Рішення № 77372578, 18.10.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/2297/18

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участю:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв про оголошення догани начальнику 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бердянськ" 3 категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону старшому лейтенанту ОСОБА_1.

2. Визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про державну прикордонну службу України", Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.04.2017 між позивачем та Азово-Чорноморським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України було укладено контракт для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України, строком на 5 років з 23.06.2017 по 22.06.2022.

Позивач вказує, що за усним наказом відповідача, його було переведено для проходження військової служби на посаду старшого інспектора прикордонної служби 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Херсон" 1 категорії (тип А) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

ОСОБА_1 стверджує, що 19.02.2018 начальником відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів Херсонського (79) прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України позивача повідомлено про дострокове розірвання контракту та звільнення з військової служби за ст. 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пункту "и" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Позивач зазначає, що 20.02.2018 звертався до начальника відділу прикордонної служби "Херсон" із рапортом про надання завірених копій, у тому числі наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з титульною сторінкою та сторінкою візування наказу, копії службової картки. Вказує, що листом від 06.03.2018 за №30/2287 т.в.о. начальника Херсонського прикордонного загону позивачу відмовлено та повідомлено, що запитувані ним документи в загоні відсутні, у повідомленні про місце їх знаходження позивачеві також відмовлено. Стосовно службової картки, позивачеві було запропоновано отримати її у відділі кадрів прикордонного загону, що підтверджується копією листа від 06.03.2018 №30/2287. Позивач вказує, що у відділі кадрів йому також відмовлено у наданні запитуваної інформації.

Позивач стверджує, що 11.04.2018 він повторно звернувся до начальника Херсонського прикордонного загону з вимогою надати завірені належним чином копії документів, що стосуються переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону та копій наказів, які стали підставою для звільнення та виключення зі списків особового складу.

Позивач зазначає, що 11.04.2018 він отримав наказ керівника Херсонського (79) прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.04.2018 №195-ос, з якого йому стало відомо, що з 11.04.2018 він виключений зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення, як звільненого з військової служби за ст. 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пункту "и" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас без права носіння військової форми одягу, підстава: наказ начальника 79 прикордонного загону від 05.04.2018 №192-ос.

ОСОБА_1 вказує, що 21.06.2018 отримав лист за підписом начальника Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління №30/5504 від 14.06.2018, в якому надано відповідь на рапорт позивача від 11.04.2018. У ньому також містилася копія наказу начальника Бердянського прикордонного загону від 04.07.2017 №388-вв, копія наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв, копія подання про призначення від 12.07.2017, витяг з протоколу засідання атестаційної комісії Азово-Чорноморського регіонального управління від 14.07.2017 №254-ос, копія розпорядження начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 14.07.2017 №Т/30-2810. Позивач стверджує, що із вказаного листа він вперше довідався про зміст наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв.

Позивач вважає наказ начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв протиправним та таким, що винесений всупереч вимогам чинного законодавства, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Від відповідача 08.08.2018 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує. Зазначає, що оскаржуваний наказ начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв про оголошення догани начальнику 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бердянськ" 3 категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону старшому лейтенанту ОСОБА_1 винесений правомірно, за результатами проведеної 17.07.2017 раптової перевірки. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Крім того, в наданих у судових засіданнях поясненнях, представник відповідача неодноразово висловлював свою позицію щодо порушення позивачем строку звернення до суду щодо оскаржуваного наказу та просив суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строків звернення з позовною заявою, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд встановив, що 19.02.2018 позивача повідомлено про дострокове розірвання контракту та звільнення з військової служби за ст. 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пункту "и" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Оскаржуваний позивачем наказ винесено 25.07.2017.

До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 11.07.2018, тобто із суттєвим порушенням встановленого КАС України місячного строку для звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу відповідача на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти розуміється вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

Судом також взято до уваги, що позивач неодноразово звертався з рапортами щодо надання йому копій наказів та можливості ознайомленні зі службовою карткою. Однак, позивачу на його звернення копії документів не були надані.

Суд звертає увагу представника відповідача, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, оскільки він є суб'єктом владних повноважень.

Натомість, представник відповідача не надав жодних доказів, що підтверджували б факт ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Справа розглянута за правилами загального позовного провадження.

Суд встановив наступні обставини справи.

20.04.2017 між ОСОБА_1 та Азово-Чорноморським регіональним управлінням Державної прикордонної служби України укладено контракт для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України, строком на 5 років з 23.06.2017 по 22.06.2022.

Відповідно до вищевказаного контракту позивач, проходив службу на посаді начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бердянськ" ІІІ категорії (тип Б) 8 прикордонного загону (І категорії) Азово-Чорноморського регіонального управління (І категорії).

Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.07.2017 №254-ос, ОСОБА_1 переведено для проходження військової служби на посаду старшого інспектора прикордонної служби 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Херсон" ІІ категорії (тип А) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

19.02.2018 начальником відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів Херсонського (79) прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України позивача повідомлено про дострокове розірвання контракту та звільнення з військової служби за ст. 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пункту "и" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Позивач 20.02.2018 звертався до начальника відділу прикордонної служби "Херсон" із рапортом про надання завірених копій, у тому числі наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з титульною сторінкою та сторінкою візування наказу, копії службової картки.

Листом від 06.03.2018 за №30/2287 т.в.о. начальника Херсонського прикордонного загону позивачу відмовлено у наданні документів та повідомлено, що запитувані ним документи в загоні відсутні, у повідомленні про місце їх знаходження позивачеві також відмовлено. Стосовно службової картки, позивачеві було запропоновано отримати її у відділі кадрів прикордонного загону, що підтверджується копією листа від 06.03.2018 №30/2287.

11.04.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до начальника Херсонського прикордонного загону з вимогою надати завірені належним чином копії документів, що стосуються переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до Херсонського прикордонного загону та копій наказів, які стали підставою для звільнення та виключення зі списків особового складу.

11.04.2018 позивач отримав наказ керівника Херсонського (79) прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.04.2018 №195-ос, з якого йому стало відомо, що з 11.04.2018 він виключений зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення, як звільненого з військової служби за ст. 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пункту "и" (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас без права носіння військової форми одягу, підстава: наказ начальника 79 прикордонного загону від 05.04.2018 №192-ос.

21.06.2018 позивач отримав лист за підписом начальника Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління №30/5504 від 14.06.2018 в якому надано відповідь на рапорт ОСОБА_1 від 11.04.2018. У ньому також містилася копія наказу начальника Бердянського прикордонного загону від 04.07.2018 №388-вв, копія наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 25.07.2017 №203-вв, копія подання про призначення від 12.07.2017, витяг з протоколу засідання атестаційної комісії Азово-Чорноморського регіонального управління від 14.07.2017 №254-ос, копія розпорядження начальника Азово-Чорноморського регіонального управління від 14.07.2017 №Т/30-2810.

Наказом начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2017 №203-вв, що винесений за результатами проведеної 17.07.2017 раптової перевірки стану організації та підготовки персоналу, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бердянськ" 3 категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-006666), у відповідності до статті 73 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку пункту "б" ст. 68 цього ж статуту та оголошено дисциплінарне стягнення "догана".

Не погодившись із зазначеним наказом від 25.07.2017 №203-вв, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

Згідно зі ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Відповідно до ст. 96 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.

Згідно зі ст. 97 Дисциплінарного статуту, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту визначено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту) (ст. 106 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 109 Дисциплінарного статуту, кожний військовослужбовець один раз на рік, а також у разі переведення на нове місце служби повинен ознайомитися із своєю службовою карткою й розписатися про це. У разі переведення військовослужбовця службова картка пересилається до нового місця служби.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з підстав того, що оскаржуваним наказом №203-вв від 25.07.2017 на начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бердянськ" 3 категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-006666), у відповідності до статті 73 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку пункту "б" ст. 68 цього ж статуту та оголошено дисциплінарне стягнення "догана".

Однак, суд встановив, що на час прийняття вищевказаного наказу, ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.07.2017 №254-ос, старшого лейтенанта ОСОБА_1 (П-006666) призначено по 79 прикордонного загону (І категорії) на посаду старшого інспектора прикордонної служби 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Херсон" ІІ категорії (тип А), згідно з підпунктом 6 пункту 93 Положення (на нижчу посаду на особисте прохання військовослужбовця).

Натомість, у наказі начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.07.2017 №203-вв про притягнення до дисциплінарної відповідальності зафіксовано, що раптова перевірка стану організації роботи та підготовку персоналом у впс "Бердянськ" Бердянського прикордонного загону, проведена 17.07.2017, а позивач призначений старшим інспектором прикордонної служби "Бердянськ" ІІІ категорії (тип Б) 8 прикордонного загону 14.07.2018. Тобто, на час проведення перевірки ОСОБА_1 не був начальником 4 відділення інспекторів прикордонної служби "Бердянськ" 3 категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону.

Крім цього, суд звертає увагу сторін, що доводи позивача про те, що дисциплінарне стягнення накладено без проведення службового розслідування спростовується приписами статті 84 Закону України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV, аналіз якої свідчить, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення «може» передувати службове розслідування. Тобто з наведеної норми вбачається, що проведення службового розслідування не є обов’язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов`язком командира.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, відповідно до положень ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути 704 грн 80 коп. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.2 наказу начальника Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25 липня 2017 року №203-вв.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 жовтня 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України (вул. Дзержинського, 11а, м.Херсон, 73000 , код ЄДРПОУ - 23311274)

Головуючий суддя ОСОБА_4