Рішення № 77372609, 08.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/505/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю секретаря судового засідання Кіщук О.І.

сторін:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішень.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/081 від 16.05.2018 р. та постанову заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 від 16.05.2018 р.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що із оскаржуваними постановами Управління Держпраці у Чернівецькій області не погоджується, оскільки вважає їх протиправними. Так, стосовно постанови №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/081 від 16.05.2018 р. вказувала, що працівник ОСОБА_4 був прийнятий на роботу 07.11.2018 р. на посаду бармена на підставі його заяви та трудової угоди, укладеної 07.11.2018 р. та внесеною в трудову книжку останнього запису про прийом на роботу. Крім того, зазначила, що повідомлення до територіального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу бармена ОСОБА_4 подано ОСОБА_5, яка виконує бов'язки бухгалтера, лише 13.11.2018 р. При цьому всі нарахування та виплата заробітної плати вказаному працівнику було проведено з 07.11.2018 р., тобто з часу початку фактичного виконання роботи. Зазначала, що при поданні вказаного повідомлення ОСОБА_5 було допущено технічну помилку, а саме: замість 07.11.2017 р. вказано 13.11.2017 р.

Посилаючись на положення ст. 265 Кодексу законів про працю України позивачка зазначила, що даною нормою не передбачено відповідальність щодо невчасного повідомлення територіального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу працівника.

Позивачка також зазначила, що працівниками відповідача було порушено строки прийняття рішення про розгляд справи та строку розгляду такої справи, адже з моменту отримання акту ГУ ДФС у Чернівецькій області від 16.11.2017 р. №4075/24-13-13-05, тобто часу з якого відповідачу стало відомо про існування порушень до дня винесення постанови про накладення штрафу пройшло більше 30 діб.

Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до змісту якого, заперечував щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказував, що оскаржувані позивачкою постанови є законними і обґрунтованими, прийнятими в межах наданих працівникам Управління Держпраці у Чернівецькій області повноважень з дотриманням покладених на них законом обов'язків та є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають скасуванню.

До початку судового розгляду справи по суті позивачкою подано відповідь на відзив, а відповідачем надано заперечення в порядку передбаченому ст. ст. 163-164 КАС України.

06.09.2018 р. в підготовчому засіданні представниками сторін подано заяви в порядку ч. 7 ст. 181 КАС України щодо закриття підготовчого провадження, у зв'язку з чим судом в цей же день розпочато розгляд справи по суті.

Судом здійснено допит свідків бухгалтера - ОСОБА_5 та працівника - ОСОБА_4

У відповідності до вимог ст. 93 КАС України позивачка за її згодою, була допитана судом як свідок про відомі їй обставини, що мають значення для справи.

Представник позивачки у вступному слові та додаткових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) 28.05.2002 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 31-33).

На підставі направлень №2054, 2056 від 07.11.2017 р. та наказу на проведення фактичної перевірки №323фп від 07.11.2017 р., з метою перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) у період з 07.11.2017 р. по 15.11.2017 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку господарської одиниці бар "Мілена" за адресою: місто Чернівці, вулиця Московської Олімпіади, 37-Б суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №0160/24/13/РРО/229/1621940 від 15.11.2017 р. (а.с. 59-62).

З актом перевірки позивачка ознайомилася 15.11.2017 р. та отримала примірник. Вказані обставини підтверджуються особистим підписом позивачки в акті (а.с. 60 на звороті).

В акті фактичної перевірки в т.ч. зафіксовано, що ОСОБА_4 згідно наданого ним пояснення під час перевірки станом на 07.11.2017 р. проходив стажування у ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. У ході перевірки ОСОБА_1 було укладено трудову з ОСОБА_4 з 13.11.2017 р. (а.с. 61-62).

З актом перевірки позивачка ознайомилася 15.11.2017 р. та отримала примірник. Вказані обставини підтверджуються особистим підписом позивачки в акті (а.с. 60 на звороті, 61).

На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 24.04.2018 р. №198, інформації Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 16.11.2017 р. № 4075/24-13-13-05 щодо можливого порушення законодавства про працю, направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 24.04.2018 р. №04-074, посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування/невиїзне інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса - вулиця Магалянська, 6, село Рідківці Новоселицького району Чернівецької області; адреса здійснення підприємницької діяльності - вулиця Січових Стрільців, 37-Б (бар "Мілена"), місто Чернівці, тривалістю 2 робочих дні з 25.04. по 26.04.2018 р. (а.с. 108, 109).

