Рішення № 77372252, 24.10.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2349/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06. 2017 року № 184873-13, № 184870-13, № 184871-13 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об’єктах нежитлової нерухомості на загальну суму 7724,70 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не базуються на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах справи, не у спосіб, закріплений Податковим кодексом України. Вказав, що ОСОБА_3 та Селянське (фермерське) господарство «Данчиміст» є сільськогосподарськими товаровиробниками, а будівлі, які належать на прав приватної власності позивачу, використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Таким чином, зазначив, що вказані об’єкти нежитлової нерухомості відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, а податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Від відповідача 01.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за фізичною особою ОСОБА_3 обліковуються нежитлові приміщення, які є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Оскільки дані будівлі використовуються сільськогосподарським товаровиробником Селянським (фермерським) господарством «Данчиміст», а не позивачем, який не є сільськогосподарським товаровиробником, то вказані нежитлові приміщення є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а пільги передбачені абзацом ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України до них не застосовуються.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 05.07.2012 та Витягів про державну реєстрацію прав станом на 06.07.2012 ОСОБА_3 належить на праві власності будівля корівника-відгодівельника, що розміщена за адресою: вул. Колгоспна, 1д, с. Данчиміст, Костопільського району, Рівненської області, загальною площею 857,9 кв. м., будівля свинарника, що розміщена за адресою: вул. Колгоспна, 1г, с. Данчиміст, Костопільського району, Рівненської області, загальною площею 845,1 кв. м., будівля ангару, що розміщена за адресою: вул. Колгоспна, 1б, с. Данчиміст, Костопільського району, Рівненської області, загальною площею 1318,4 кв. м. (а.с. 14-30).

Вказані обставини також підтверджено копіями технічних паспортів на дані будівлі.

У червні 2017 року Головне управління ДФС у Рівненській області згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі - ПК України), прийняло податкові повідомлення-рішення від 23.06. 2017 року № 184871-13, № 184870-13, № 184873-13, згідно з якими визначило позивачу грошове зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на загальну суму 7724,70 грн. за 2016 рік (а.с. 8-10).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об’єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов’язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Разом з тим, відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» № 2238-ІІІ від 18.01.2001 передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Так, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серія РВ № 064749 від 18.11.2003 та серія РВ № 064750 від 19.11.2003 ОСОБА_3 належать на праві приватної власності земельні ділянки площею 3,26 га та 0,55 га на території Мирненської сільської ради Костопільського району Рівненської області з цільовим призначенням «ведення особистого селянського господарства» (а.с. 11,12).

Крім того, у ході судового засідання представник позивача повідомив, що протягом 2016 року ОСОБА_3 займався вирощуванням та реалізацією великої рогатої худоби. Вказана обставина підтверджена копіями паспортів LG 829673 від 24.03.2014, LА 274493 від 11.07.2012, LА 274490 від 11.07.2012, LА 274491 від 11.07.2012 (а.с. 35, 36, 41,42).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, тобто є сільськогосподарським товаровиробником.

Крім того, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 161760 від 10.12.2007 та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 657081 від 20.01.2013 з 19.12.2003 було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Данчиміст» керівником якого є ОСОБА_3 (а.с. 50,51).

Згідно Статуту селянське (фермерське) господарство «Данчиміст», зареєстрованого розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації № 606-р від 19.12.2003, засновником та головою господарства є ОСОБА_3 (а.с. 67-73).

Відповідно до звіту про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2016 рік селянське (фермерське) господарство «Данчиміст» займається розведенням свиней, для чого використовує будівлю свинарника, що розміщена за адресою: вул. Колгоспна, 1г, с. Данчиміст, Костопільського району, Рівненської області (а.с. 62-63).

Також, згідно звіту про наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарських підприємствах у 2015 році селянське (фермерське) господарство «Данчиміст» має у власності сільськогосподарську техніку та, відповідно до пояснень представника позивача, зберігає її у будівлі ангару, що розміщена за адресою: вул. Колгоспна, 1б, с. Данчиміст, Костопільського району, Рівненської області (а.с. 76-77).

Разом з тим, судом встановлено, що цільове призначення будівель, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, оскільки об’єкти нежитлової нерухомості були частинами пайового фонду КСП «Мир», яке використовувало їх у сільськогосподарській діяльності. Вказані обставини підтверджено Свідоцтвом на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія РВ № 0318 від 22.02.2011(а.с. 13).

Також, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, зазначені вище будівлі, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, відносяться до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та селянське (фермерське) господарство «Данчиміст», засновником та головою якого є ОСОБА_3, є сільськогосподарськими товаровиробниками, а будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності, використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов’язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_3 не відповідають чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення від 23.06. 2017 року № 184871-13, № 184870-13 та № 184873-13 щодо визначення податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об’єктах нежитлової нерухомості на загальну суму 7724,70 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Твердження представника відповідача щодо використання об’єктів нежитлової нерухомості, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3, сільськогосподарським товаровиробником Селянським (фермерським) господарством «Данчиміст» у сільськогосподарській діяльності, що позбавляє права позивача використовувати до зазначених об’єктів положення абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відхиляється судом, оскільки містить звужене тлумаченням поняття «сільськогосподарських товаровиробників» підміняючи його поняттям «сільськогосподарський товаровиробник – власник нерухомого майна».

Разом з тим, суду слід зазначити, що абзацом ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено пільгу щодо об’єкта оподаткування з податку на нерухоме майно сільськогосподарських товаровиробників, призначеного для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тобто пільга не пов’язана із власником майна, а стосується користування ним сільськогосподарським товаровиробником для використання у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, твердження представника відповідача, не позбавляє статусу сільськогосподарського товаровиробника ОСОБА_3 та не спростовує використання зазначених будівель у сільськогосподарській діяльності.

Також суд відхиляє твердження представника відповідача щодо обґрунтувань визначення сільськогосподарського товаровиробника лише пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки вказана норма застосовується для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, а не при визначенні суми грошового зобов'язання контролюючим органом.

Крім того, у даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, з огляду на вищенаведені положення норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло у 2016 році обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, оскільки у позивача відсутній об’єкт оподаткування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплачених згідно квитанцій № 10 від 11.09. 2018 року (а.с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № 184871-13, № 184870-13 та № 184873-13 від 23.06.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Молодіжна, 42, с. Мирне, Костопільського району, Рівненської області, 35030) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) судові витрати на суму 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.