Рішення № 77370127, 24.10.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/754/18

Провадження №2/193/348/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

24 жовтня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Кащук Д.А.,

за участю секретаря Кіріченко І.О.,

розглянувши у судовому засіданні в смт.Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом в якому, просить визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 29 вересня 2006 року.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на ті обставини, що 29.09.2006 року померла його баба ОСОБА_2 згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ 780986, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Софіївеького районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що в книзі реєстрацій зроблено запис за №154.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 7,710 га розташованої на території Софіївеької селищної ради, що належала померлій на підставі Державного акта про право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №135715 виданого 18 лютого 2003 року.

Зазначає, що згідно ст.1261 Цивільного Кодексу України він являється спадкоємцем першої черги за законом майна померлої ОСОБА_2.

Крім нього, спадкоємців майна померлої немає.

02.03.2018 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропущеним строком для прийняття спадщини.

Стверджує, що він в період з 26.03.2007 року по 04.04.2007 року захворів, знаходився на лікуванні в Софіївській районні лікарні і по причині хвороби не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини померлої баби.

Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини з поважних причин суд, у відповідності до ч.З ст. 1272 Цивільного Кодексу України має право визначити додатковий строк для її подання.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримали позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви про визначення додаткового строку.

З огляду на подання позивачем достатніх матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщин, згідно ст.1269 ЦК України.

При цьому, такі дії повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору, який пропущено з поважних причин, і потребує пред'явлення нею позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Наведені положення у повній мірі відповідають Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Згідно ст.1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задоволити і визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до … остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Задовольняючи позов суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов обгрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також проаналізувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає, що до строків прийняття спадщини не застосовуються приписи статей 256–268 ЦК про позовну давність. Зокрема, цей строк не може зупинятися чи перериватися, а з урахуванням буквального змісту ч. 3 ст. 1272 ЦК – і поновлюватися. Оскільки строки прийняття спадщини і строки позовної давності є різними за своєю природою, вони істотно різняться й за наслідками спливу. Закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини тягне за собою втрату права на неї (ч. 1 ст. 1272 ЦК) , однак призводить до виникнення у спадкоємця права на надання в судовому порядку додаткового строку для прийняття спадщини. Можливість звернення до суду із заявою про надання додаткового строку сама по собі ніякими строками, в тому числі й строками позовної давності, не обмежена, тобто, на думку суду додатковий строк може бути надано судом і після спливу трьох років з дня відкриття спадщини, адже ніякі обставини не можуть обмежувати право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном в світлі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 335, 344 ЦПК України ст. ст. 1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНП:НОМЕР_1, додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 29 вересня 2006 року, терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Кащук