Рішення № 77371714, 23.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2377/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 12.07.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 до суду надійшов позов ОСОБА_2 до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, який у подальшому позивач уточнював, просить суд: визнати рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 27.07.2018 № 1625 щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до його пільгового стажу періоду роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002, та в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» неправомірними; скасувати рішення УПФУ в м. Лисичанську Луганської області від 27.07.2018 № 1625 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2; зобов’язати УПФУ в м. Лисичанську Луганської області зарахувати ОСОБА_2 до його пільгового стажу: період роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999, коли він працював респіраторником у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України; період роботи з 01.08.1999 по 31.03.2002, коли він працював респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України; зобов’язати УПФУ в м. Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням до його пільгового стажу періодів роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002. Позовні вимоги мотивовано таким.

Позивач у період з 01.09.1991 по 26.06.1992, тобто 09 місяців 26 днів навчався у Лисичанському професійно-технічному училищі № 2 та отримав професію електрослюсар підземний. Це підтверджується дипломом та записом у його трудовій книжці.

Після навчання, а саме – 06.07.1992 позивача було прийнято на роботу на шахту «Ім. Д.Ф. Мельникова» виробничого об’єднання «Лисичанськвугілля» за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, де він працював до 02.08.1995. Таким чином, за професією електрослюсар підземний позивач працював на вказаному підприємстві 03 роки 0 місяців 27 днів.

З 02.08.1995 по 26.02.1997 позивач працював в ООО МП «Аккорд» слюсарем вантажником.

Починаючи з 03.03.1997 позивач став працювати в 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та у період з 03.03.1997 по 31.07.1999 працював респіраторником. Усього на цьому підприємстві працював 02 роки 04 місяці 29 днів.

Починаючи з 01.08.1999 по цей час позивач працює респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України. Тобто, станом на 11 липня 2018 року на цьому підприємстві він відпрацював 18 років 11 місяців 10 днів.

Тобто, згідно трудової книжки ОСОБА_2 він працював на підземних роботах з повним робочим днем під землею та у гірничорятувальних частинах у період з 06.07.1992 по 11.07.2018 всього 24 роки 05 місяців 04 дні. Цей стаж відноситься до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до загального трудового стажу учня, слухача, в тому числі до безперервного стажу і стажу за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників, зокрема, це стосується призначення пенсій за Списками № 1 і № 2, якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Тобто, з урахуванням навчання стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, складає 25 років 03 місяці 00 днів.

На підставі викладеного позивач вважає, що у відповідності до статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» він має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

11.07.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 27.07.2018 № 1625 відповідач відмовив позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що в останнього відсутній необхідний пільговий стаж роботи.

При цьому згідно рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 управлінням спочатку було вказано, що відповідачем визнано пільговий стаж лише 19 років 10 місяців 23 дні, а саме – 19 років 00 місяців 27 днів за період його роботи та 09 місяців 26 днів за період навчання.

Також у своєму рішенні відповідач вказав, що до пільгового стажу ОСОБА_2, що дає право на пенсію згідно статті 114 п. 3 ч. 1, не зараховано період роботи в 9 гірничорятувальному загоні з 03.03.1997 по 31.07.1999 та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01.08.1999 по 21.03.2002 у зв’язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Щодо іншого пільгового стажу роботи нічого не вказав.

Але згідно наданих ОСОБА_2 до УПФУ документів все свідчило про те, що відповідачем, крім того пільгового стажу, про який він вказав у своєму рішенні про відмову в призначенні пенсії, ним ще не визнавався в якості пільгового стажу період роботи позивача з 01.06.2018 по 10.07.2018, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_2 не було відомостей про сплату за цей період страхових внесків.

У подальшому позивачу було видано доповнення до рішення від 27.07.2018 № 1625 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії, в якому вже було зазначено, що відповідачем визнається пільговий стаж ОСОБА_2 строком 19 років 02 місяці 06 днів за період його роботи та 09 місяців 26 днів за період навчання. Тобто, всього визнається пільговий стаж роботи строком 20 років 00 місяців 02 дні.

Позивач вважає рішення відповідача щодо незарахування частки пільгового стажу за період роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002 та відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах неправомірним.

Професія, за якою працював позивач у спірний період, відноситься до Списку № 1, а трудова книжка містить всі необхідні записи. Тому позивач вважає, що для підтвердження його пільгового трудового стажу взагалі не потрібно надавати ще будь-які документи.

Також позивач посилається, що підприємства, на яких він працював у спірні періоди, а саме – з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002, знаходяться на території, яка не контролюється українською владою, а тому позивач не має можливості отримати інші документи, що підтверджують його пільговий стаж за ці періоди.

З метою захисту свого порушеного права позивач змушений звернутися до суду зі вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09.08.2018 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків. Ухвалою суду від 27.08.2018 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 01.10.2018 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що згідно наданих документів позивач має страховий стаж, який підтверджено записами, наявними в трудовій книжці, і даними, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу, - 26 років 08 місяців 16 днів, із них за Списком № 1 на підземних роботах п. 3 ч. 1 ст. 114 – 19 років 00 місяців 27 днів, та навчання, яке до пільгового стажу за Списком № 1 – 00 років 09 місяців 26 днів. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи в 9 ВГРЗ з 03.03.1997 по 31.07.1999 та у 2 ВГРЗ з 01.08.1999 по 31.03.2002 у зв’язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 103-104).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 у період з 01.09.1991 по 26.06.1992, тобто 09 місяців 26 днів, навчався у Лисичанському професійно-технічному училищі № 2 та отримав професію електрослюсар підземний. Це підтверджується дипломом серії А № 327247 та записом у його трудовій книжці серії БТ-І № 2591033 (арк. спр. 9-10, 11).

Також трудовою книжкою позивача підтверджується, що 06.07.1992 його було прийнято на роботу на шахту «Ім. Д.Ф. Мельникова» виробничого об’єднання «Лисичанськвугілля» за професією електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, де він працював до 02.08.1995. Таким чином, за професією електрослюсар підземний позивач працював на вказаному підприємстві 03 роки 0 місяців 27 днів.

З 02.08.1995 по 26.02.1997 позивач працював в ТОВ МП «Аккорд» слюсарем вантажником.

Починаючи з 03.03.1997 позивач став працювати в 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та у період з 03.03.1997 по 31.07.1999 працював респіраторником. Усього на цьому підприємстві працював 02 роки 04 місяці 29 днів.

Починаючи з 01.08.1999 по цей час позивач працює респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України. Тобто станом на 11 липня 2018 року на цьому підприємстві він працював 18 років 11 місяців 10 днів.

11.07.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 22).

Рішенням від 27.07.2018 № 1625 відповідач відмовив позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що в останнього відсутній необхідний пільговий стаж роботи (арк. спр. 24).

Згідно вказаного рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 відповідачем визнано пільговий стаж лише 19 років 10 місяців 23 дні, а саме – 19 років 00 місяців 27 днів за період його роботи та 09 місяців 26 днів за період навчання.

Також у своєму рішенні відповідач вказав, що до пільгового стажу ОСОБА_2, що дає право на пенсію згідно статті 114 п. 3 ч. 1, не зараховано період роботи в 9 гірничорятувальному загоні з 03.03.1997 по 31.07.1999 та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01.08.1999 по 21.03.2002 у зв’язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У доповненні до рішення від 27.07.2018 № 1625 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії зазначено, що відповідачем визнається пільговий стаж ОСОБА_2 строком 19 років 02 місяці 06 днів за період його роботи та 09 місяців 26 днів за період навчання. Тобто, всього визнається пільговий стаж роботи строком 20 років 00 місяців 02 дні. До пільгового стажу ОСОБА_2, що дає право на пенсію згідно статті 114 п. 3 ч. 1, не зараховано період роботи в 9 гірничорятувальному загоні з 03.03.1997 по 31.07.1999 та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01.08.1999 по 21.03.2002 у зв’язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування, які передбачені п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (арк. спр. 39-40).

Таким чином, відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію згідно статті 114 п. 3 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» період роботи в 9 гірничорятувальному загоні з 03.03.1997 по 31.07.1999 та в 2 воєнізованому гірничорятувальному загоні з 01.08.1999 по 21.03.2002 у зв’язку з відсутністю уточнюючої довідки підприємства та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно з частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3. Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Згідно з трудовою книжкою серії БТ-І № 2591033 позивач ОСОБА_2 у період з 01.09.1991 по 26.06.1992 навчався в ПТУ № 2 м. Лисичанська, а згідно з дипломом серії А № 327247 ОСОБА_2 01.09.1991 вступив до Лисичанського профтехучилища № 2 і 26.06.1992 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією «електрослюсар підземний» (арк. спр. 11). Згідно з трудовою книжкою позивач працював: з 06.07.1992 по 02.08.1995 електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею Шахти ім. Д.Ф. Мельникова ВО «Лисичанськвугілля»; з 02.08.1995 по 26.02.1997 слюсарем монтажником в ТОВ МП «Аккорд»; з 03.03.1997 по 31.07.1999 респіраторником у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України; з 01.08.1999 по цей час респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби в вугільній промисловості України. Також у трудовій книжці позивача містяться записи від 09.06.2000, від 03.06.2005, від 03.06.2010, від 03.06.2015 про те, що за наслідками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право переходу на пенсію за списком № 1 (арк. спр. 9-10).

