Рішення № 77370615, 02.10.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2611/17

Провадження № 2/202/185/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Волошина Є.В.

за участю секретаря Шишляннікова О.В.

позивача(відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2

відповідача 2(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3

представника відповідача 2 (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року визнано: за ОСОБА_3 право власності на 10/27 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері – ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року; за ОСОБА_5 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_7, померлого 12 січня 2008 року; за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька – ОСОБА_8, померлого 03 березня 2008 року. Виходячи з позовних вимог сторін та рішення суду, сторонами не було прийнято до уваги 2/27 частки вищезазначеної квартири. Так, 03 березня 2008 року помер батько позивача – ОСОБА_8 13 березня 2009 року позивач отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом після смерті батька на 1/3 частку квартири. Відповідно до рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року за позивачем визнано 1/9 частки квартири АДРЕСА_3. Таким чином, належна позивачу частка вищезазначеної квартири склала 4/9. На теперішній час склалась ситуація, що 2/27 частки вищезазначеної квартири остається не прийнятою спадщиною, що унеможливлює укладання будь яких угод між співвласниками. Позивач вважає, що частка у розмірі 2/27 належить їй після смерті матері, як обов’язкова частка, оскільки на час смерті її матері ОСОБА_6, яка померла 15 травня 2015 року, позивач була непрацездатною, а у зв’язку із тим, що мати склала заповіт на сестру – ОСОБА_3, то позивачу належить обов’язкова частка у розмірі 2/27 квартири. На підставі викладеного просить суд визнати за ОСОБА_1 право на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року у розмірі 2/27 частини квартири АДРЕСА_4.

Провадження по вищезазначеній цивільній справі відкрито ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошина Є.В. від 27 квітня 2017 року .

04 вересня 2017 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що батьками останньої є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 вересня 2008 року було визначено розмір часток у праві спільної сумісної власності в спадковій квартирі АДРЕСА_4: за померлим 03 березня 2008 року ОСОБА_8 – 1/3 частини; за померлим 12 січня 2008 року ОСОБА_7 – 1/3 частини; за ОСОБА_6 – 1/3 частини. Після смерті ОСОБА_7, належну йому 1/3 частину квартири в рівних частинах успадкували ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 На момент смерті ОСОБА_7 – його донька була неповнолітня, тому її мати подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 червня 2009 року матері ОСОБА_5 – ОСОБА_9 було відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на 1/9 частини спірної квартири. Після смерті батька ОСОБА_8, померлого 03 березня 2008 року, належну йому 1/3 частини приватизованої квартири отримала спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1 15 травня 2015 року померла мати ОСОБА_3 – ОСОБА_6 За життя, 30 березня 2006 року, ОСОБА_6 склала заповіт, в якому належну їй частину спірної квартири заповіла ОСОБА_3 26 травня 2015 року ОСОБА_3 подала заяву до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року за ОСОБА_3 визнано 10/27 частин квартири АДРЕСА_3; за ОСОБА_5 – 1/9 (3/27) частин вищезазначеної квартири; за ОСОБА_1 – 1/9 (3/27) частин спірної квартири. Таким чином кожен з них спадкував наступні частки квартири: ОСОБА_3 – 10/27 частин; ОСОБА_1 – 1/3 (9/27) частин; ОСОБА_5 – 1/9 (3/27) частин. В описовій часині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року вказано, що ОСОБА_3 має право на спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_6 у розмірі 10/27 (4/9 – 2/27) частин квартири АДРЕСА_3. Тобто, відповідачка ОСОБА_1 має право на спадкування 2/27 часток спірної квартири. Обов’язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року у розмірі 2/27 частин спірної квартири було забрано із частки ОСОБА_3 Однак, в резулятивній частині рішення цей факт не відображено та при складанні часток, які є у спадкоємців не має одиниці, і на теперішній час 2/27 частин вищезазначеної квартири ні за ким не визнано. ОСОБА_3 має паво на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_8, який помер 03 березня 2008 року, у розмірі 2/27 частин квартири АДРЕСА_5 незалежно від змісту заповіту, оскільки на момент смерті батька, позивач за зустрічним позовом була непрацездатна. ОСОБА_3 дійсно пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини на обов’язкову частку, після смерті батька ОСОБА_8, однак такий пропуск відбувся з поважних причин, незалежних від волі ОСОБА_3, якими є об’єктивна відсутність можливості подати заяву про прийняття спадщини через те, що позивач за зустрічним позовом є непрацездатною, а з 12 лютого 2008 року стала пенсіонером. З січня 2008 року доглядала хвору мати, яка внаслідок тривалої хвороби потребувала постійного догляду, неодноразово знаходилась на лікуванні, внаслідок тривалого захворювання протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. На час відкриття спадщини ОСОБА_3 не мала грошових коштів на подачу заяви про прийняття спадщини, оскільки всі гроші витрачала на лікування матері, та часу для вчинення такої дії, оскільки постійно доглядала хвору мати. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 після смерті спадкодавця вважала, що фактично прийняла спадщину, оскільки протягом п’яти років, будучи прописаною в іншому місці, як до смерті спадкодавця так і після неї, постійно проживала за місцем відкриття спадщини, доглядаючи як батька так і мати. На підставі викладеного, посилаючись на ст.1241 ЦК України ОСОБА_3 просить встановити додатковий строк для визнання права на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_8, який помер 03 березня 2008 року, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду та визнати за ОСОБА_3 право на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_8, який помер 03 березня 2008 року у розмірі 2/27 частин квартири АДРЕСА_5.

