не надали.

Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки недійсним – слід залишити без задоволення.

Згідно ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України – судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2 під час розгляду справи були понесені судові витрати на професійну правову допомогу в сумі 10880,00 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2018 р. між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Віталія Грибовода» укладено договір про надання правової допомоги. Повноваження представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_6 підтверджено ордером серія СМ №001406 від 15.06.2018 р. Оплата витрат на правову допомогу склала 10880 грн., що підтверджується квитанцією № 0018066 від 20.07.2018 року, розрахунком гонорару за надання правової допомоги від 20.07.2018 року, (а.с. 162, 185, 189 Т. № 2).

Враховуючи, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування грошовими коштами задоволено частково на 1 %, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки, недійсним, залишено без задоволення, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5385,60 грн.

Керуючись ст. 203, 204, 215, 509, 526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4) три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 97032,11 грн. (дев’яносто сім тисяч тридцять дві грн. 11 коп).

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного у формі розписки, недійсним - залишити без задоволення за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5385,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суду Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Н.Б. Плотникова