Рішення № 77372343, 23.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.10.2018 р. справа №2040/6204/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про1) визнання протиправним та скасування наказу, 2) зобов"язання вчинити певні дії, -

встановив:

Вимоги позову обґрунтовані тим, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження було накладено на позивача за відсутності передбачених законом підстав і зі спливом визначеного законом строку, від проведення перевірки своєї діяльності у спірних правовідносинах він не відмовлявся, а тому відповідний наказ підлягає скасуванню, а відомості щодо цього – виключенню з Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Відповідач, Міністерство юстиції України, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що документи для проведення перевірки позивачем у визначений строк подані не були, що за своєю суттю є відмовою від проведення і підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, що і мало місце у спірних правовідносинах. Відповідач також наполягав, що двомісячний строк для накладення стягнення ним було дотримано.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання наказу Міністерства юстиції України №3641/7 від 04.10.2017 р., на підставі доручення від 20.10.2017 р. №63 та згідно із посвідченням від 20.10.2017 р. №65 позивач, арбітражний керуючий ОСОБА_1, повідомленням від 20.10.2017 р. №65 був сповіщений про проведення планової невиїзної перевірки тривалістю з 13.11.2017 р. по 17.11.2017 р.

Згадане повідомлення було одержане позивачем 23.10.2017 р., тобто завчасно до дати початку перевірки.

Текст означеного повідомлення містив достатньо чіткий та однозначний порядок зносин між арбітражним керуючим та органом контролю, а саме: визначав місце та спосіб подання документів арбітражним керуючим (через відділ організаційної роботи, документування та контролю ГТУ юстиції у Харківській області); визначав дії арбітражного керуючого (прибуття до ГТУ юстиції у перший день перевірки); визначав обсяг документів та критерії їх відносності.

Поза розумним сумнівом текст даного повідомлення не міг бути витлумачений у спосіб необхідності додаткових роз’яснень чи отримання додаткових вказівок від інших осіб.

Тому, доводи позивача про прибуття до приміщення ГТУ юстиції 13.11.2017 р. близько 17:00 год. і проведення консультацій з працівником ГТУ юстиції з приводу порядку та способу подання документів на перевірку визнаються судом юридично неспроможними.

Як визнано самим позивачем, 13.11.2017 р. документи для перевірки подані не були.

Вказана обставина зафіксована складеним ГТУ юстиції актом №66 від 13.11.2017 р. та кваліфікована як відмова від перевірки (а.с. 97).

Документи для проведення перевірки були подані позивачем до ГТУ юстиції лише 14.11.2017 р.

Листом від 15.11.2017 р. вих. №30684/05-01 ГТУ юстиції порушило перед Міністерством юстиції України в особі Департаменту з питань судової роботи та банкрутства питання з приводу накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 60).

Поданням №1055 від 27.11.2017 р. названий структурний підрозділ ініціював перед Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі за текстом – Дисциплінарна комісія) процедуру дисциплінарного провадження відносно арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с. 62).

Відповідно до рішення Дисциплінарної комісії у формі протоколу №67/01/08 від 10.01.2018 р. було вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження (а.с. 65-68).

За поданням Дисциплінарної комісії №792 від 10.01.2018 р. наказом відповідача, Міністерства юстиції України №279/7 від 29.01.2018 р. на арбітражного керуючого ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб’єкт обрав положення ч. 3 ст. 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а фактичною підставою послугувало судження владного суб’єкта про вчинення арбітражним керуючим 13.11.2017 р. відмови від проведення перевірки.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб’єкта суд зазначає, що правовідносини з приводу притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 105-109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом – Закон Про відновлення платоспроможності).

Так, за визначенням ч. 1 ст. 105 Закону Про відновлення платоспроможності дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

З приєднаних до справи документів слідує, що 13.11.2017 р. позивач не надав ГТУ юстиції пояснень та документів у порядку, визначеному у заздалегідь одержаному повідомленні від 20.10.2017 р. №65.

Доказів існування об’єктивної можливості розпочати проведення перевірки за відсутності таких документів та пояснень позивач до матеріалів справи не подав.

