Ухвала суду № 77371595, 17.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2021/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (61177, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач 1: командувач Національної гвардії України ОСОБА_2 (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-А)

відповідач 2: Військова частина 2269 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, вул. Діброви, 77/95, код ЄДРПОУ 14322859)

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11.07.2018 року звернувся до суду з позовом до військової частини 2269 Національної гвардії України, командувача Національної гвардії України ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року в частині звільнення його з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 3029 Національної гвардії України №117 від 11.06.2018 року (по стройовій частині) в частині виключення його зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;

- поновити його на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини 2269 Національної гвардії України, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95;

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України суму грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 04.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Відповідачі подали до суду відзиви на позов із запереченнями проти позову, у яких зокрема стверджували про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а тому просили залишити його без розгляду.

У підготовчому засіданні 17.10.2018 року представники відповідачів підтримали викладені у їхніх відзивах на позов клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Розглядаючи у підготовчому засіданні вказані клопотання, суд дійшов до таких висновків.

Предметом спору в даній справі є законність наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року в частині звільнення позивача з військової служби у запас Збройних Сил України, а також наказу командира військової частини 2269 №117 від 11.06.2018 року в частині виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відтак, спір стосується звільнення позивача з військової служби, яка є публічної службою у розумінні КАС України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач, направивши до суду цей позов поштою 11.07.2018 року, пропустив установлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк для звернення до суду з позовом щодо позовної вимоги про оскарження наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На виконання ухвали судді від 23.07.2018 року про залишення позовної заяви без руху позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду.

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом не вирішувалося питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року.

Перевіряючи у підготовчому засіданні дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд виходив з того, що позивач проходив військову службу за контрактом.

Спірним наказом командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу" цей контракт розірвано (припинено), а позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Згідно з пунктом "б" частини 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (тут і надалі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільнення зі служби проводиться: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що початком проходження військової служби вважається зокрема день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною 9 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі – Положення). Пунктом 3 цього Указу Президента поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Згідно з пунктами 34, 35 Положення контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Пунктом 228-1 Положення визначено, що звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів у сукупності притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міністерстві оборони України, чи після попередження військовослужбовця про неповну службову відповідність він не виправив своєї поведінки і це стягнення не відіграло своєї ролі, а також у разі відмови курсанта, з яким укладено контракт про навчання, від проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Відповідно до пункту 231 Положення військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п.241 Положення).

Пунктом 12 Положення передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з пунктами 9, 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 року №346/2014, Командувач Національної гвардії України призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників Національної гвардії України в головному органі військового управління НГУ, формує і затверджує кадровий резерв державних службовців та в установленому порядку присвоює відповідні ранги державних службовців, організовує підготовку, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації, видає накази по особовому складу з питань проходження державної служби.

Командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 року №73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2017 року за №248/30116, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Національної гвардії України.

Відповідно до пунктів 1, 8, 10 глави 11 розділу ІІ цієї Інструкції накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (далі - Положення), і наказами командувача Національної гвардії України надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.

Оригінали (перші примірники) наказів по особовому складу зберігаються у відповідних підрозділах документального забезпечення. Інші примірники наказів або витяги з них обов'язково висилаються до кадрових органів, які ведуть персональний, штатно-посадовий облік офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зазначених у наказах, та до військових частин за місцем їхньої служби. При цьому кадровий орган висилає відповідні примірники наказу або витяги з нього кадровим органам, які ведуть облік пойменованих військовослужбовців, а також підпорядкованим кадровим органам (на ступінь нижче) і безпосередньо військовим частинам, що комплектуються.

Накази по особовому складу або витяги з них розсилаються протягом семи днів після їх підписання, а в період мобілізації - наступного дня після закінчення встановлених строків готовності військових частин. Другі і наступні примірники наказів, виправлення, унесені до наказу під час підпису, а також копії наказів та витягів з них засвідчуються підписом начальника кадрового органу або його заступника і гербовою печаткою та розсилаються без супровідних листів за присвоєними наказам номерами. У тих випадках, коли копії наказів або витяги з них висилаються із супровідними листами, підписаними керівником кадрового органу, копії наказів або витягів з них засвідчуються начальниками відділів (відділень), у яких відпрацьовувався цей наказ.