Ухвалою суду від 26 вересня 2017 року вищезазначені позови об’єднанні в одне провадження.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Дніпровську міську раду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зі своїм представником первісний позов підтримала та просила його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

ОСОБА_3 зі своїм представником у судовому засіданні просила зустрічний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в зустрічному позові. У задоволенні первісного позову просила відмовити.

Інші сторони у судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи суду не подавали.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, суду пояснив, що є братом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Квартира АДРЕСА_5 належала їх батькам. Спочатку помер батько, який склав заповіт на ОСОБА_1 Потім померла мати, яка склала заповіт на користь ОСОБА_3 Свідку відомо про спір, який стосується розміру часток квартири АДРЕСА_5.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, суду пояснила, що в квартирі АДРЕСА_5 проживали ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх син, який потім помер. На даний час, приблизно дев’ять років, у вищезазначеній квартирі проживає ОСОБА_12

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13, суду пояснила, що є сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Батько сторін помер у 2008 році, мати - у 2015 році. Доглядала батьком та матір’ю ОСОБА_1 Батько склав заповіт на користь ОСОБА_1, а мати – на користь ОСОБА_3 Зараз в квартирі АДРЕСА_3 проживає племінник свідка (син ОСОБА_3М.).

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_8 і ОСОБА_6. ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6) Л.М. є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

Власниками спірної кватири №102, у будинку № 45 по вул. Березинській в місті Дніпрі були ОСОБА_6, її чоловік ОСОБА_8 та їхній син ОСОБА_7.

Вищезазначена квартира належала останнім на праві спільної сумісної власності (без виділу часток).

12 січня 2008 року ОСОБА_7 помер, що підтверджується долученою до справи копією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_8 помер 03 березня 2008 року, що також підтверджується долученою до справи копією свідоцтва про смерть.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 вересня 2008 року було визначено розмір часток на праві спільної сумісної власності в квартирі АДРЕСА_6, зокрема, за померлим 03 березня 2008 року ОСОБА_8 визначено 1/3 частину квартири, за померлим 12 січня 2008 року ОСОБА_7 визначено 1/3 частину квартири та за ОСОБА_6 визначено 1/3 частину квартири. Право спільної сумісної власності було припинено. Рішення суду набрало законної сили.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Вказана частка у нерухомому майні була успадкована у рівних частках (по 1/9 частці кожним із спадкоємців першої черги), а саме батьками спадкодавця: ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також донькою спадкодавця - ОСОБА_5.

Враховуючи, що батьки спадкодавця ОСОБА_7, а також його донька ОСОБА_5, на час відкриття спадщини проживали в спірній квартирі разом з померлим спадкодавцем ОСОБА_7, то вони у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вони не заявили про відмову від неї.

Після смерті ОСОБА_8, померлого 03 березня 2008 року, відкрилася спадщина на належне йому майно. Зокрема, належну ОСОБА_8 1/3 частку приватизованої квартири отримала у спадок в порядку спадкування за заповітом його донька ОСОБА_14.

Право власності на іншу 1/9 частку квартири після смерті батька ОСОБА_1 не набула.