Аргумент позивача про ведення 13.11.2017 р. з працівником ГТУ юстиції перемовин (на веденні яких наголошує позивач) стосовно порядку, строку та способу подання документів для перевірки суд відхиляє, позаяк зміст самого повідомлення від 20.10.2017 р. №65 про призначення перевірки повністю унеможливлював будь-яке несприйняття чи розширене тлумачення порядку, строку та способу подання документів, текст цього повідомлення не містив посилань на уповноважену особу з боку ГТУ юстиції.

За таких обставин, суд доходить переконання, що невиконання позивачем чітких і зрозумілих, заздалегідь доведених у письмовому вигляді вказівок ГТУ юстиції (повідомлення від 20.10.2017 р. №65) цілком правомірно кваліфіковано владним суб’єктом як вчинення арбітражним керуючим дисциплінарного проступку у формі відмови від перевірки.

Фактів невідповідності закону процедури дисциплінарного провадження у спірних правовідносинах судом не виявлено, на такі обставини позивач ані у позові, ані у судових засіданнях не посилався.

У силу ч. 3 ст. 107 Закону Про відновлення платоспроможності державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

Отже, повноваженнями на накладання дисциплінарних стягнень законодавець наділив саме Міністерство юстиції України.

Між тим, за приписами ч. 4 ст. 108 Закону України Про відновлення платоспроможності Дисциплінарна комісія, зокрема, приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Порівнюючи приписи ч. 4 ст. 107 Закону Про відновлення платоспроможності та ч. 4 ст. 108 Закону України Про відновлення платоспроможності, суд доходить однозначного висновку про те, що до компетенції Міністерства юстиції України законодавцем віднесено накладення дисциплінарних стягнень на арбітражних керуючих, а до компетенції Дисциплінарної комісії віднесено прийняття рішень про застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 Закону Про відновлення платоспроможності рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Аналогічна за змістом норм міститься і у ч. 3 ст. 109 Закону Про відновлення платоспроможності, де указано, що рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Наведене свідчить, що дієслово «накладати» законодавець використовує виключно для позначення меж адміністративної функції Міністерства юстиції України, а не будь-яких інших суб’єктів дисциплінарного провадження відносно арбітражного керуючого.

Таким чином, присікальний та обмежувальний строк у строк у два місяці з дня виявлення факту скоєння дисциплінарного проступку стосується саме правовідносин з приводу реалізації Міністерством юстиції України управлінської функції по накладенню дисциплінарних стягнень на арбітражних керуючих.

У даному конкретному випадку винесення рішення відбулось поза межами означеного строку, адже протиправне діяння було вчинено арбітражним керуючим 13.11.2017 р., виявлено та зафіксовано ГТУ юстиції 13.11.2017 р., двомісячний строк сплинув 13.01.2018 р., а дисциплінарне стягнення було накладено лише 29.01.2018 р.

Суд також зазначає, що судовим розглядом не встановлено існування у спірних правовідносинах оскаржуваного позивачем ОСОБА_3 Міністерства юстиції України №279/1 від 29.01.2018 р.

Натомість, дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 було накладено наказом №279/7 від 29.01.2018 р.

Проте, викладені законодавцем у ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 242 КАС України завдання адміністративного судочинства вимагають від суду у даному конкретному випадку застосування правила ч. 2 ст. 9 КАС України і виходу за межі позовних вимог у спосіб скасування саме того правового акту індивідуальної дії, котрий у спірних правовідносинах було винесено стосовно позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України саме при винесенні оскарженого рішення.

Відтак, рішення Міністерства у формі наказу №279/7 від 29.01.2018 р. підлягає скасуванню.

Водночас із цим, суд зауважує, що вимоги позову в частині зобов'язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих відомості про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та допущення негайного виконання постанови суду в цій частині спрямовані на майбутнє, мають стосунок до правовідносин, котрі ще не склались, не підтверджені доводами та доказами про існування у владного суб’єкта наміру вжити достатні організаційно-правові заходи з усунення негативних наслідків, спричинених винесенням оскарженого рішення.

При цьому, до спірних правовідносин у цій частині не може бути застосований механізм негайного виконання рішення суду у зв’язку з відсутністю правових підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Міністерства юстиції України №279/7 від 29.01.2018 р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24 жовтня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.