Один примірник направлення про проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 24.04.2018 р. №04-074 отримано позивачкою особисто 25.04.2018 р., що піжтверджується її особистим підписом на направленні.

25.04.2018 р. посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЧВ-229/18/10НД, у якому зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об'єктом відвідування копій або витягів (а.с. 65-66).

25.04.2018 р. відповідачем складено вимогу про надання/поновлення документів №ЧВ-229/18/10/ПД, в якій зазначено, що у зв'язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування акт №ЧВ-229/18/10/НД від 25.04.2018 р., строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 3 робочі дні.

Разом із цим, вказаною вимогою зобов'язано позивачку у строк до 10 год 00 хв. 02.05.2018 р. надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме: штатні розклади за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 р.р.; трудовий договір з ОСОБА_6 від 19.03.2007 р.; табель обліку робочого часу, розрахунково-платіжні та відомості на виплату заробітної плати за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2018 р.; правила внутрішнього трудового розпорядку по бару "Мілена"; звіти зі сплати ЄСВ, а саме Таблиця №6 за 2016 р.; пояснення: про облік робочого часу, доплати за роботу у нічний час, святкові дні, про індексацію заробітної плати найманим працівникам, оплату праці практикантів ПТУ №8, прийом на роботу ОСОБА_4 (а.с. 68).

02.05.2018 р. посадовими особами управління Держпраці у Чернівецькій області за результатами інспекційного відвідування складено акт №ЧВ-229/18/10/НД/АВ, в якому зроблено наступні висновки про порушення позивачкою, в т.ч.:

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України - укладення трудового договору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допускала до роботи до укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ідентифікаційний код №3518611693 на посаду офіціанта 07.11.2017 р. Трудовий договір з ОСОБА_4 укладений 13.11.2017 р. За період з 07 листопада по 13 листопада 2017 р. (враховуючи допущену відповідачем описку з 07 по 13.01.2017 р.) ОСОБА_4 виконував роботу офіціанта без укладення трудового договору та без повідомлення до ДФС;

- п.п. 1 п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №1078 та ч.1 ст. 115 КЗпП України "Строки виплати заробітної плати", в частині не помісячного нарахування і виплати індексації заробітної плати. Вказана індексація заробітної плати нарахована та виплачена 20.04.2018 р. в порушення вимог п.п. 1 п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексація заробітної плати ОСОБА_6 за 2015 р. нарахована не помісячно, а однією сумою у квітні 2018 р. в сумі по 1978,80 грн;

- ч. 4 ст.115 КЗпП України, ст. 21 Закону України "Про відпустки" заробітна плата працівникам за весь час відпустки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки, виплачувалася при виплаті заробітної плати. Відпустки надавалися: 1) ОСОБА_5 з 01 вересня по 30 вересня 2017 р. - відпускні виплачувалися частково 20 вересня та 06 жовтня 2017 р., 2) ОСОБА_6 з 08 березня по 31 березня 2017 р. - відпускні виплачувалися частково 20 березня та 06 травня 2017 р. (а.с. 18-25, 69-75).

Примірник акту №ЧВ-229/18/10/НД/АВ від 02.05.2018 р. отримано особисто позивачкою 02.05.2018 р., що підтверджується її підписом проставленим у акті.

02.05.2018 р. відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П, яким відповідач вимагав усунути виявлені за результатами інспекційного відвідування порушення до 01.06.2018 р. (а.с. 75-79).

Примірник припису отримано позивачкою особисто 02.05.2018 р., що підтверджується підписом позивачки у приписі.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування, 16.05.2018 р. управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/081 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, якою на фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн (а.с. 12).

В той же день, управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 та на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 11169,00 грн (а.с. 13-14).

Листом №1350/0/04-2/18 від 17.05.2018 р. управління Держпраці у Чернівецькій області повідомило позивачку про надсилання на її адресу оскаржуваних нею постанов, у зв'язку із неявкою 16.05.2018 р. на розгляд справи за ст. 265 КЗпП України (а.с. 11).

Як зазначила позивачка у адміністративному позові, а також підтверджується матеріалами справи, 21.05.2018 р. нею отримано постанови про накладення штрафу.

Не погоджуючись із постановами прийнятими відповідачем, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи та показання свідків, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, , проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити з таких підстав.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ст. 2 Закону №877-V).

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Пунктом 1 Положення №96 визначено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Суд вважає за потрібне зазначити, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок може мати місце лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення державного контролю (нагляду) щодо себе.

