Рішення № 77371534, 24.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року № 810/2735/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП Лопес ОСОБА_1 Гільєрмо до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа - підприємець Лопес ОСОБА_1 Гільєрмо з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, а тому просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження та прийнято рішення про розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування ( код КВЕД 56.10).

Позивач є платником єдиного податку 2 групи за ставкою 20 відсотків з 01.01.2015.

Головним управлінням ДФС у Київській області 27.04.2018 на підставі наказу від 30.03.2018 № 683, за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Депутатська, 1-В проведено фактичну перевірку кафе «La Gabana», яке належить позивачу, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 27.04.2018 № 0783/1000/14/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон № 265/95-ВР), ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. за порушення вимог ст. 3 Закону № 265/95-ВР, та податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 № НОМЕР_1, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 401, 00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

Як слідує з акту перевірки, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що у позивача відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме; для реалізації напою «Американо» з ромом, чим порушено ст. 15 Закону № 481/95-ВР, позивачем не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв відомості про місце зберігання такої підакцизної продукції, а також на тому, що позивачем здійснено розрахункові операції із споживачем без застосування реєстратора розрахункових операцій та відповідно без видачі відповідних розрахункових фіскальних документів, чим порушено п. 1 п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР та п. п. 14.1.5. ст. 14 ПК України алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ст. 83 ПК України матеріали, які є підставою для висновків під час проведення перевірок, є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 84.1 ст. 84 ПК України експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях.

На думку суду, враховуючи зміст ст. 1 Закону № 481/95-ВР та п. п. 14.1.5. ст. ст. 14, 83, 84 ПК України, єдиною підставою для кваліфікації реалізованого позивачем напою «Американо» з ромом як алкогольного, тобто встановлення дійсного вмісту спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД може бути висновок експерта з відповідної галузі знань, адже вирішення питання щодо віднесення того чи іншого напою до категорії алкогольних можливе лише за наявності відповідних спеціалізованих знань та рівня професійної кваліфікації, в даному випадку у сфері харчових технологій.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що нормативно-правовою основою здійснення органами фіскальної служби в межах заходів податкового контролю експертного дослідження дійсного вмісту спирту етилового у напої «Американо» з ромом є наказ Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2016 № 1693/29823), яким затверджено Порядок взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), Нормативів взяття проб (зразків) товарів для проведення дослідження (експертизи), форм акта про взяття проб (зразків) товарів та висновку (далі – Порядок № 1058).

Відповідно до п. 1, 2 розділу II, п. 1, 2 розділу III та п. 1, 3 Розділу IV Порядку № 1058 дослідження (аналізи, експертизи) під час здійснення податкового контролю, призначаються, якщо виникла потреба у послугах фахівців, які володіють спеціальними знаннями у галузях науки, мистецтва, техніки, економіки тощо. Рішення про призначення експертизи у межах податкового контролю оформлюється уповноваженою посадовою особою органу ДФС у вигляді запиту. У запиті в обов’язковому порядку зазначаються підстава та мета направлення запиту, визначаються завдання для дослідження (аналізу, експертизи), а саме які характеристики товару (склад, фізичні, фізико-хімічні властивості тощо) необхідно перевірити або встановити.

Проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних, беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольований), кількість кожного з яких у одиницях виміру є достатньою для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до індивідуальної податкової консультації ДФС України від 21.03.2018 № 1144/6/99-99-15-03-03-15/ІПК віднесення коктейлів, кави, чаю, виготовлених із використанням алкогольних напоїв у закладах ресторанного господарства, необхідно досліджувати документи з питань класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД та встановлювати вміст спирту етилового у відповідних напоях.

А тому на думку суду за відсутності у висновках акту перевірки від 27.04.2018 № 0783/1000/14/НОМЕР_3 експертних досліджень дійсного складу реалізованого позивачем напою «Американо» з ромом щодо вмісту спирту етилового будь які твердження відповідача щодо здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без отримання ліцензії передбаченої положеннями ст. 15 Закону № 481/95-ВР, безпідставні.

Щодо порушення вимог Закону № 481/95-ВР в частині зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, судом зазначає наступне.

Відповідно до абз. 39 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Судом встановлено, що товарні залишки, інформацію про зберігання яких позивачем не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, виявлені відповідачем саме за адресою здійснення торгівлі, тобто у АДРЕСА_1, що виключає обов’язок позивача вносити інформацію про зберігання навіть за умови отримання ліцензії.

Крім того, суд враховує, що Наказом ДПА України № 251 від 28.05.2002 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 № 670/6958) затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форму довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру (далі – Порядок № 251).

Відповідно до абз. 2 пункту 1.1 Порядку № 251 до Єдиного реєстру, серед іншої інформації, вноситься серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Згідно п. 2.2 Порядку № 251 до заяви про внесення місця зберігання алкогольних напоїв в тому числі подається нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності.

Більш того, Додаток № 1 до Порядку № 251, який містить форму журналу обліку видачі довідок про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру, передбачає, що у разі видачі суб’єкту господарювання такої довідки у журналі фіксується інформація про серію, номер та дату видачі ліцензії на відповідний вид діяльності.

Згідно з ст. 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Виходячи з викладеного, Порядок № 251, ст. 1 Закону № 481/95-ВР та п.п. 14.1.5. ст. 14 ПК України передбачають обов’язок суб’єкта господарювання внести інформацію до Єдиного реєстру про місце зберігання саме алкогольних напоїв, а не будь яких інших напоїв чи виробів, та лише в разі здійснення платником податків господарської діяльності на підставі ліцензії на відповідний вид діяльності, тобто, в даному випадку такий обов’язок може мати місце у разі існування факту роздрібної реалізації рому у чистому вигляді, що актом фактичної перевірки від 27.04.2018 № 0783/1000/14/НОМЕР_3 не встановлено.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.05.2018 № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що виразилося у здійсненні розрахункових операцій із споживачем без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових фіскальних чеків, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до ч. 10 ст. 296 ПК України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої групи (фізичні особи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн.

Судом встановлено, що позивач перебуває на 2-й групі єдиного податку за ставкою 20 відсотків з 01.01.2015, а отже, у позивача відсутній обов’язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011, заява № 29979/04, «Рисовський проти України» підкреслив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного Рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому останні підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 704 грн. 00 коп. (платіжне доручення від 31.05.2018 № 0.0.1049677244.1).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 704 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 143, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.05.2018 № НОМЕР_1 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 401 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.05.2018 № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Стягнути на користь ФОП Лопес ОСОБА_1 Гільєрмо (РНОКПП - НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.