Рішення № 77371133, 24.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2018 року о/об 15 год. 08 хв.Справа № 808/832/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.. розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (72563. АДРЕСА_1, РНОКІІП НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС України в Запорізькій області (69107. м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166)

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

діє на підст. довір. № б/н від 24.11.2017

від відповідача - Михайлюченко В.М.

діє. на підст. довір. № 26/10/08-01-10-07-07 від 07.02.2018

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі позивач або ОСОБА_1) до Головного управління ДФС України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача до позивача:

- № 0015121407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 10000,00 грн.;

- № 0015131407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 123147,50 грн.;

- № 0015141407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 85,00 грн.;

- № 0015151407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 5020,20 грн.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду на 19 квітня 2018 року.

19 квітня 2018 року ухвалою суду розгляд справи відкладено до 15 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року провадження у справі зупинено до 03 липня 2018 року.

03 липня 2018 року поновлено провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 03 липня 2018 року провадження у справі зупинено до 11 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року ухвалою провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні 11 вересня 2018 року оголошено перерву у розгляді справи до 24 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 24 вересня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на підставі висновків Акту перевірки №0590/08/01/14/НОМЕР_1 від 02 листопада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області 16 листопада 2018 року були прийнятті податкові повідомлення - рішення - № 0015121407, № 0015131407, № 0015141407, № 0015151407, якими до позивача було застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу). ОСОБА_1 повністю не погоджується із висновками Акту перевірки, та з прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями. Вказує, що твердження в змісті Акту перевірки не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов, відповідно до яких зазначає, що в ході перевірки виявлено порушення чинного законодавства під час реалізації позивачем алкогольних напоїв, відсутність Книги обліку доходів та витрат, а також виявлено товар, який знаходився на реалізації без відповідних первинних документів, що свідчать про походження товару. У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції.

В судовому засіданні представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що з 24 жовтня 2017 року по 02 листопада 2017 року проведено перевірку господарської одиниці - магазину «Шанс», що розташований за адресою: с. Приморський Посад, вул. Поштова, 54, суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт №0590/08/01/14/НОМЕР_1.

У висновках Акту перевірки податковим органом зазначено, що під час проведення перевірки встановлено порушення:

- пункту 11, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року;

- пунктів 2.2, 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637;

- пункту 10 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI;

- пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

16 листопада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області були прийнятті податкові повідомлення - рішення:

- №0015121407, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 10000,00 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС)»;

- №0015131407, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 123147,50 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- №0015141407, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 85,00 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- №0015151407, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 5020,20 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

ОСОБА_1 не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 16 листопада 2018 року №0015121407, №0015131407, №0015141407, №0015151407 звернулась до суду з адміністративний позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

1. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення №637).

За визначенням підпункту 1.2 пункту 1 Положення №637, книга обліку доходів і витрат - це документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

За приписами пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 16 вересня 2013 року №481 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 (далі - Порядок №481)

Пунктом 1 Порядку №481 встановлено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №481 Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Положення №637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

За приписами підпункту 2.6 пункту 2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії сторінок Книги обліку доходів і витрат, з якої вбачається оприбуткування сум готівки за період з 01 січня 2016 року по 22 жовтня 2017 року.

Крім того судом досліджено «Виторги ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1) магазин «Шанс» АДРЕСА_2 з АС «Податковий блок», надані представником відповідача за період з 01 січня 2016 року по 22 жовтня 2017 року.

Суд звертає увагу, що відомості, зазначені в Книзі обліку доходів і витрат за період з 01 січня 2016 року по 22 жовтня 2017 року співпадають з відомостями, наданими відповідачем з АС «Податковий блок» за період з 01 січня 2016 року по 22 жовтня 2017 року.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем дотримані вимоги чинного законодавства щодо оприбуткування готівки, отже податкове повідомлення-рішення № 0015131407 від 16 листопада 2017 року, яким до ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 123147,50 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - винесено безпідставно, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення - № 0015121407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №481/95-ВР).

Частиною 10 статті 18 Закону України №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

На виконання частини 10 статті 18 Закону України №481/95-ВР Кабінетом Міністрів України 30 жовтня 2008 року прийнято Постанову №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанова №957).

Пунктом 1 Постанови №957 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, мінімальну роздрібну ціну за 1 літр 100 відсоткового спирту по товару «горілка» у розмірі 397,76 грн.

Приміткою 1 до Постанови №957 встановлено методологію вирахування ціни на відповідний товар, а саме вказано, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Судом встановлено, що позивачем було реалізовано товар - 1 пляшку горілки «Хортиця» класична, об'ємом 0,5 літра з вмістом спирту 40% за ціною 78,00 грн.