Враховуючи вищевикладене, оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що у випадку недотримання порядку проведення інспекційного відвідування у об'єкта перевірки виникає право на недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, яким, як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не скористалася.

Оскільки суб'єкт підприємницької діяльності допустив інспекторів до перевірки, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Стосовно посилання позивачки, щодо порушення відповідачем строків прийняття рішення прийняття рішення про розгляд справи та строку розгляду справи, суд зазначає наступне.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 2 та 7 ст. 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктами 4 та 5 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п. 7 Порядку №509).

Відповідно до п. 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, а у разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Крім того, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в т.ч. в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Судом встановлено, що 16.11.2017 р. Головне управління ДФС у Чернівецькій області листом за № 4075/24-13-13-05 направило на адресу відповідача матеріали перевірки по самозайнятій особі ОСОБА_1 для розгляду щодо наявності порушень законодавства про працю, а саме акт перевірки №0160/24/13/РРО/229/1621940 від 15.11.2017 р. та додатки до нього.

Вказані матеріали отримано відповідачем 17.11.2017 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 3593/0/1-17 (а.с. 58).

На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області від 24.04.2018 р. №198, інформації Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 16.11.2017 р. № 4075/24-13-13-05 щодо можливого порушення законодавства про працю, направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 24.04.2018 р. №04-074, посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування/невиїзне інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 64, 108).

Один примірник направлення про проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 24.04.2018 р. №04-074 отримано позивачкою особисто 25.04.2018 р., що піжтверджується її особистим підписом в направленні.

25.04.2018 р. посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЧВ-229/18/10НД (а.с. 65-66).

Крім того, 25.04.2018 р. відповідачем складено вимогу про надання/поновлення документів №ЧВ-229/18/10/ПД (а.с. 68).

02.05.2018 р. посадовими особами управління Держпраці у Чернівецькій області за результатами інспекційного відвідування складено акт №ЧВ-229/18/10/НД/АВ (а.с. 18-25).

Примірник акту №ЧВ-229/18/10/НД/АВ від 02.05.2018 р. отримано особисто позивачкою 02.05.2018 р., що підтверджується її підписом проставленим у акті.

02.05.2018 р. відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П, яким відповідач вимагав усунути виявлені за результатами інспекційного відвідування порушення до 01.06.2018 р. (а.с. 75-79).

Примірник припису отримано позивачкою особисто 02.05.2018 р., що підтверджується підписом позивачки в приписі.

07.05.2018 р. рекомендованим листом на адресу позивачки направлено повідомлення №1256/0/04-2/18 від 07.05.2018 р., відповідно до змісту якого фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено, що о 11 год. 00 хв. 16.05.2018 р. за адресою: місто Чернівці, вулиця Зелена, будинок 3, ІІІ поверх відбудеться розгляд справи за ст. 265 КЗпП України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення (акт №ЧВ-229/18/10/НД/АВ від 02.05.2018 р. (а.с. 110).

Дослідженням витягу з протоколу №13 від 16.05.2018 р. засідання з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (чи її представник) на засідання не з`явилися, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи від них не надійшло. Роботодавець був належним чином повідомлений про розгляд справи, про що зроблено відмітку в повідомленні від 07.05.2018 р. №1256/0/04-2/18.

За результатами розгляду справи, на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 02.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ, керуючись п.п. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96 та ч. 2 п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509, вирішено накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф:

- у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення, що становить 111690,00 грн, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;

- у трикратному розмірі однієї мінімальнної заробітної плати встановленої законом на момент порушення, що становить 11169,00 грн, передбачений абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України;

- у трикратному розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановленої законом на момент виявлення порушення, що становить 3723,00 грн, передбачений абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Окрім того, відповідачем винесено постанови про накладення штрафу від 16.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082; №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/081 та № ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-3ФС/083 (а.с. 111).

Листом №1350/0/04-2/18 від 17.05.2018 р. відповідач надіслав на адресу позивачки постанови про накладення штрафу від 16.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082; №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/081 та № ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-3ФС/083 (а.с. 113).

Вищевказані постанови отримано позивачкою 21.05.2018 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 112).

З матеріалів справи видно, що із винесених відповідачем постанов, позивачкою оскаржено до суду тільки дві постанови, а саме постанову про накладення штрафу від 16.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 та 16.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/081.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач у строк встановлений Порядком №590 здійснив розгляд справи на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 02.05.2018 р. №ЧВ-229/18/10/НД/АВ та виніс оскаржувані постанови №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 та №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1-ФС/08.

