Рішення № 77370204, 25.10.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/566/18

провадження № 2/0198/248/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Юр’ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Юр’ївської селищної ради Юр’ївського району Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Юр’ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Юр’ївської селищної ради Юр’ївського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 23.11.1996 р. померла її бабуся ОСОБА_2 Після смерті останньої відкрилась спадщина, яку у встановленому порядку прийняла мати позивачки, ОСОБА_3, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

03.10.2002 р. ОСОБА_3 також померла, при цьому ОСОБА_1 як спадкоємець за законом першої черги оформила свої права на спадкове майно.

Разом з тим, позивачці стало відомо, що за ОСОБА_2 на підставі рішення Преображенської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області № 15-р від 24.01.1997 р. зареєстровано сертифікат серії ДП № 008958 від 11.02.1997 р. на право на земельну частку (пай) із земель КСП «Зоря» площею 7,5100 умовних кадастрових гектарів.

Оскільки ОСОБА_3, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2, не оформила своїх речових прав на вказану земельну частку (пай), а нотаріусом роз’яснено позивачці про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину у вигляді земельної частки (паю) через відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на це майно, ОСОБА_1 змушена звернутись до суду та просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 7,5100 умовних кадастрових гектарів із земель КСП «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 23.11.1996 р.

17.08.2018 р. у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Юр’ївську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

06.09.2018 р. підготовче судове засідання відкладено в зв’язку з неявкою представників третіх осіб, а 26.09.2018 р. за клопотанням представника позивачки витребувано докази (копії спадкових справ), в зв’язку з чим в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.

11.10.2018 р. підготовче судове засідання відкладено в зв’язку з неявкою учасників справи та ненадходженням витребуваних доказів.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, але надала суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив слухати справу за відсутності представника відповідача, проти задоволення уточненого позову не заперечував.

Представник третьої особи Юр’ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила слухати справу за відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечувала.

Представники третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про причини неявки в судове засідання та про слухання справи за їх відсутності не надавали.

Суд, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в позовній заяві, з’ясувавши обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішенням Преображенської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області № 2 від 27 травня 1995 року передано безоплатно в колективну власність колгоспу «Зоря» земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва з метою подальшого її паювання між членами підприємства. На підставі прийнятого рішення Преображенською сільською радою Юр’ївського району Дніпропетровської області 23.01.1996 року виданий державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000081, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 83, до якого доданий список громадян, що на момент видачі акта були членами колгоспу «Зоря», для одержання земельного паю. ОСОБА_2 включена до цього списку під номером 222 (а.с. 106-110).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (надалі – Указ № 720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За положеннями абз. 3 п. 1 та п. 4 Указу № 720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

КСП «Зоря» здійснило паювання землі, що належала йому на праві колективної власності, визначивши середню земельну частку (пай) у колективній власності на землю кожного члена підприємства без виділення земельної ділянки в натурі розміром 7,51 умовних кадастрових гектарів.

Згідно з абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, чинного на час проведення паювання земель, кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видавався сертифікат на право приватної власності на земельну ділянку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

За інформацією, що міститься в книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області за 1997 рік, на ім’я ОСОБА_2 11.02.1997 р. було зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 008958 (а.с. 58-62).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

З аналізу вказаних нормативних актів суд робить висновок, що сертифікат на право на земельну частку пай має не правовстановлююче, а правопосвідчуюче значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами цивільного законодавства, в тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, на момент отримання КСП «Зоря» державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель підприємства ОСОБА_2 була включена до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, тому мала право на отримання земельної частки (паю) із земель господарства.

23.11.1996 р. ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 089303, виданим 25.11.1996 р. Преображенською сільрадою Юр’ївського району Дніпропетровської області (а.с. 75), не встигнувши отримати відповідний сертифікат.

Відповідно до ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час смерті ОСОБА_2, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги вважались, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. Для придбання спадщини необхідно було, щоб спадкоємець її прийняв, при цьому визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємцем всього майна померлої ОСОБА_2 відповідно до норм вказаної статті стала її дочка ОСОБА_3, яка подала до Юр’ївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 74, 83).

З матеріалів спадкової справи встановлено, що відомості про інших спадкоємців, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_2, відсутні (а.с. 72-83).

03.10.2002 р. ОСОБА_3 також померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ № 463225, виданим 04.10.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 13).

В свою чергу, після смерті ОСОБА_3 в силу ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємцем всього майна стала її дочка ОСОБА_1 (позивачка), яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та 22.12.2008 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 14).

Як виходить з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, спадкоємцем за законом першої черги також є дочка померлої ОСОБА_5, яка відповідною заявою підтвердила, що пропустила строк для прийняття спадщини, в управління спадковим майном не вступала, не заперечувала проти отримання спадщини ОСОБА_1 Відомості про інших спадкоємців матеріали спадкової справи № 195 не містять (а.с. 85-100).

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР 1963 року прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, у випадку, якщо спадкоємець, який закликався до спадкування, спадщину прийняв, але помер і юридично не оформив своїх спадкових прав, після смерті такої особи до його спадкоємців переходить не право на прийняття спадщини, а сама спадкова маса (спадкове майно або права та обов’язки, що входять до складу спадщини).

Отже, ОСОБА_1 як спадкоємець за законом після смерті своєї матері, що прийняв спадщину, має право також на спадщину у вигляді права на земельну частку (пай), яке ОСОБА_3 отримала після смерті бабусі позивачки ОСОБА_2

Одночасно суд відмічає, що відсутність у позивачки правовстановлюючого документу (сертифікату), який би підтверджував факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 права на отримання земельної частки (паю), є обставиною, що унеможливлює оформлення права на спадщину за законом в нотаріальному порядку, оскільки за правилами п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Щодо застосування строку позовної давності, необхідно зазначити таке.

За змістом пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71 та 75 ЦК УРСР 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи встановлюється в три роки, при цьому позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

В той же час, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року (набрав чинності з 01.01.2004 р.) визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи з того, що спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась 03 жовтня 2002 року, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України, суд має право застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_1 лише за заявою сторони у справі (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Разом з тим, заяви про застосування строку позовної давності відповідачем у справі не подано.

Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, а також те, що ОСОБА_2 за життя мала право на отримання земельної частки (паю) із земель колективної власності КСП «Зоря», яке було успадковано спочатку матір’ю позивачки ОСОБА_3, а згодом самою позивачкою, яка прийняла спадщину після смерті останньої, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) площею 7,51 га в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Юр’ївської селищної ради Юр’ївського району Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Юр’ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай) задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області площею 7,51 умовних кадастрових гектарів (посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП № 008958 від 11 лютого 1997 року, виданим на ім’я ОСОБА_2), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої 03 жовтня 2002 року, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2, померлої 23 листопада 1996 року, але не оформила своїх спадкових прав.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса зареєстрованого місця проживання: 51400, АДРЕСА_1);

- Юр’ївська селищна рада Юр’ївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338472, місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., смт Юр’ївка, вул. Центральна, 67/1);

- Юр’ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська область, Юр’ївський район, смт Юр’ївка, вул. Центральна, 108, ЄДРПОУ 20281596);

- Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, 2).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар