Ухвала суду № 77372520, 25.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА

25.10.2018 р. № 820/3347/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі судової колегії:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

суддів Чудних С.О., Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Тарасенка Д.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року по справі №820/3347/16 за позовом ОСОБА_1 до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Служби безпеки України про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дій та бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року по справі №820/3347/16, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року по адміністративній справі №820/3347/16 та ухвалити нове судове рішення, яким:

І) зобов'язання відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого вчинити певні дії, а саме:

1) зобов'язати відповідача Службу безпеки України скасувати з 04 серпня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;

2) зобов'язати відповідача Службу безпеки України скасувати з 29 вересня 2006 року наказ Голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а" пункту 65 та підпунктом "є" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) в запас Служби безпеки України;

3) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ Першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1.";

4) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; на підставі пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України щодо цієї позовної вимоги у разі її задоволення судом допустити негайне виконання рішення суду;

5) солідарно зобов'язати відповідача Службу безпеки України та відповідача Інститут підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по дату набрання чинності судовим рішенням за цим адміністративним позовом підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник. ОСОБА_1 має право як військовослужбовець;

ІІ) стягнення зі Служби безпеки України, ідентифікаційний код юридичної особи 00034074, на користь позивача ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, суму матеріальної шкоди в розмірі 807129 грн. 92 коп., нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 12 вересня 2016 року включно внаслідок незаконного звільнення зі Служби безпеки України підполковника ОСОБА_1;

ІІІ) визнання протиправною бездіяльності відповідача Служби безпеки України, яка полягає у порушенні протиправною бездіяльністю Служби безпеки України вимог частини третьої статті 5 Закону України "Про Службу безпеки України", відповідно до якої орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності, не поновленням Службою безпеки України прав ОСОБА_1 за зверненням ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України Грицака Василя Сергійовича від 07 травня 2016 року;

ІV) визнання протиправними дій Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, які полягають у порушенні листом на моє ім'я тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Скубака В.В. від 20 травня 2016 року №27/Ю-5/57 вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів, що розглядають справу №820/3347/16, не є судом, встановленим законом, в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що проголошує «право на суд, встановлений законом» та в судовому засіданні зазначив, що належний суд в розумінні позивача на даний час ще не утворений.

Позивач у судовому засіданні заяву про відвід колегії суддів підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти відводу колегії суддів по даній справі заперечував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та подану заяву про відвід, зазначає наступне.

Підстави для відводу судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 вказаної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Суд зазначає, вказаний вище перелік підстав для відводу судді є вичерпним.

Питання про відвід суд вирішує в порядку, передбаченому статтями 39-41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши доводи заяви про відвід колегії суддів, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Також, відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Окремо суд зазначає, що у разі наявності у позивача сумніву неупередженості судді позивач повинен був обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши подане клопотання, позивачем не наведено підстави для відводу колегії суддів, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України та судом таких обставин також не встановлено, з огляду на що суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з положеннями пункту 8 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

З огляду на викладене, оскільки суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, розгляд даної справи підлягає зупиненню до вирішення питання про відвід.

Керуючись статтями 40, 236, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів визнати необґрунтованою.

Зупинити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року по справі №820/3347/16 за позовом ОСОБА_1 до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Служби безпеки України про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними дій та бездіяльності - до вирішення питання про відвід колегії суддів.

Передати справу у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Д.А.Волошин

Судді А.С.Мороко

С.О.Чудних