При вирішенні питання про наявність підстав для врахування до складу пільгового стажу періоду роботи позивача у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 03.03.1997 по 31.07.1999 та періоду роботи у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 01.08.1999 по 31.03.2002 суд виходить із такого.

Як установлено судом, у трудовій книжці позивача наявні записи: від 03.03.1997 про прийняття на службу до 9-го воєнізованого гірничорятувального загону на посаду респіраторника 2 взводу (запис № 8), від 23.10.1998 про переведення респіраторником оперативного взводу (запис № 9), від 31.07.1999 про звільнення у зв’язку з переведенням до 2 ВГРЗ у зв’язку з реорганізацією (запис № 10), від 01.08.1999 про прийняття до 2-го воєнізованого гірничорятувального загону респіраторником 4 взводу за переведенням з 9 ВГРЗ (запис № 11), від 01.11.2002 про укладення контракту (запис № 13).

Записи щодо спірних періодів роботи в трудовій книжці позивача здійснені у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, та дефектів не містять.

Щодо спірного періоду, професія респіраторника відноситься до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що діяв до 16.01.2003 (підрозділ 5 розділу 1 «Гірничорятувальні частини (станції)» п.п. 1010600а-18029).

Матеріали пенсійної справи позивача містять довідку 2-го воєнізованого гірничорятувального загону про те, що 2-й ВГРЗ є правонаступником 9-го ВГРЗ з 01.08.1999 (арк. спр. 97).

Згідно з листом 2-го воєнізованого гірничорятувального загону від 19.07.2018 № 95 на адресу УПФУ в м. Лисичанську Луганської області «Про підтвердження стажу» на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.10.2014 № 764 «Про затвердження положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін» 07.11.2014 було проведено державну перереєстрацію 2 ВГРЗ за новою адресою. Робітники 2 ВГРЗ приступили до виконання своїх службових обов’язків за новим місцем розташування загону: м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, 197, з 01.12.2014. Архіви 2 ВГРЗ та 9 ВГРЗ залишилися на тимчасово непідконтрольній Україні території в м. Стаханов, вул. Мічуріна, 2 (арк. спр. 17).

Таким чином, записами у трудовій книжці позивача підтверджено періоди його роботи на відповідних посадах у спірні періоди.

Суд вважає безпідставною вимогу відповідача про надання уточнюючих довідок, оскільки в розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача наявні. Крім того, позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії та на час розгляду судом справи по суті не має можливості надати уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, оскільки відповідні архіви розташовані в населеному пункті, які згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, про що достеменно відомо відповідачу.

Враховуючи положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за змістом яких основним документом, що підтверджує пільговий стаж, є трудова книжка, беручи до уваги відомості трудової книжки позивача, суд вважає їх достатніми для включення періоду роботи позивача у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 03.03.1997 по 31.07.1999 та періоду роботи у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 01.08.1999 по 31.03.2002 до складу пільгового (спеціального) стажу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, понад 25 років.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи. Натомість відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги повністю: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.07.2018 № 1625 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 п. 3 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Есауленко Василю Анатолійовичу»; зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до його пільгового стажу період роботи респіраторником у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 03.03.1997 по 31.07.1999 та період роботи респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 01.08.1999 по 31.03.2002; зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення позивача з заявою про призначення пенсії, а саме – з 11.07.2018, з урахуванням до його пільгового стажу періодів роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується частиною першою статті 139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1102239895.2 (арк. спр. 3).

Оскільки позов задовольняється повністю, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 27.07.2018 № 1625 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 п. 3 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Есауленко Василю Анатолійовичу».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зарахувати ОСОБА_3 до його пільгового стажу період роботи респіраторником у 9-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 03.03.1997 по 31.07.1999 та період роботи респіраторником у 2-му воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України з 01.08.1999 по 31.03.2002.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 11.07.2018 з урахуванням до його пільгового стажу періодів роботи з 03.03.1997 по 31.07.1999 та з 01.08.1999 по 31.03.2002.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 347) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 93100, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4