Рішення № 77372158, 23.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3408/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання – Панькіної А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, Головного ОСОБА_2 Державного казначейства у Полтавській області про встановлення відсутності компетенції, визнання порушення сутності верховенства права, права на власність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, Головного ОСОБА_2 Державного казначейства у Полтавській області, у якій просить:

- встановити відсутність компетенції у Кабінету Міністрів України, як органу виконавчої влади, зменшувати на власний розсуд розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як основи соціального захисту для інвалідів війни 1 групи, встановленою частиною 2 розділу І спеціального Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-ХІУвід 25.12.1998, в порядку через рішення в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 14 березня 2018 року, без попереднього розгляду цієї зміни шляхом звернення Уряду з законодавчою ініціативою у ОСОБА_5 України, як єдиного органу законодавчої влади в Україні, для проведення відповідних регулятивних змін, щодо встановлення норми повторного розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в статті 13 чинного спеціального Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням констатувань пункту 6 статті 92, ст.93 Конституції України, статей 17, 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на підставі правової позиції Європейського Суду з прав людини, яка визначена в пункті 90 Рішення у справі «Колесник проти України» (KOLESNYK AND OTHERS v. UKRAINE, від 3 червня 2014 року, заява № 57116/10), Рішенні від 04.12.1974 року Yvonne van Duyn V. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office);

- визнати порушення відповідачами сутності верховенства права ОСОБА_4 забезпеченого чинними статтями 13, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону № 367-XIV від 25.12.1998 року та встановити як ці дії відповідачів співміряються з нормами частини третьої статті 22 та пунктом 6 статті 92 Конституції України;

- визнати порушення відповідачами статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- визнати порушення права на власність ОСОБА_4, як інваліда війни 1 групи, на володіння щорічною разовою грошової допомогою до 5 травня за 2018 рік, встановленою Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-ХІУвід 25.12.1998 року, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України, вирішити питання щодо відновлення норми розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як основи соціального захисту для інваліда війни 1 групи ОСОБА_4 в повному обсязі, з урахуванням пункту 6 статті 92 Конституції України, відповідно до частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-XIV від 25.12.1998, статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди розміром - 10045 грн., на підставі пріоритетного міжнародного права і постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2008 року №21-84во08;

- зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок ОСОБА_4 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

- стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради через Головне управління Державного казначейства в Полтавської області грошові кошти для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди у розмірі - 10045 грн. недоплаченої щорічної до 5 травня інваліду війни ОСОБА_4 грошової допомоги за 2018 рік;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт виконання рішення суду.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що позивач має статус інваліда війни І групи та у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, розмір якої повинен становити десять мінімальних пенсій за віком, що складає 13730 грн. у 2018 році. Всупереч даній нормі, грошову допомогу розраховано та виплачено у розмірі 3685,00 грн. Посилаючись на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України (зокрема від 22.05.2008 №10-рп/2008), позицію Європейського суду зазначає, що відповідачем при обчисленні розміру грошової допомоги неправомірно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань", оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

08.10.2018 ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на не порушення прав позивача, оскільки сума виплат визначається постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України". Таким чином, разова грошова допомога до 05 травня за 2018 рік в сумі 3 685,00 грн. позивачу, як інваліду війни І групи, виплачена в повному обсязі.

16.10.2018 Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому відповідач пояснив, що щорічна разова грошова допомога позивачу до 5 травня у 2018 році виплачувалась на підставі постанови 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою затверджена категорія ветерана війни - отримувача допомоги та встановлений чіткий розмір допомоги. У задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідачі - Кабінет Міністрів України, Головне ОСОБА_2 Державного казначейства у Полтавській області в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни 1 групи, що підтверджується копією посвідчення серії Є №069820, у зв'язку із чим перебуває на обліку в ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві та має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

12.07.2018 ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради із заявою про надання інформації щодо виплати ОСОБА_4, інваліду 1 групи, щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, в 2018 році розміром 13730 грн.

Листом від 16.07.2018 №08-09/13366 позивача повідомлено про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік була проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а саме: в розмірі 3 685,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як основи соціального захисту для інвалідів війни 1 групи, виплати грошової допомоги до 5 травня 2018 року у розмірі 3685,00 грн. та вважаючи, що вона має право на отримання грошової допомоги у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", розмір якої повинен становити десять мінімальних пенсій за віком, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) щорічно до 05 травня інвалідам війни І групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", на законодавчому рівні Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №331/4506 (провадження № К/9901/958/17) та від 20.03.2018 року у справі №592/6028/17 (провадження №К/9901/2283/17), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.03.2018 №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", пп. 1 п. 1 якою визначено, що у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент увязнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин I групи - 3 685 гривень.

Тож, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "ОСОБА_6 проти України" висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2018 році необхідно застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170, а частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка, в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 з 22 травня 2008 року відновила редакцію: "щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком", виходячи з того, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, отже вони підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 05 травня у 2018 році.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, Кабінет Міністрів України, визначаючи розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на 2018 рік, а ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області при виплаті ОСОБА_4 щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2018 році в розмірі 3 685,00 грн. діяли відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а тому правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (вул. Чорновола, 2 Б, кв. 40, м. Полтава, 36003) до Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, буд.12/2, м. Київ 8, 01008), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (вул. Ціолковського, 47, м. Полтава, Полтавська область, 36000), ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради (вул. Ст. Халтуріна, 13, м. Полтава, Полтавська область, 36000), Головного ОСОБА_2 Державного казначейства у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про встановлення відсутності компетенції, визнання порушення сутності верховенства права, права на власність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7