Рішення № 77371929, 16.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1939/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

12 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивачки ОСОБА_1, представниці позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним рішення № 8523/10/13-01-04-02-39 від 07.03.2018 про відмову у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.03.2018, як це зазначено у заяві про надання відпуски; зобов’язання відповідача надати позивачці відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.03.2018, як зазначено у заяві про надання відпуски від 01.03.2018.

В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що позивачка працює в органах податкової служби з 23.11.1998 та на сьогоднішній день обіймала посаду головного державного інспектора відділу комунікації управління організації роботи Головного управління ДФС у Львівській області. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною (онукою) до досягнення нею трирічного віку, яку погоджено начальником відділу комунікацій, начальником управління організації роботи та заступником начальника ГУ ДФС у Львівській області. Разом з тим, заява та документи не були прийняті управлінням персоналу ГУ ДФС у Львівській області через відсутність копії паспорта її доньки (матері дитини) та довідки з місця роботи батька дитини.

01.03.2018 позивачка перебуваючи у щорічній основній відпустці до 13.03.2018 повторно звернулася до відповідача із заявою про надання їй такої відпустки з 14.03.2018, до якої долучено довідку від 22.02.2018 з місця навчання доньки та документи, які підтверджують родинні стосунки, перелік, яких попередньо узгоджений з кадровою службою та відповідачем. Разом з тим, у задоволенні заяви відмолено. Позивачкою враховано зауваження відповідача і 27.03.2018 додатково подано аналогічну довідку від 13.03.2018 про навчання доньки, з апостилем.

Станом на сьогодні позивачці відповідну відпустку не надано

Позивачка вважає, що враховуючи подання нею усіх визначених чинним законодавством документів для надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, документів, які підтверджують те, що і донька позивачки і онука є громадянками України, повернення її документів, ненадання соціальної відпуски грубо порушують її права, у зв’язку з чим звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 11.05.2018 провадження у цій справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 05.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях за вх. № 22953 від 23.07.2018. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, що викладені у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с. 34-38), запереченні за вх. № 24016 від 31.07.2018 (а.с.90-93). Зазначив, що ОСОБА_4 до заяви від 01.03.2018 року щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.03.2018 року не було долучено довідку з місця навчання доньки легалізовано шляхом проставлення штампу апостиля та довідки щодо припинення виплати допомоги по догляду за дитиною (або виплата цієї допомоги взагалі не проводилась). В подальшому, довідку з місця навчання матері дитини ОСОБА_5 від 13.03.2018 року легалізовано 20.03.2018 року шляхом проставлення штампу апостиль, яку позивачем надано Головному управлінню ДФС у Львівській області 28.03.2018 року. Довідку Галицького відділу соціального захисту про отримання (неотримання) допомоги позивачкою долучено 30.03.2018 року. Зазначені документи були долучені позивачкою по часу пізніше дати з якої остання просила надати відпустку.

Суд заслухав вступне слово позивачки та її представника, представника відповідача, з’ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ОСОБА_4 займає посаду головного державного інспектора відділу комунікацій управління організації роботи Головного управління ДФС у Львівській області з 23.11.1998.

20.02.2018 позивачка звернулась до Головного управління ДФС у Львівській області із заявою про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною (онукою) до досягнення трирічного віку з 26.02.2018, до якої долучила копію свідоцтва про народження дитини (онуки); довідку з місця навчання матері дитини; довідку з місця роботи батька дитини; копію свідоцтва про народження матері дитини; копію паспорта матері дитини; копію свідоцтва про одруження (а.с.10).

01.03.2018 позивачка звернулася із заявою до відповідача про надання відпустки для догляду за дитиною (онукою) до досягнення нею трирічного віку, з 14.03.2018, до якої долучила довідку з місця навчання доньки; копію свідоцтва про народження доньки; копію свідоцтва про народження онуки; копію довідки про громадянство онуки; копію довіреності. Така заява зареєстрована за № 3894/10 від 03.03.2018 (а.с.11, 12-20).

07.03.2018 ГУ ДФС у Львівській області листом від за № 8523/10/13-01-04-02-39 повідомлено ОСОБА_4 про відмову в задоволенні заяви від 01.03.2018 року щодо надання відпустки по догляду за дитиною та повернення заяви разом із долученими документами, оскільки у довідці з місця навчання доньки відсутній проставлений штамп апостиль, крім того відсутня довідка щодо припинення виплати допомоги по догляду за дитиною.

ОСОБА_4 листом від 27.03.2018 (вх. № 5563/10 від 28.03.2018) (а.с.94) надано Головному управлінню ДФС у Львівській області довідку з місця навчання матері дитини ОСОБА_5 від 13.03.2018 року легалізовану 20.03.2018 року шляхом проставляння штампа апостиль (а.с.23-24, 26, 26, 27).

В доповнення до листа від 27.03.2018 року ОСОБА_4 30.03.2018 (вх. №5957/10 від 03.04.2018) (а.с.95) надано Головному управлінню ДФС у Львівській області довідку Галицького відділу соціального захисту без дати та номера про отримання (неотримання) допомоги при народженні дитини (а.с.28).

30.03.2018 ГУ ДФС у Львівській області скеровано листа позивачці у відповідь на її лист від 27.03.2018 та повідомило про те, що до заяви позивачки від 01.03.2018 не було долучено довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати), у зв’язку з чим у наданні такої відпустки відмовлено та наказ щодо надання позивачці відпустки для догляду за дитиною (онукою) не видавався. При цьому, у листі ГУ ДФС у Львівській області від 30.03.2018 зауважено, що позивачці відповідно до наказу № 69-В у період з 26.02.2018 по 05.03.2018 включно надано щорічну основну відпуску, та з 06.03.2018 по 13.03.2018 включно – щорічну додаткову відпустку, отже, позивачка повинна була приступити до роботи з 14.03.2018 після завершення відпустки. З урахуванням викладеного, викладене прохання пояснити причини відсутності на роботі з 14.03.2018 по сьогоднішній день (станом на момент складення листа 30.03.2018) (а.с.58-59)

05.04.2018 відповідачем скеровано позивачці листа за № 12993/10/13-01-04-02-39, відповідно до якого повідомлено позивачку про те, що позивачкою не надано пояснень щодо причин її відсутності на роботі з 14.03.2018, повторно викладено вимогу надати такі пояснення, повернуто документи долучені до листа від 27.03.2018 (вх. ГУ ДФС у Львівській області № 5563/10 від 28.03.2018)

Не погоджуючись з відмовою відповідача у наданні відпустки по догляду за дитиною до трьох років з 14.03.2018 року, позивачка 07.05.2018 звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про відпустки» встановлює що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Положенням ст. 2 Закону України «Про відпустки», визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

За змістом ст. 4 Закону України «Про відпустки» однією із соціальних відпусток є відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст.179 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з ч. 7 ст. 179 КЗпП України, відпустки для догляду за дитиною, передбачені ч. 3, ч. 4 та ч. 6 цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про відпустки», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Механізм організації навчання аспірантів у навчальних закладах за кордоном визначено Положенням про навчання студентів та стажування (наукове стажування) аспірантів, ад’юнктів і докторантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 411 від 13 квітня 2011 року (далі Положення № 411).

За приписами ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція) від 05.10.1961, яка набула чинності для України 22.12.2003, визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставляння передбаченого ст. 4 апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні за кордоном затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України 22.04.2002 року № 113, встановлено, що легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана бабусею дитини лише за умови надання довідки з місця роботи (навчання) матері дитини про те що вона приступила до роботи на повний робочий день, з проставленням штампу апостиль, а також довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплат допомоги по догляду за дитиною (або виплата цієї допомоги взагалі не проводилась).

Суд зазначає, що щодо заяви від 20.02.2018 позивачка стверджує про погодження її з відповідними посадовими особами відповідача, разом з тим, така не зареєстрована для розгляду у відповідача, відсутній вхідний номер та дата такої реєстрації, суду представлено оригінал такої.

ОСОБА_4 звернувшись до відповідача із заявою від 01.03.2018 не заперечувала факту надання до цієї заяви довідки з місця навчання доньки без проставляння штампу апостиль.

Також не заперечувала факту не надання довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплат допомоги по догляду за дитиною (або виплата цієї допомоги взагалі не проводилась) разом із заявою від 01.03.2018.

Згідно з довідкою з місця навчання матері дитини від 15.03.2018 року, легалізованої шляхом проставляння штампа апостиль, ОСОБА_5 (мати дитини) ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенткою докторантури факультету мови та літератури Берлінського університету Гумбольдта.

