Рішення № 77369453, 12.10.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3690/14-ц

провадження №2/176/34/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої – судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Жовті Води цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, де просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 серпня 2008 року на загальну суму 19400,82 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 20 серпня 2008 року року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Однак, відповідач ОСОБА_1взяті на себе зобов'язання, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості розмір якої, станом на 30.09.2014 року, складає 19400,82 грн. (заборгованості за кредитом – 10059,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 6691,78 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1250,00 грн., фіксована частина штрафу – 500,00 грн., процентна складова штрафу – 900,04 грн.), яку відповідач добровільно не погашає.

Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь зазначену суму заборгованості.

21.05.2018р. публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк "(скорочена назва - ПАТ КБ "ПриватБанк ") змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк " (скорочена назва - АТ КБ "ПриватБанк ").

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання свого представника не направив, при цьому від представника позивача ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про день та час розгляду справи до суду не з'явився, при цьому в матеріалах справи мається письмове клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_3 про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача. Позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях.Так. у запереченні від 31.05.2017 року зазначає, що надана позивачем заява-анкета не містить ні умов кредитуванні, ні суми кредитного ліміту, ні строку, тобто в заяві не визначені істотні кредитні умови, які є обов’язковими для такого виду банківських послуг.Крім того, умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, що також свідчить про те, що він з ними не був ознайомлений. Також заперучає сам факт надання кредитної картки та самого кредиту.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Однак, зобов’язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує. У зв’язку із чим, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 30.09.2014 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 19400,82 грн., з яких:

-заборгованості за кредитом – 10059,00 грн.;

-заборгованості по процентам за користування кредитом – 6691,78 грн.,

-заборгованість з комісії за користування кредитом - 1250,00 грн.,

-фіксована частина штрафу – 500,00 грн.,

-процентна складова штрафу – 900,04 грн.

На підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та наявності заборгованості по погашенню, представник позивача надав суду завірену анкету – заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14 серпня 2008 року, завірену копію паспорта ОСОБА_4 копію довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна Gold Light», копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.9-18)

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2008 року, а не 20 серпня 2008 року, як зазначає в своєму позові позивач, відповідачем складена та підписана анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку.Будь-якої інформації щодо розміру кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту анкета-заява не містить.

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_4 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам'ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг.

В той же час, ПАТ КБ “ПриватБанк” не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам`ятки клієнта, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування.

В позовній заяві ПАТ КБ “ПриватБанк” посилається на те, що наявна анкета-заява про приєднання відповідача до умов та правил надання банківських послуг, в якій виражена згода останнього з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять договір про надання банківських послуг, під чим зокрема стоїть підпис останнього.

Цим підписом відповідач засвідчив, що йому були надані для ознайомлення в письмовому вигляді умови та правила надання банківських послуг.

Однак, самі умови та правила надання банківських послуг не містять жодних відміток ОСОБА_4 щодо ознайомлення із ними, або підпису позичальника щодо згоди із ними.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви-анкети позичальника, останній разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що ПАТ КБ “ПриватБанк” не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач ОСОБА_4 був ознайомлений саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг.

З огляду на вище викладене судом вбачається, що між сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов’язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Оцінюючи позовні вимоги з позицій належності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом .

Окрім вище викладеного, позивачем суду не надано доказів того, що відповідна банківська картка передбачена умовами заяви-анкети, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку (встановлення кредитного ліміту у розмірі т.п.).

У позовній заяві зазначено, що відповідачу позивачем було надано кредит у розмірі 12000,00 гривень, при цьому із дослідженої в судовому засіданні анкети-заяви, розмір кредитного ліміту із відповідачем банком взагалі не визначений.

Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України визначає що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України підстав для відшкодування позивачу судового збору не має.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,13,247, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтовожського міського суду І.А.Павловська