Рішення № 77371923, 25.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3045/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної Державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Д.) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної Державної адміністрації Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним рішення відповідача від 09.02.2017 року, затверджене протоколом № 32 про призупинення (відмову) позивачу у продовженні виплати адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов’язати відповідача виплатити позивачу заборгованість із адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за періоди незаконного припинення рішеннями УСЗН Станично-Луганської РДА у Луганській області з 09.02.2017 по 09.08.2017

- зобов’язати відповідача призначити позивачу адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг як внутрішньо переміщеній особі з моменту набрання рішенням суду по цій справі законної сили (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач у липні 2014 року був вимушений залишити місце свого постійного проживання у м. Луганськ, кв. СтеповийАДРЕСА_1, у зв’язку із проведенням АТО та фактичними бойовими діями, переміститися до с. Пшеничне Станично-Луганського району, Луганської області, де проживає по цей час.

Позивач отримував адресну допомогу у 2016 році. Проте за зверненнями до відповідача від 02.02.2017 позивачу було призупинено виплату адресної допомоги, про що він отримав роз'яснення від 15.02.2017 року. В обґрунтування відмови у поновленні адресної допомоги було зазначено, що «згідно ОСОБА_2 соціальної політики України №2585/5/75-16 від 01.12.2016 року грошова допомога не призначається у випадках, коли ВПО, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей, на момент звернення за призначенням грошової допомоги мають у власності житлові приміщення, розташовані на території, де проводилась антитерористична операція, але на цій території органи державної влади вже здійснюють свої повноваження. При обстеженні було з’ясовано, що житлове приміщення, в якому мешкає позивач, належить останньому, про що зроблений відповідний запис у акті обстеження житлово-побутових умов сім’ї. Згідно Протоколу засідань комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 09.02.2017 року № 32 позивачу було призупинено призначення адресної допомоги».

Позивач зазначив, що будинок, в якому він проживає, є садовим будинком і належить йому на праві власності.

В подальшому позивач знову звернувся до відповідача з запитом щодо причин невиплати адресної допомоги, на що отримав письмове роз’яснення від 10.07.2018 №2158, в якому зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» неодноразово була здійснена перевірка Вашого фактичного місця проживання/перебування, у ході якої з’ясовано, що приміщення за вищевказаною адресою непридатне для проживання, про що складені акти обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 07.02.2017 року та від 14.03.2017 року.

Згідно протоколу засідання комісії від 09.02.2017 року № 32 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні адресної допомоги. Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до канцелярії суду 23.10.2018 надав відзив від 17.10.2018 №3127, в якому зазначив, що з поданим адміністративним позовом Управління не згодне, оскільки ОСОБА_1 був взятий на облік до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб 02.08.2016 за адресою фактичного місця проживання/перебування: Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с. Пшеничне, с/т «ОЗОН», вул. Вільхівська, 817. 23.11.2017 була видана нова довідка в зв’язку з виправленням скорочення №4881. ОСОБА_1 повторно звернувся до Управління 02.02.2017 із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. До заяви були додані такі документи: копія довідки внутрішньо переміщеної особи, копія пенсійного посвідчення, довідка видана військово цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове та Пшеничне Станично - Луганського району Луганської області.

Згідно п.7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Затвердженого Постановою КМУ №365 від 08 червні 2016 року Управлінням 07.02.2017 року було здійснено перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 На час обстеження заявник знаходився за фактичним місцем проживання, про що був зроблений відповідний запис до акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Зі слів заявника садовий будинок, в якому він мешкає, належить йому. При вирішенні питання про належність приміщення до категорії «житла» відповідач керувався Державними будівельними нормами України, які затверджені наказом Державного комітету України будівництва та архітектури від 18.05.2005 року № 80: «житлове приміщення - це опалювальне приміщення розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату, повітряного середовища природного освітлення, допустимих рівнів нормативних параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання». Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийняла рішення відмовити у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав передбачених законодавством (протокол №32 від 09.02.2017). На підставі рішення комісії відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги від 10.02.2017 року. Таким чином відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1-2).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.54), просив розглянути справу за його відсутності (а.с.6).

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи також повідомлений належним чином (а.с.53), просив розглянути справу за відсутності представника (а.с.58).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, НОМЕР_1 від 13.09.2017, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.8-9,10).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 23.11.2017 №4881, тимчасовою адресою місця проживання/перебування є Луганська область, Станично-Луганський район, с.Пшеничне С/Т “ОЗОН”, вул.Вільховська, буд.817 (а.с.11).