Матеріалами справи підтверджується, що довідка з місця навчання матері дитини, легалізована шляхом проставляння штампа апостиль, скерована позивачкою до Головного управління ДФС у Львівській області листом від 27.03.2018 року та отримана відповідачем 28.03.2018 року.

Згодом, ОСОБА_4 листом від 30.03.2018 року надано відповідачу довідку Галицького відділу соціального захисту без дати та номера про отримання (неотримання) допомоги при народженні дитини.

Суд зважає, що позивачкою такі скеровано додатково листом від 27.03.2018, який зареєстровано у відповідача 28.03.2018 за № 5563/10, однак, відповідачем прийнято рішення про відмову за її заявою від 01.03.2018, про що позивачку повідомлено листом від 07.03.2018, а документи, додані до заяви - повернуто.

Крім того, обґрунтованими є покликання представника відповідача на те, що позивачка просила відпуску з 14.03.2018, однак довідка про навчання її доньки легалізована у встановленому законом порядку 20.03.2018 та довідка органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплат допомоги по догляду за дитиною (або виплата цієї допомоги взагалі не проводилась), без дати, були долучені Позивачкою значно пізніше часу з якого остання просила надати їй відпустку по догляду за дитиною та після винесення оскаржуваного рішення відповідачем, а саме, про відмову у наданні такої відпустки.

Відпустка розпочинається з дати зазначеної в заяві про її надання. Оформлення зазначеної відпустки здійснюється на підставі наказу (розпорядження) власника. Сторонами не заперечується, а матеріали справи не містять інших заяв ОСОБА_4 щодо надання відпустки для догляду за онукою.

Судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Львівській області від 23.02.2018 року № 69-В ОСОБА_4 надано щорічну основну оплачувану відпустку з 26.02.2018 року по 05.03.2018 року включно та з 06.03.2018 року по 13.03.2018 року включно.

Відтак, у Головного управління ДФС у Львівській області не було підстав для розгляду листів від 27.03.2018 року та 30.03.2018 року.

Суд зважає на покликання позивачки на те, що з метою усунення помилки відповідачем та задоволення клопотання позивачки та її законне право на догляд за дитиною і надання їй відпустки, вона повторно скерувала заяву з додатками 27.10.2018, однак клопотання позивачки за заявою від 01.03.2018 вже було вирішене відповідно до листа від 07.03.2018.

Серед іншого, до матеріалів справи долучено копії листів Державної служби України з питань праці від 20.03.2018 року № 2075/3/4-6-ДП-18 та Головного управління Держпраці у Львівській області № 2559/2/07-09 від 19.03.2018 року, в яких йдеться про те, що лише за умови надання довідки з місця роботи (навчання) матері дитини про те, що вона стала до роботи на повний робочий день, а також довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (якщо така допомога була призначена), гарантовано право осіб визначених ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки».

Суд не погоджується з покликаннями позивачки на те, що лист відповідача від 07.03.2018 містив вимогу про проставлення на довідці про навчання штампу апостиль, оскільки у такому чітко стверджено про його відсутність. Крім того, у такому не пропонувалось позивачці надати уточнюючі документи, а відмовлено їй у наданні соціальної відпустки.

Покликання представниці позивачки на те, що у випадку коли відповідач мав сумніви щодо автентичності довідки, він міг витребувати у неї додаткові документи відповідно до Закону України "Про звернення громадян", суд вважає необґрунтованими, оскільки цей Закон не регулює порядок розгляду питань про надання соціальних відпусток, в тому числі, для догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за заявами про їх надання.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_3 у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.03.2018 року, оскільки відповідач як суб’єкт владних повноважень діяв у спосіб що визначений Конституцією України та законами України, що позивачкою в термін, з якого вона просила про надання соціальної відпустки, не було долучено визначених законом документів, інших заяв про надання такої відпустки ОСОБА_4 не було подано.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позивачкою під час розгляду адміністративної справи не наведено об’єктивних доводів щодо наявності в діях відповідача ознак протиправності.

З врахуванням викладеного, позивачем не доведено, долученими до матеріалів справи письмовими доказами вимог позовної заяви, а відповідачем такі спростовано у повному обсязі, відтак, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України, відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_3 (79019, м. Львів, вул. Замкова, 6а/1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська. 35; код ЄДРПОУ 39462700) про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії, - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2018 року.

Суддя Качур Р.П.