Постанова № 77375053, 24.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4559/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Чернишук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 19.07.2018, суддя Панов М.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 19.07.18 по справі № 820/4559/18

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3, позивач,) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №2038-98/1303 від 14.03.2017 року щодо нарахування ОСОБА_3 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зокрема, вказує на те, що його автомобіль не був об`єктом оподаткування у 2017 році, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №2038-98/1303 від 14.03.2017 року щодо нарахування ОСОБА_3 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000 грн., на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні, надавши пояснення, підтримав доводи та вимоги апеляційної скаргу, яку просив задовільнити.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись обгрунтованість рішення суду першої інстанції, що прийнято на підставі норм діючого законодавства, а також на викладені доводи, заначив, що транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності відповідно до вимог ст.267 ПК України у 2017 році є об`єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником вказаного податку. Таким чином, вважає правомірним винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення№2038-98/1303 від 14.03.2017 року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, у 2017 році був власником транспортного засобу марки TESLA, модель MODEL S, тип пального - електро, 2016 року випуску, д.н.з НОМЕР_2.

Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішенням від 14.03.2017 року №2038-98/1303, яким позивачу нараховано зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій податкового органу з винесення податкового повідомлення-рішенням від 14.03.2017 року №2038-98/1303, яке узгоджене позивачем та сплачене у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.01.2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 та пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України в редакції, яка діє на момент спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200,00 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить 1200000 грн.

Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів затверджено постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 року, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п. 13 Методики Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктами 4, 13 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №403 від 10.03.2013 джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства. Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує режим роботи офіційного веб-сайту, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску та пробіг, а також роздрукувати зазначену інформацію з реквізитами Міністерства.

Таким чином, в Методиці, затвердженій Мінекономрозвитку, яка перебуває на офіційному веб-сайті Міністерства та має вільний доступ, при розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів для цілей оподаткування транспортним податком, закладені усі необхідні складові показники для визначення такої вартості, в даному випадку підлягають заповненню всі графи за маркою, моделлю та роком випуску авто.

Така Методика, що знаходиться на офіційному сайті цього Міністерства підлягає застосуванню та є по суті обов'язковою для контролюючого податкового органу для проведення відповідного розрахунку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України.

За Методикою розрахунку вартості транспортного засобу позивача - легковому автомобілю марки TESLA MODEL S 2016 року випуску, тип пального - Е, станом на 02.07.2018 середньоринкова вартість зазначеного легкового автомобіля для цілей оподаткування транспортним податком становить 1940223,12 грн. (3880446,23 грн. * 50/100).

Незважаючи на те, що такий розмір визначається станом на 2018 рік (при віці 3 років авто з більшим коефіцієнтом коригування), тому як зміни до Методики вносяться щорічно, в той же час такий розмір по суті є меншим, ніж був станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №2038-98/1303 від 14.03.2017 року, коли вік авто складав 2 роки (при віці 3 роки авто з меншим коефіцієнтом коригування).

Більш того, Мінекономрозвитку надано інформацію по перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 1 січня 2017 року, в якому зазначений легковий автомобіль позивача.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, обчислення транспортного податку за 2017 рік по транспортному засобу - легковому автомобілю марки TESLA MODEL S 2016 року випуску, тип пального - Е, державний номер НОМЕР_2, який є власністю ОСОБА_3 (дата реєстрації транспортного засобу 28.04.2016 р.), здійснено на підставі ст. 267 Податкового кодексу України, за місцем реєстрації платника податку.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №2038-98/1303 від 14.03.2017 на суму 25000 грн. про сплату транспортного податку за 2017 рік, яке отримано позивачем 14.04.2017 року.

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано позивачу суму 25000 грн. транспортного податку за 2017 рік, що відповідає вимогам ст. 267 Податкового кодексу України.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що податкове зобов'язання позивача з транспортного податку відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення узгоджене позивачем та сплачене у повному обсязі, що вбачається із інтегрованої картки платника податків.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що ОСОБА_3 виконав свій обов'язок зі сплати транспортного податку за 2017 рік за податковим повідомленням-рішенням №2038-98/1303 від 14.03.2017 року на суму 25000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №2038-98/1303 від 14.03.2017 року, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення.

При цьому, частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вказує на те, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, позивачем не було надано належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та протиправності спірного податкового повідомлення-рішення №2038-98/1303 від 14.03.2017 року.

Таким чином, колегія суддів вказує на необґрунтованість позовних вимог та погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 820/4559/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Калитка Повний текст постанови складено 25.10.2018.