Згідно довідки від 14.08.2018 № 1680, виданої Військово-цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, ОСОБА_1 постійно мешкає з липня 2014 року за адресою: с.Пшеничне С/Т “ОЗОН”, вул.Вільховська, буд.817 (а.с. 13).

Листом відповідача від 15.02.2017 № 452 було повідомлено позивача на його звернення від 02.02.2017 про те, що згідно Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 09.02.2017 № 32 було призупинено призначення щомісячної адресної допомоги (а.с.14-15).

Листом відповідача від 10.07.2018 № 2158 на звернення позивача від 05.07.2018 про те, що згідно протоколу засідання комісії від 09.02.2017 № 32 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги (а.с.16-17).

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 07.02.2017 №124 встановлено, що на час обстеження ОСОБА_1 перебував за фактичним місцем проживання (а.с.62).

Судом встановлено, що згідно з витягу із протоколу № 32 від 09.02.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, враховуючи акт обстеження матеріально побутових умов, яким підтверджено фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи за вказаною у заяві адресою, на підставі п.12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2016 ОСОБА_1 призупинено соціальні виплати (а.с.63-64).

Згідно із змістом Рішення від 10.02.2017 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання позивачу не призначено згідно витягу з протоколу № 32 від 09.02.2017 на підставі п. 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 (а.с.65).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб є Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII (далі – Закон № 1706-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII, якою визначено поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Частиною 2 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

01.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 505, якою затверджений Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – Порядок № 505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до п.2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї), встановлено у п. 3 Порядку № 505.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Як встановлено у п. 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення (п. 8 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).

Пунктом 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам передбачено, що за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

08.06.2016 постановою № 365 Кабінету Міністрів України був затверджений Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі – Порядок № 365).

Цей Порядок визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Із відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідач, як на підставу своїх заперечень та відмови в призначені (відновлені) виплати грошової допомоги, посилається на положення Порядку № 365, на правові норми Земельного Кодексу України, Державних будівельних норм України робить висновок про те, що дачний (садовий) будинок, який належить позивачу не є житловим приміщенням відповідно до українського законодавства, а відтак реєстрація постійного місця проживання в садовому будинку не можлива.

Суд, аналізуючи зміст спірних правовідносин на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Положення загального Закону № 1706-VII підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює порядок здійснення соціальних виплат та гарантії забезпечення прав осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється української владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону № 1706-VII, так і Порядку № 509, Порядку № 505 та Порядку № 365, а також інших нормативно-правових актів України.

Суд вважає, що позиція відповідача, яка викладена у відзиві на адміністративний позов є хибною, з огляду на те, що відповідно до Порядку № 365, а саме п. 12 законодавчо визначений виключний перелік підстав для припинення виплати соціальних виплат, як-то: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати (абзац 1); встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, Порядок № 365 не покладає на уповноважені органи та осіб, відносно яких проводиться перевірка фактичного місця проживання/перебування, надавати й вимагати для складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї будь-яких документів на підтвердження права власності на нерухоме майно, технічної документації, відповідність житлового приміщення нормам санітарно-епідеміологічного контролю чи перебування такого нерухомого майна в заставі, тощо.

Віднесення будинку до садового, в якому проживає позивач, не є підставою для припинення або відмови у призначенні соціальних виплат за рішенням комісії або органів, що здійснюють соціальні виплати в розумінні положень абзацу 1 п. 12 Порядку № 365 через відсутність такої підстави.

З урахуванням того, що нормативно-правовими актами не встановлено право УСЗН припиняти або відмовляти у призначенні такої соціальної виплати як щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв’язку з віднесення будинку до садового, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного рішення від 10.02.2017, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення від 10.02.2017 щодо відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги, а також зобов’язанні відповідача поновити позивачу нарахування та виплату адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання з 02.02.2017.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав.

Ухвалою суду від 05.10.2018 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 704,80 грн. (а.с.1-2).

Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної Державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної Державної адміністрації Луганської області від 10 лютого 2017 року про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ: 03197049) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська область, м.Луганськ, кв.СтеповийАДРЕСА_2; фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, с.Пшеничне С/Т “ОЗОН”, вул.Вільховська, буд.817) адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” від 01.10.2014 №505 з 02.02.2017.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська область, м.Луганськ, кв.СтеповийАДРЕСА_2; фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, с.Пшеничне С/Т “ОЗОН”, вул.Вільховська, буд.817) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт.Станиця Луганська, вул.Центральна, буд.52, код ЄДРПОУ: 03197049) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: 91000, Луганська область, м.Луганськ, кв.СтеповийАДРЕСА_2; фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, с.Пшеничне С/Т “ОЗОН”, вул.Вільховська, буд.817) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_3