Ухвала суду № 77372405, 24.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/9048/18

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

24 жовтня 2018 р. м . Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мар'єнко Л.М., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" з адміністративним позовом до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- індексний номер: 42567801 від 16.08.2018 11:22:35 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «И- 1», площею 30,1 кв.м, РНОНМ 149946363101;

- індексний номер:42569121 від 16.08.2018 11:55:11 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 5-7, 11, 14-23, 25-28, III, IV, VI, площею 612,9 кв. м.; 2-го поверху № 29-44, 44а, 45-53, 99-108, VII, VIII, площею 615,7 кв. м.; 3-го поверху № 54-61, 61а, 62, 62а,63-67, 67а,68, 68а,69, 69а,70- 73, IX, площею 630,9 кв. м.; 4-го поверху № 76-82, 82а,83, 86-88,91-95,97,98, XI, XII площею 620,8 кв. м.; технічного поверху №109-119, XIII, XV, площею 265,7 кв. м., загальною площею 2 746,0 кв. м., літ. «А-4», РНОНМ 149930063101;

- індексний номер: 42568669 від 16.08.2018 11:44:04 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу І, II, загальною площею 38,8 кв. м., літ. «А-4», РНОНМ 149912863101;

- індексний номер: 42569985 від 16.08.2018 12:18:57 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення антресолі № 5, площею 132,1 кв м.; нежитлові приміщення 2-го поверху № 6, площею 382,2 кв. м., літ. «В-2», загальною площею 514,3 кв м, РНОНМ 149882063101;

- індексний номер: 42565908 від 16.08.2018 10:36:43 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 1, загальною площею 64,9 кв м., літ. «К-2», РНОНМ 149849463101;

- індексний номер: 42566439 від 16.08.2018 10:50:09 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,2, загальною площею 23,4 кв м., літ. « 0-2», РНОНМ 149831163101;

- індексний номер: 42564832 від 16.08.2018 10:08:41 про державну реєстрацію правам власності на нежитлове приміщення № 1, загальною площею 240.6 кв м., ліг. «Д-1»; РНОНМ 149777963101;

- індексний номер: 42564136 від 16.08.2018 09:49:27 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 1-12,загальною площею 236,4 кв м., літ. «Г- 3 1»; РНОНМ 149760863101;

- індексний номер: 42565382 від 16.08.2018 10:22:56 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 4-10, загальною площею 232.0 кв м., літ. «Е- 1»; РНОНМ 149742863101; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42565132 від 16.08.2018 10:16:58 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 1,2, загальною площею 65,2 кв м., літ. «Е- 1»; РНОНМ 149728563101;

- індексний номер: 42569673 від 16.08.2018 12:09:36 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху 1-4, загальною площею 381,6 кв. м., уі, літ. «В-2»; РНОНМ 149713363101;

- індексний номер: 42569398 від 16.08.2018 12:01:56 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 площею 58,5 кв. м., літ. «Б-2»; РНОНМ 149695663101 ;

- індексний номер: 42565636 від 16.08.2018 10:29:32 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-5, загальною площею 15,7 кв. м., літ. «К-2», РНОНМ 149676263000;

- індексний номер: 42566114 від 16.08.2018 10:42:03 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення 2-го поверху № 3, 4, загальною площею 23.1 кв. м., літ. « 0-2»; РНОНМ 149661463101;

- індексний номер: 42564547 від 16.08.2018 10:00:57 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 2, загальною площею 154,0 кв. м., літ. «Д-1», РНОНМ 149649163101;

- індексний номер: 42563781 від 16.08.2018 року 09:39:25 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення № 13- 18, загальною площею 206,3 кв. м., літ. «Г-1», РНОНМ 149636463101.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, зокрема, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем оскаржуються відповідні рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1А про державну реєстрацію права власності на ряд нежитлових приміщень за фізичною особою - ОСОБА_2, на підставі рішень Ленінського районного суду м. Харкова від 18.11.2015 №642/510/15-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12.06.2017 №642/510/15-ц, ухвали ВСС України від 19.10.2017.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуванні рішення про державну реєстрацію прав на спірне майно, а саме: замість того, щоб скасувати запис про виникнення права власності на нерухоме майно, яке виникло на підставі визнаних у подальшому недійсними договорів дарування, відповідач зареєстрував право власності з обтяженнями та арештами як право власності, що виникло на підставі рішення суду про визнання такого права, а не рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Водночас, суд зазначає, що згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі "Документообіг адміністративних судів" Харківського окружного адміністративного суду, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 по справі №820/2668/17 за позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень встановлено, що належним способом захисту прав ОСОБА_2 є витребування майна від нинішнього власника шляхом віндикації, а не визнання за позивачем права власності на спірні приміщення, оскільки рішенням апеляційного суду Харківської області від 14.01.2016 р. визнано недійсними договори дарування нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 1, які укладені 19.09.2013 р. між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_4, і ОСОБА_5, а спірне майно відчуженого третіми особами за договорами, учасниками яких не був позивач.

Також апеляційним судом визначено, що під час проведення за ОСОБА_2 державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сіриківська, 1, державним реєстратором не враховані вищезазначені обставини та помилково проведена реєстрація права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення суду, яким витребувано майно із володіння ТОВ «Територія виробництва» та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі, зобов'язання Реєстраційної служби ХМУЮ зареєструвати право власності на нежитлові приміщення.

Також встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 14.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 28.02.2018 по цивільній справі №642/815/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ТОВ «Територія виробництва» про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що на даний час між позивачем та третьою особою наявний спір про право, а саме щодо права власності та права користування за вказаними нежитловими приміщеннями.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб’єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкту. У випадку якщо суб’єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

За правилами абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на те, що в даному випадку спірні правовідносини щодо реєстраційних дій є похідними від спору щодо такого майна, при цьому в судах перебувають такі спорі в порядку ЦПК України, суд зазначає, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з правовідносин щодо спору про право має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ОСОБА_6 Верховного суду від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, а також у постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16 та від 11.04.2017 у справі № 808/2298/15, від 24.01.2017 у справі №815/6165/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом взято до уваги, що в даному позові позивач не має на меті висувати вимоги щодо визнання права власності або права користування нежитловими приміщеннями, проте, суд зазначає, що питання належності права на нежитлові приміщення, на підставі яких здійснені оспорювані реєстраційні дії, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Крім того, скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, безпосередньо будуть впливати на майнові права і позивача, і фізичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №21-41а16 .

Водночас, суд зазначає, що в даному випадку є доцільним вирішення питання щодо належності спору до іншої юрисдикції саме відразу після одержання позовної заяви, оскільки з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено судовий збір не в повному обсязі (в розмірі 1762 грн.), враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування 16 рішень державного реєстратора є 16 позовними вимогами немайнового характеру, які відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", мають бути сплачені за кожну вимогу окремо. З урахуванням позиції суду щодо неналежної юрисдикції даного позову, питання щодо відповідності позовної заяви та доданих документів вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України не розглядається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 5, 6 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись ст. ст. 9,170, 242, 243,248, 295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територія виробництва" до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду, в порядку цивільного судочинства.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар'єнко Л.М.