Отже, відповідач при проведенні інспекційного відвідування, прийнятті рішення про розгляд справи та строку розгляду справи, діяв у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 від 16.05.2018 р., суд зазначає наступне.

В акті інспекційного відвідування зафіксовано, що перевіркою розрахункових відомостей за 2015-2018 р. встановлено порушення вимог п.п. 1.1 п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 та ч. 1 ст. 115 КЗпП України "Строки виплати заробітної плати" в частині не помісячного нарахування і виплати індексації заробітної плати за 2015 р., а саме: бармену-офіціанту бару "Мілена" ОСОБА_6, яка працює за трудовим договором з 19.03.2007 р. за 2015 р. не нарахована та не виплачена індексація заробітної плати в сумі 1978,80 грн. Вказана індексація заробітної плати нарахована та виплачена 20.04.2018 р. У порушення вимог п.п. 1 п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексація заробітної плати ОСОБА_6 за 2015 р. нарахована не помісячно, а однією сумою у квітні 2018 р. в сумі по 1978,80 грн.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки, виплачувалася при виплаті заробітної плати. Відпустки надавалися: ОСОБА_5 з 01 вересня по 30 вересня 2017 р. - відпускні виплачувалися частково 20 вересня та 06 жовтня 2017 р. ОСОБА_6 з 08 березня по 31 березня 2017 р. - відпускні виплачувалися частково 20 березня та 06 травня 2017 р.

У фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 01.04.2018 р. оплата за роботу в нічний час не проводилася у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами, не нижче 20 відсотків тарифної ставки окладу) за кожну годину роботи у нічний час. У квітні 2018 р. нараховано доплату за роботу у нічний час у т.ч.: ОСОБА_5 - 1245,00 грн; ОСОБА_6 - 1245,00 грн; ОСОБА_7 - 1245,00 грн, ОСОБА_4 - 425,00 грн; ОСОБА_8 - 420,00 грн. Нарахування доплати за роботу у нічний час не здійснювалося щомісячно, про те доплату нараховано та виплачено вказаним найманим працівникам 20.04.2018 р.

Оплата за роботу у святкові та робочі дні найманим працівникам частково не проводилася у подвійному розмірі. Доплата за роботу у святкові і неробочі дні нараховані та виплачені найманим працівникам 20.04.2018 р.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування, відповідачем постановою №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/3Б-2-ФС/082 від 16.05.2018 р. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 11169,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на спростування вищезазначених порушень позивачкою не надано до суду жодних доказів. Крім того, у судовому засіданні позивачкою та її представником не заперечувалися вищевказані обставини справи.

Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на вищезазначені обставини справи та враховуючи визнання позивачкою вищенаведених правопорушень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/3Б-2-ФС/082 від 16.05.2018 р.

Посилання позивачки на порушення процедури проведення інспекційного відвідування, як на підставу скасування оскаржуваної постанови №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/3Б-2-ФС/082, суд відхиляє оскільки, вони спростовуються матеріалами справи, встановленими у справі обставинами та висновками суду зазначеними вище.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД- 1ФС/081 від 16.05.2018 р., суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.92 р. №2694-ХІІ (далі - Закон №2694-ХІІ) визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону України “Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами п. 6 ч. 1 та 3 ст. 24 КзпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудовогодоговоруз фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняпроприйняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом МіністрівУкраїни.

На виконання вимог ст. 24 КзпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов'язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 ст. 265 КзпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Верховний Суд України у п. 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Пунктом 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Судом встановлено, що постановою Управління Держпраці в Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/081 від 16.05.2018 р. на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яка допускала до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код №3518611693 на посаду офіціанта - 07.11.2017 р. Трудовий договір з ОСОБА_4 укладений 13.11.2017 р. За період з 07 листопада по 13.11.2017 р. ОСОБА_4 виконував роботу офіціанта без укладення трудового договору, без повідомлення до ДФС (а.с. 12).

У позовній заяві та судовому засіданні позивачка та її представник зазначили, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 06.11.2017 р. наказом №4-к від 06.11.2017 р. “Про прийняття на роботу працівників” параграф 1 прийнято на роботу ОСОБА_4 на посаду бармена з 07.11.2017 р. з встановленням робочого часу (графік роботи на місяць) з оплатою праці згідно відпрацьованого часу.