Враховуючи приписи Постанови №957 мінімальна ціна на вказаний товар складає: 397,76*40*0,5/100=79,55 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем при продажу вищезазначеного алкогольного напою були порушені приписи Закону України №481/95-ВР та Постанови №957.

За приписами частини 1 статті 17 Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзац 14 частини 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Згідно частини 4 статті 17 Закону України №481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0015121407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 10000,00 грн., отже воно не підлягає скасуванню.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення №0015141407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 85,00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки в ході контрольної закупки фахівцями податкового органу фактично придбано 1 пляшку горілки «Хортиця» класична, об'ємом 0,5 літра з вмістом спирту 40% за ціною 78,00 грн. Відповідно до фіскального чеку, копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи, позивачем здійснено реалізацію товару - Вино Мікадо за ціною 55,00 грн., та горілки «Хортиця» срібна, 0,5 літра за ціною 75,00 грн. Таким чином у фіскальному чеку вказаний інший товар, ніж придбавався перевіряючими.

Жодних пояснень позивача або зауважень з цього приводу Акт перевірки не містить.

Позивач стверджує, що ним помилково зареєстровано операцію по реалізації вина.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №265/95-ВР).

Суд звертає увагу, що пунктом 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД ( 584-18 )), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Пунктом 6 статті 17 Закону України №265/95-ВР встановлено, що у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД ( 584-18 )), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем доведено порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР, отже податкове повідомлення-рішення №0015141407 від 16 листопада 2017 року прийнято податковим органом обґрунтовано, є правомірним та не підлягає скасуванню.

4. Щодо податкового повідомлення-рішення №0015151407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 5020,20 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки за місцем зберігання та реалізації виявлено товарно-матеріальні цінності, які необліковані у встановленому порядку на загальну суму 2510,10 грн., перелік яких зазначений у додатку №3 до Акту перевірки (а.с.44).

Позивач з цього приводу пояснень, або доказів на спростування зазначеного факту ні під час перевірки, ні на момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій не надав.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що облік товарних запасів у діяльності суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця здійснюється шляхом ведення Книги обліку доходів і витрат та забезпечення зберігання підтверджуючих документів щодо походження товару.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем до перевірки не надавались документи на підтвердження походження товару, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. З пояснень позивача встановлено, що такі документи зберігались у бухгалтера не за місцем провадження господарської діяльності, який консультує позивача у веденні бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, зокрема з Акту перевірки, що позивач запрошувався для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень та документів, щодо фактів, викладених в Акті. Також було зазначено про необхідність надання попередніх книг ОРО, накладних на товар, книги обліку доходів і витрат.

Відповідачем зазначено, що ні в ході перевірки, ні на момент винесення рішення позивач не надав відповідні документи, які свідчать про ведення обліку товарів (первинні документи).

Позивачем під час розгляду справи доказів на спростування вказаного твердження відповідача не було надано.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Крім того відповідно до підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

До того ж пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачає обов'язок платник податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Суд зазначає, що позивач наданим правом на подання до контролюючого органу підтверджуючих документів, у строк, встановлений Податковим кодексом України, не скористався, у зв'язку з чим подані позивачем до матеріалів справи копії документів первинного бухгалтерського обліку щодо походження товару не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки позивач ухилився від обов'язку надання підтверджуючих документів під час проведення фактичної перевірки, а тому вони об'єктивно не могли бути взяті відповідачем до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що вказані первинні документи надавались до контролюючого органу, але не взяті до уваги, оскільки доказів надання таких документів до матеріалів справи не надано.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0015151407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 5020,20 грн.

Враховуючи те, що вартість необлікованих товарів (товарів, які обліковувались з порушенням вимог чинного законодавства) на момент проведення фактичної перевірки становила 2510,10 грн. відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі подвійної вартості необлікованих товарів.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2017 року № 0015121407, № 0015141407 та № 0015151407 - є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та у межах чинного законодавства України, отже не підлягають скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0015131407 від 16 листопада 2017 року винесено безпідставно, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем частково доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково доведеними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (72563, АДРЕСА_1. РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС України в Запорізькій області (69107. м. Запоріжжя, пр. Соборний. 166) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0015131407 від 16 листопада 2017 року про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в розмірі 123147.50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (72563, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Запорізькій області (69107. м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1231 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністрацій суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.

Рішення складено у повному обсязі 04 жовтня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов