Рішення № 77372377, 23.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 жовтня 2018 р. Справа № 2040/6281/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши в місті Харкові, в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (62371, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Подвірки, вул. Горького, буд. 32), до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Філії КП "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади в Харківській області ОСОБА_2, Комунального Підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади (62013. Харківська обл., Краснокутський район, с.Пархомівка, вул. Ярославська, 55 ), третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 41692128 від 19.06.2018 року, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Філії КП «Реєстраційно-інвентаризаційної служби» Опішнянської територіальної громади в Харківській області ОСОБА_2.

- зобов'язати Комунальне Підприємство «Реєстраційно-інвентаризаційну службу» Опішнянської територіальної громади в Харківській області (код СДРПОУ 40965604) зареєструвати право забудови земельної ділянки (суперфіцій) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на земельну ділянку кадастровим номером 6310136600:12:038:0004 на підставі договору від 10.11.2015, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 41692128 від 19.06.2018 року, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Філії КП «Реєстраційно-інвентаризаційної служби» Опішнянської територіальної громади в Харківській області ОСОБА_2 є протиправним та безпідставним, у зв’язку із чим підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не прибув, , про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.4 ст.173 КАС України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог не надав.

Враховуючи неявку представника відповідача та третьої особи та розумний строк розгляду справи, з огляду на те, що питання, зазначені у частині другій статті 180 КАС України, вирішені, судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_6, 19.06.2018 звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційний номер 28776850, для проведення державної реєстрації іншого речового права, право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на земельну ділянку за № 745803863101, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Дружна, ділянка 2/8, з кадастровим номером: 6310136600:12:038:0004,за собою.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Філії КП «Реєстраційно-інвентаризаційної служби» Опішнянської територіальної громади в Харківській області ОСОБА_2, 19.06.2018 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 41692128 від 19.06.2018.

Позивач не погодився із такими діями державного реєстратора, та оскаржив рішення про відмову до суду.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов’язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, встановлені ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі – Порядок № 1127).

Згідно п. 47 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності та права користування земельною ділянкою, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у користування.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, визначені статтею 22 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 5 ст. 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).

Під час розгляду справи встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41692128 від 19.06.2018 прийнято державним реєстратором на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Суд звертає увагу на те, що згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за третьою особою – ОСОБА_3. (а.с. 11, зворотній бік)

Підставою виникнення права власності, зазначено: договір купівлі- продажу, серія та номер: Бланк НВТ №880224 за реєстр. №2550, виданий 05.08.2016, видавник: ПН ХМНО ОСОБА_7

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30842464 від 09.08.2016 09:13:55, приватний нотаріус ОСОБА_7, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область. (а.с. 11, зворотній бік)

Таким чином, вказаним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна встановлено, що розпорядником земельної ділянки є третя особа – ОСОБА_3.

Згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (ч.1п.5)

Державний реєстратор при розгляді заяви та при прийняті відповідного оскаржуваного рішення керувався положеннями Закону №1952-VI та Порядку №1141, а тому ним не було порушено вимог порядку, який передбачений для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вищезазначеного та аналізу вимог законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне додатково зазначити щодо предметної підсудності вказаного спору.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивачі зазначають, що державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а саме Закону №1952-IV та Порядку №1141 при прийнятті оскаржуваного рішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та обставин у справі.

Суд зазначає, що предметом даної справи є перевірка законності рішень державних реєстраторів прийнятих та вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом не давалась оцінка цивільно-правовим взаємовідносинам, а вирішення спору розглядалось рівно в межах повноважень наданих Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів позивач, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (62371, Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Подвірки, вул. Горького, буд. 32), до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Філії КП "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади в Харківській області ОСОБА_2, Комунального Підприємства "Реєстраційно-інвентаризаційна служба" Опішнянської територіальної громади (62013. Харківська обл., Краснокутський район, с.Пархомівка, вул. Ярославська, 55), третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 жовтня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.