07.11.2017 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1, яка використовує найману працю, пов`язану з наданням послуг та ОСОБА_4 укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що 13.11.2017 р. ОСОБА_1 подано до Головного управління ДФС у Чернівецькій області повідомлення про прийняття працівників: ОСОБА_4 на підставі наказу №4 від 13.11.2017 р. на роботу. Дата початку роботи 13.11.2017 р. (а.с. 16).

Дослідженням копії трудової книжки АО №943042 (дата заповнення книжки 07.11.2017 р.) виданої ОСОБА_4 встановлено, що під номером запису 1 на підставі наказу №4-к від 06.11.2017 р. ОСОБА_1 прийняла ОСОБА_4 на роботу на посаду бармена з 07.11.2017 р. (а.с. 45).

Дослідженням табеля фактично відпрацьованих днів за листопад місяць 2017 р., судом встановлено, що офіціант ОСОБА_4 відпрацював 13 днів (а саме з 07.11.2017 р., 09.11.2017 р., 11.11.2017 р., 13.11.2017 р., 15.11.2017 р., 17.11.2017 р., 19.11.2017 р., 21.11.2017 р., 23.11.2017 р., 25.11.2017 р., 27.11.2017 р., 29.11.2017 р. та 30.11.2017 р. (а.с. 46).

Дослідженням відомості №22 від 07.12.2017 р. заробітна плата за листопад 2017 р. судом встановлено, що ОСОБА_4 нарахована заробітна плата у розмірі 1576,00 грн (а.с. 47).

Відповідно до поянень-розписки наданих громадянином ОСОБА_4 від 07.11.2017р., встановлено, що вказані пояснення були відібрані працівником Головного управління ДФС у Чернівецькій області в межах перевірки, яка проводилася 15.11.2017 р. Так, відповідно до змісту вказаних пояснень, ОСОБА_4 зазначив, що він працює в кафе-бар “Мілена” на стажуванні з 07.11.2017 р. у ОСОБА_1 Заробітну плату ним не отримано, так як він тільки почав працювати (а.с. 63).

Дослідженням пояснень власноручно написаних громадянином ОСОБА_4, які були відібрані начальником відділу Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_3 в межах перевірки, яка проводилася з 27.04.2018 р. по 02.05.2018 р., судом встановлено, що ОСОБА_4 працює в барі “Мілена” на посаді офіціанта з 07.11.2017 р. В його обов`язки входить підготовка залу, обслуговування відвідувачів. Працює за наступним графіком роботи з 11:00 години до 23:00 години (два дні працює два дні вихідні). Заробітну плату отримує в розмірі 3750,00 грн (а.с. 79).

На підставі заяви ОСОБА_4 без дати, позивачка видала наказ №4 від 13.11.2017 р., яким прийняла ОСОБА_4 на посаду офіціанта бару “Мілена”. Із вказаним наказом працівник ОСОБА_4 ознайомлений під підпис (а.с. 82, 83).

13.11.2017 р. між працівником фізичною особою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір. Відповідно до п. 2 вказаного договору працівник зобов`язаний виконувати обов`язки офіціанта (а.с. 80-81).

Дослідженням письмових пояснень ОСОБА_1 відібраних головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_9 від 02.02.2018 р. встановлено, що ОСОБА_4 на роботу прийнятий 07.11.2017 р. та до 13.11.2017 р. проходив випробування. Трудовий договір укладений 13.11.2017 р. а також направлено повідомлено в ДФС 13.11.2017 р.(а.с. 84-85).

Судом здійснено також дослідження табелю обліку використовування робочого часу, який надано позивачкою під час здійснення інспекційного відвідування за листопад 2017 р. Встановлено, що ОСОБА_4 працює з 13.11.2017 р. на посаді офіціанта. За листопад 2017 р. гр. ОСОБА_4 відпрацював 13 днів (13.11.2017 р., 14.11.2017 р., 15.11.2017 р., 17.11.2017 р., 18.11.2017 р., 19.11.2017 р., 21.11.2017 р., 22.11.2017 р., 23.11.2017 р., 25.11.2017 р., 26.11.2017 р., 28.11.2017 р., 29.11.2017 р.) (а.с. 88).

Дослідженням відомості про нарахування та виплати заробітної плати за листопад 2017 р., яка була подана позивачкою під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що гр. ОСОБА_4, який працює на посаді офіціанта нарахована заробітна плата у розмірі 3200,00 грн (а.с. 89).