Отже, письмовий наказ командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу" став підставою для припинення (розірвання) контракту з позивачем та звільнення його з військової служби шляхом видання командиром військової частини 2269 наказу №117 від 11.06.2018 року "По стройовій частині" про виключення позивача зі списків особового складу військової частини з 11.06.2018 року. Цей день вважається закінченням військової служби позивача.

Станом на 11.06.2018 року позивачу не був вручений наказ командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу" чи витяг з нього.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, 21.05.2018 року до військової частини 2269 надійшла телеграма начальника управління кадрової роботи ОСОБА_3 управління Національної гвардії України про те , що наказом командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". (а.с. 159 – 161, т.1) Зміст цієї телеграми 21.05.2018 року в усній формі доведено позивачу та того ж дня командиром військової частини 2269 видано наказ №507 від 21.05.2018 року "Про приймання і здавання справ та посади начальника продовольчої служби тилу". (а.с. 162, 163 – 164, т.1). Позивач з цим наказом був ознайомлений 25.05.2018 року.

Отже, на той момент позивачу було відомо про наявність наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу", яким його звільнено з військової служби.

Як пояснив суду позивач, він, маючи намір оскаржити цей наказ як незаконний, ще 06.06.2018 року направив відповідачу – 1 запит від 05.06.2018 року про надання публічної інформації - виписки з цього наказу та документів, на підставі яких він виданий. (а.с. 139, 140 т.1). Не одержавши відповіді у встановлений строк, 09.07.2018 року направив повторний запит. (а.с. 143 – 144, т.1)

ОСОБА_3 управління Національної гвардії України №27/23/1-С-84-зі від 18.06.2018 року позивачу направлено запитані документи. (а.с. 172, т.1, а.с. 196, т.2). На момент звернення до суду з позовом позивач не отримав цього листа, а отримав його лише 26.07.2018 року (а.с. 174 – 177, т.1).

Відповідно до епікризу медичної карти стаціонарного хворого №5893/163 у період з 06.07.2018 року по 11.07.2018 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку з захворюванням. (а.с. 178, т.1)

Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду щодо законності наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року та поновити цей строк. (а.с. 169 – 171, т.1).

Суд враховує, що спірний наказ у розумінні КАС України є індивідуальним актом, яким згідно з пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що позивач, дізнавшись про видання командувачем Національної гвардії України наказу №64 о/с від 18.05.2018 року "По особовому складу", вживав належних заходів щодо отримання цього документу, з метою підготовки до суду позовної заяви про визнання його протиправним та скасування. Очікуючи від відповідача - 1 цей документ у відповідь на свої запити, позивач пропустив місячний строк на його оскарження до суду, проте позов про поновлення на військовій службі подав вчасно - у межах місячного строку від дня закінчення військової служби за наказом командира військової частини 2269 №117 від 11.06.2018 року. Несумлінності чи безпідставного зволікання з пред’явленням позову у діях позивача судом не установлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 04.12.1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб право доступу (до суду) було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити акт, який є втручанням в її права.

Відтак, суд прийшов до висновку, що причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовною вимогою про скасування наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року в частині звільнення позивача з військової служби слід визнати поважними, а у задоволенні клопотань представників відповідачів про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду – відмовити.

У ході підготовчого провадження до суду від позивача надійшло клопотання від 17.10.2018 року про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України до прийняття Верховним Судом судових рішень у подібних правовідносинах в справах №811/1664/18, 811/1665/18, №811/1742/18.

У підготовчому засіданні представники відповідачів заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд вважає, що справи №811/1664/18, 811/1665/18, №811/1742/18, до прийняття судових рішень в яких позивач просить суд зупинити провадження у даній справі, мають відмінний предмет позову, а спірні правовідносини не є подібними. Тож підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні, а клопотання позивача слід відхилити.

Разом з позовом, а також 17.10.2018 року позивач подав клопотання, в яких на підставі частини 1 статті 80 КАС України просив витребувати від відповідачів документи, які, на його думку, необхідні для вирішення спору.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що більшість документів, вказаних у клопотанні, не стосуються предмета даного спору.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Частинами 1, 2, 3 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як вбачається з відзивів на позов, відповідачі приймаючи рішення щодо звільнення позивача з військової служби за пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), керувалися статтею 102 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, та пунктом 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.