15 травня 2015 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

30 березня 2006 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15, яким на випадок своє смерті зробила розпорядження, за умовами якого усе належне їй майно заповіла ОСОБА_3, зокрема належну їй частину квартири АДРЕСА_7.

26 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6.

До нотаріальної контори також звернулася із заявою про прийняття спадщини на обов’язкову частку у спадщині відповідачка ОСОБА_5, а також звернулася і спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1.

Проте, сторонам не були видані свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірне майно.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2016 року визнано: за ОСОБА_3 право власності на 10/27 частин квартири АДРЕСА_8 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері – ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року; за ОСОБА_5 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_7, померлого 12 січня 2008 року; за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька – ОСОБА_8, померлого 03 березня 2008 року.

Виходячи з позовних вимог сторін та вищезазначеного рішення суду, сторонами не було прийнято до уваги 2/27 частки вищезазначеної квартири.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для визнання права на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_8, який помер 03 березня 2008 року, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення суду та визнання за ОСОБА_3 права на обов’язкову частку у спадщині після смерті батька ОСОБА_8, який помер 03 березня 2008 року у розмірі 2/27 частин квартири АДРЕСА_3, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось судом вище, 03 березня 2008 року помер ОСОБА_8

Єдиним спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини була ОСОБА_1

13 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частки квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Зміст ч.1 ст. 1241 ЦК дає підстави для висновку про те, що спадкування за правом на обов'язкову частку це самостійний вид спадкування. Його реалізація залежить від волі спадкоємця, що вимагає подачі відповідної заяви чи про відмову від спадщини чи про її прийняття з отриманням відповідного свідоцтва.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Разом із цим, на думку суду, в судовому засіданні не було встановлено обставин, які б перешкоджали ОСОБА_3 подати заяву про прийняття спадщини.

Непрацездатність ОСОБА_3 та її догляд за хворою матір’ю не є перешкодою для подання заяви про прийняття спадщини.

Твердження ОСОБА_3, що однією із поважних причин пропуску строку було відсутність грошових коштів для подання заяви про прийняття спадщини є також не обґрунтованими, оскільки будь-яких доказів скрутного матеріального становища ОСОБА_3 станом на березень 2008 року, останньою суду надано не було.

Крім того, як зазначає сама ОСОБА_3, після смерті спадкодавця остання вважала, що фактично прийняла спадщину, оскільки протягом п’яти років, будучи прописаною в іншому місці, як до смерті спадкодавця так і після неї, постійно проживала за місцем відкриття спадщини, доглядаючи як батька так і мати.

Таким чином, суд вважає, що неподання ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, було пов’язано із неправильним трактуванням позивачем за зустрічним позовом положень ч.3 ст.1268 ЦК України, що також не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права на обов’язкову частку у спадщині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6, суд виходить з наступного.

15 травня 2015 року померла ОСОБА_6

26 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як за законом так і за заповітом.

08 липня 2015 року ОСОБА_1, згідно ст.1241 ЦК України, як непрацездатна за віком, звернулась до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття обов’язкової частки у спадщині.

Непрацездатність ОСОБА_1 за віком підтверджується копією пенсійного посвідчення серії АД №130834.

Вищезазначені обставини підтверджуються копією спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6

Враховуючи положення ст.1241 ЦК України, заяву ОСОБА_1 про прийняття обов’язкової частки у спадщині, яка була подана останньою в межах строку передбаченого ст.1270ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року у розмірі 2/27 частини квартири АДРЕСА_4 є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що за позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задоволені, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в рівних частинах, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн., тобто по 320 грн. з кожного.

Враховуючи те, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено, суд приходить до висновку, що судовий збір, сплачений ОСОБА_3 слід віднести на рахунок останньої.

Керуючись ст.ст.1241,1270,1272 ЦК України, ст.ст.4,5,81,141,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_9, ІПН НОМЕР_1) право на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6, померлої 15 травня 2015 року, у розмірі 2/27 частини квартири АДРЕСА_4

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, (Харківська область, Дергачівський район, с.м.т. Вільшани, вул.Петровського, буд.17, ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (м.Дніпро, ж/м КомунарАДРЕСА_10, ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_9, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 третя особа: Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, Дніпровська міська рада, про визнання права на обов’язкову частку у спадщині – відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Волошин Є.В.