Ухвала суду № 77371148, 23.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

23 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/1069/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову , -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Представником позивача до суду було подано заяву про забезпечення позову, якою просить суд зупинити стягнення на підставі постанови про накладання штрафу від 04 вересня 2018 року №ЗК393/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-169 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 335070,00 грн. у виконавчому провадженні №57409038, яке перебуває на виконанні у Мукачівському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява мотивована тим, 11 жовтня 2018 року державним виконавцем Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області відкрито виконавче провадження №57409038 на підставі постанови відповідача від 04 вересня 2018 року №ЗК393/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-169.

14 жовтня 2018 року поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону УПП у Закарпатській області ДПП капралом поліції було тимчасово затримано належний позивачу транспортний засіб.

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області було накладено арешт на кошти та майно позивача.

Позивач зазначає, що стягнення з нього суми штрафу та виконавчий збір, поставить під загрозу виконання грошових, майнових та інших зобов'язань перед контрагентами та фактично зупинить господарську діяльність через виникнення неплатоспроможності.

Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Матеріалами справи доведено, що в даному судовому провадженні оскаржується постанова винесена відповідачем, а в заяві про вжиття заходів забезпечення просять зупинити стягнення, на підставі постанови відповідача, Державної виконавчої служби (яка не є стороною по справі та не є іншим учасником процесу).

Оскільки поданою заявою про забезпечення позову, просять суд вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупинення стягнення Мукачівському районному відділу Державної виконавчої служби (яка не є стороною по справі) та явно не погоджуючись з діями, що проводить чи буде проводити державна виконавча служба та з її прийнятими рішеннями позивач повинен обирати належний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Зокрема законодавець передбачає можливість оскарження рішення та дій державного виконавця.

Так відповідно до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Відповідно до п. 17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований представником позивача спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить вищенаведеному законодавству.

Постановою Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18 передбачено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

За таких обставин суд вважає посилання позивача в заяві про забезпечення позову, якою просять суд вжити заходи забезпечення позову у адміністративній справі шляхом зупиненням вчиняти виконавчі дії не до відповідача - Управління Держпраці у Закарпатській області, а до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби, яка не є стороною чи іншим учасником даного процесу, на практику ЄСПЛ відносно "ефективного засобу" недоречним.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Суддя П.П. Микуляк