Заперечуючи проти позову, відповідачі стверджують, що звільнення позивача з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням ним умов контракту здійснено, оскільки після попередження позивача про неповну службову відповідність (наказ командира військової частини 2269 №13 від 27.01.2018 року) він не виправив своєї поведінки, це стягнення не відіграло своєї ролі, а позивач знову неодноразово порушив військову дисципліну. Факти цих порушень доводять висновками службових розслідувань, призначених наказами командира військової частини 2269 №192 від 28.02.2018 року, №204, №205, №206 від 02.03.2018 року.

Пунктом 4.20 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що якщо протягом шести місяців після накладення дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність" військовослужбовець не виправив своєї поведінки і стягнення не відіграло своєї ролі, командир військової частини приймає рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби.

Виконання рішення здійснюється шляхом накладення дисциплінарного стягнення "пониження в посаді" посадовими особами, визначеними Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, або звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. Підставою для цього рішення є клопотання командира військової частини з наданням матеріалів службового розслідування та інших документів, що підтверджують факти нових правопорушень і порушень військової дисципліни, вчинених військовослужбовцем після попередження про неповну службову відповідність. Клопотання командира військової частини з підтвердними документами подаються безпосередньо посадовій особі, яка має право накладати такі дисциплінарні стягнення, із дотриманням строків, визначених статтею 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, або посадовій особі, яка має право звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно до пункту 12.4 цієї Інструкції звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється за підсумками атестування з виконанням вимог, визначених пунктом 228-1 Положення.

Тож предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують доводи відповідачів про вчинення позивачем порушень військової дисципліни, допущених після попередження його про неповну службову відповідність, та обставини проведення за цими фактами службових розслідувань, а також дотримання процедури звільнення позивача з військової служби. Оскільки відповідачі заперечують проти позову, на них покладається обов'язок щодо доказування правомірності спірних рішень. Відтак, суд дійшов до висновку про необхідність витребування від відповідачів доказів, які стосуються предмету доказування.

Частиною 2 статті 173 КАС України передбачено, що завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 1 статті 179 КАС України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Встановлюючи у підготовчому засіданні 17.10.2018 року порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, під час розгляду справи по суті, суд прийняв рішення про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про виклик яких представник відповідача-2 заявив клопотання.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 65, 79, 80, 173, 180, 181, 183, 236, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом до командувача Національної гвардії України ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу командувача Національної гвардії України №64 о/с від 18.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас Збройних Сил України за пунктом "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.

2. Відмовити у задоволенні клопотань представників відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.

3. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

4. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 07.11.2018 року о 15:00.

5. Запропонувати позивачу у строк до 24.10.2018 року подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому статтею 163 КАС України, та додаткові докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь.

6. Запропонувати відповідачам, у разі отримання відповіді позивача на відзив - до дня судового засідання подати до суду заперечення у порядку, передбаченому статтею 164 КАС України, та додаткові докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення.

7. У судове засідання викликати свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, яких попередити про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

8. Зобов'язати відповідачів надати у судове засідання:

- особову справу ОСОБА_1 (для огляду у судовому засіданні);

- оригінали матеріалів службових розслідувань, призначених наказами №192 від 28.02.2018 року, №204, №205, №206 від 02.03.2018 року - для огляду у судовому засіданні, а також копії - для долучення до справи;

- матеріали засідання постійнодіючої атестаційної комісії військової частини 2269 від 19.03.2018 року щодо ОСОБА_1- для огляду у судовому засіданні, а також копії - для долучення до справи;

- матеріали на 92 арк., які направлені додатками до подання командира військової частини 2269 від 26.04.2018 року №69/12-1370 (для огляду у судовому засіданні);

- матеріали засідання вищої атестаційної (конкурсної) комісії ОСОБА_3 управління Національної гвардії України від 17.05.2018 року щодо ОСОБА_1- для огляду у судовому засіданні, а також копії - для долучення до справи;

- копії розпорядження ОСОБА_3 управління Національної гвардії України від 21.05.2018 року №27/23/1-3288, припису від 11.06.2018 року №28;

- оригінал наказу командира військової частини 2269 Національної гвардії України №117 від 11.06.2018 року "По стройовій частині" - для огляду у судовому засіданні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6

Повний текс ухвали складено 22.10.2018 року.