Будучи допитана як свідок ОСОБА_5 вказала, що вказаний табель обліку використовування робочого часу за листопад 2017 р., який надано позивачкою під час здійснення інспекційного відвідування складена нею особисто.

Крім того, дослідженням табеля фактично відпрацьованих днів за листопад 2017 р., який додано позивачкою до позову, судом встановлено, що ОСОБА_4 відпрацював у листопаді 2017 р. 13 днів з 07.11.2017 р. (а.с. 46).

Отже, як видно з досліджених судом документів, існують дві різні заяви про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу від 06.11.2017 р. та без дати; два різні договори укладені з гр. ОСОБА_4 від 07.11.2017 р. та від 13.11.2017 р.; два різних накази про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу, а саме наказ №4-к від 06.11.2017 р. про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду бармена з 07.11.2017 р. та наказ №4 від 13.11.2017 р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду офіціанта бару “Мілена” з 13.11.2017 р., а також два різних табелів фактично відпрацьованих днів за листопад 2017 р., в яких відмінності щодо дати початку роботи, в одному випадку з 07.11.2017 р., а в іншому - 13.11.2017 р.

Судом також встановлено, що під час інспекційного відвідування позивачкою були надані наступні документи: заява про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу від 13.11.2017 р.; трудовий договір №4 укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 13.11.2017 р. з підписами сторін та наказ №4 від 13.11.2017 р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду офіціанта бару “Мілена” з 13.11.2017 р.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: наданим під час інспекційного відвідування трудовим договором №4 укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 13.11.2017 р. з підписами сторін; заявою про прийняття гр. ОСОБА_4 на роботу від 13.11.2017 р. та наказом №4 від 13.11.2017 р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду офіціанта бару “Мілена” з 13.11.2017 р. та табелями відпрацьованого часу від листопада 2017 р.

Як зазначив відповідач у відзиві на адміністративний позов та представник відповідача в судовому засіданні, а також встановлено дослідженням матеріалів справи, трудовий договір від 07.11.2017 р. під час інспекційного відвідування був відсутній. Відтак, позивачка фактично допустила громадянина ОСОБА_4 до роботи 07.11.2017 р. без укладення трудового договору, оскільки трудовий договір укладено тільки 13.11.2017 р.

Вказані обставини, на переконання суду, підтверджуються повідомленням надісланим позивачкою ГУ ДФС у Чернівецькій області про прийняття працівника на роботу, яке подано 13.11.2017 р. відповідно до договору від 13.11.2017 р.

Зазначені обставини також підтверджуються поясненнями наданими ОСОБА_4 відповідно до змісту яких позивачка допустила його до роботи 07.11.2017 р., а до 13.11.2017 р. він проходив стажування.

Згідно пояснень ОСОБА_1, відібраних головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_9 від 02.02.2018 р., позивачка пояснила, що ОСОБА_4 на роботу прийнятий 07.11.2017 р. та до 13.11.2017 р. проходив випробування. Трудовий договір та повідомлення в ДФС укладений 13.11.2017 р.

Крім того, вказані обставини підтверджуються наданими позивачкою письмовими поясненнями під час проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДФС в Чернівецькій області, відповідно до яких позивачка зазначила, що допустила ОСОБА_4 до роботи 07.11.2017 р. та до 13.11.2017 р. він проходив випробування, а трудовий договір укладений 13.11.2017 р. та повідомлено органи ДФС.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачкою допущено порушення законодавства про працю та зайнятість населення та фактично допущено громадянина ОСОБА_4 до роботи 07.11.2017 р. без укладення трудового договору, оскільки трудовий договір укладено тільки 13.11.2017 р.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-229/18/10/НД/АВ/П/1ПТ/ЗБ-2ФС/082 від 16.05.2018 р., не підлягають задоволенню.

Показання позивачки, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 щодо працевлаштування ОСОБА_4 07.11.2017 р., суд критично оцінює та не бере до уваги, оскільки вважає ці показання лінією захисту, які спростовуються встановленими по справі обставинами.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи доведено правомірність прийнятих ним постанов про накладення штрафу.

Доводи позивачки щодо щодо протиправності оскаржуваних постанов суд відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та наведеними вище висновками по справі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Рідківці, Новоселицький р-н, Чернівецька обл., РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) про визнання протиправним та скасування рішень, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Рішення в повному обсязі складено протягом десяти робочих днів 23.10.2017 р.

Суддя В.К. Левицький