Рішення № 77369109, 12.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 р. Справа№805/3524/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Гуменному М.А.,

за участю

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС від 5 квітня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.05.2018 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо проведення інспекційного відвідування 14-16 березня 2018 року та дій по складанню акта для проведення інспекційного відвідування 5 квітня 2018 року, визнання протиправною та скасування постанови від 5 квітня 2018 року № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС, якою накладено штраф в розмірі 223 380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування 14-16 березня 2018 року та, як наслідок, складання акта про проведення інспекційного відвідування 05 квітня 2018 року, так само як і постанови від 05 квітня 2018 року № ДЦ 128/560/АВ/ТДФС про накладення штрафу, є протиправними. Позивач вважає, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 КЗпП України, а, отже, і наявності підстав, передбачених ст. 265 КЗпП України, для прийняття спірної постанови від 05 квітня 2018 року № ДЦ 128/560/АВ/ТДФС. Порушення норм діючого законодавства є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування. Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати дії щодо проведення інспекційного відвідування 14-16 березня 2018 року та дії по складанню акта про проведення інспекційного відвідування 5 квітня 2018 року неправомірними і на підставі цього визнати протиправною та скасувати постанову від 5 квітня 2018 року № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 223 380,00 грн.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що до Головного управління Держпраці у Донецькій області надійшло звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, що, в свою чергу, і стало підставою для прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 Управління Держпраці під час проведення інспекційного відвідування позивача діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючим законодавством України, посадовими особами Управління були виконані усі вимоги, які покладені на них законодавством. Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Порядку № 295 та Порядку № 509 є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2018 прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, судове засідання призначено на 26.06.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.06.2018 відкладено розгляд справи до 19.07.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2018 вирішено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.09.2018.

06.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 03.10.2018.

03.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2018.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеному у відзиви на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована як фізична особа – підприємець, є платником податків, про що свідчить картка платника податків № 4597.

Відповідач - Головне управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445), у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб’єктом владних повноважень.

Наказом ОСОБА_3 соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Повноваження Головного управління Держпраці у Донецькій області поширюються на територію Донецької області.

12.03.2018, відповідно до пп. 2, 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295, та на підставі звернення фізичної особи, що надійшло через Урядову гарячу лінію, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято наказ № 230 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у період з 13.03.2018 по 14.03.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

В той же день відповідачем сформовано направлення на проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12.03.2018 № 230, в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування з 13.03.2018 по 14.03.2018 буде перевірено питання дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1, місцезнаходження об’єкту відвідування: вул. Фрунзе, 27, м. Добропілля; вул. Ватутіна, 3а, м. Добропілля, м.Білозерське; пр-т. Шевченка, 27, м. Добропілля.

14.03.2018 уповноваженими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування фізичної особи ОСОБА_1, яка використовує найману працю, №ДЦ128/560/АВ (а.с. 47-53).

У зв’язку із неможливістю особистого вручення вищезазначеного акту №ДЦ128/560/АВ, два примірника акту направлено об’єкту господарювання для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення, які отримані позивачем особисто 21.03.2018 (а.с. 97).

Підписаний примірник акту № ДЦ128/560/АВ від 14.03.2018 до відповідача повернуто не було, про що посадовою особою Управління Держпраці складено акт про відмову від підпису від 26.03.2018 № ДЦ/128/560/АВ-ВП у двох примірниках, один з яких направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 101, 102).

23.03.2018 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ128/560/АВ/ТД та повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу № 04.3-13-6/2465-18, відповідно до яких розгляд справи про накладення штрафу призначено на 05.04.2018 об 11-00 год., про що позивач був повідомлений 30.03.2018 відповідно до поштового повідомлення (а.с. 98, 99, 100).

Згідно протоколу про розгляд справи про накладення штрафу від 05.04.2018 по акту № ДЦ128/560/АВ, позивач була присутня під час розгляду справи про накладення штрафу, від підписання зазначеного протоколу відмовилась, заперечень не надавала (а.с. 107-109).

Постановою про накладення штрафу від 05.04.2018 № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн. у відповідності до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 67-69).

Частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок № 295), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Пунктом 6 Порядку № 295 встановлено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об’єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об’єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 8 Порядку № 295, про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з пп. 2, 3 п. 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до п. 12 Порядку № 295, вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Як встановлено в ході розгляду справи, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем проведено з додержанням вимог Порядку № 295.

14.03.2018 уповноваженими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування фізичної особи ОСОБА_1, яка використовує найману працю, №ДЦ128/560/АВ (а.с. 47-53), з якого вбачається встановлення під час проведення інспекційного відвідування при наданні пояснень працівниками допуску до роботи двох неоформлених у встановленому порядку працівників, а саме: ОСОБА_4, за адресою розташування об’єкта: пр-т Шевченка, 27, м. Добропілля, та ОСОБА_5, за адресою розташування об’єкта: вул. Ватутіна, 3а, м. Білозерське, м.Добропілля.

Під час проведення інспекційного відвідування були надані трудові договори від 13.03.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які не містили підписів останніх.

На початок інспекційного відвідування були відсутні документи, що підтверджують додержання вимог ст. 24 КЗпП України, а саме: накази чи розпорядження про прийом на роботу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу.

Зазначені повідомлення надані лише 14.03.2018 і з них вбачається, що повідомлення надіслані лише 13.03.2018 о 22-33 год. та о 22-39 год., тобто після початку проведення інспекційного відвідування.

При цьому суд зазначає, що в ході судового розгляду справи позивач визнала факт несвоєчасного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, уповноваженими особами відповідача відібрані письмові пояснення у зазначених осіб.

Так, ОСОБА_4 пояснила, що працювала у ФОП ОСОБА_1 тиждень в якості стажера декілька годин на добу, а після стажування з 13.03.2018 стала до роботи з 08-00 год.

ОСОБА_5 надала пояснення про роботу у ФОП ОСОБА_1 з 08-00 год. 13.03.2018.

Таким чином відповідачем встановлено, що 13.03.2018 з 08-00 год. до 17-00 год., згідно режиму роботи, працівники ОСОБА_4 і ОСОБА_5 працювали без належного оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 КЗпП України.

На об’єктах, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1, розташованих за адресою: вул. Ватутіна, 3а, м. Добропілля, м.Білозерське; пр-т Шевченка, 27, м.Добропілля, трудові обов’язки виконували два робітника (ОСОБА_5 та ОСОБА_4Д.) без укладення трудового або цивільно-правового договору. У копіях трудових книжок, які надані 14.03.2018, зроблені записи про прийняття на роботу ОСОБА_6 (ОСОБА_4) та ОСОБА_5 продавцями тютюнових виробів за трудовими договорами (наказ № 2 від 13.03.2018 та наказ № 3 від 13.03.2018 відповідно), проте копії заяв та наказів про прийняття на роботу працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_1 не надано.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні надала пояснення про те, що трудовий договір підписувала 12.03.2018, а 13.03.2018 о 08-00 год. приступила до роботи. В цей же день відповідачем була здійснена перевірка, перед початком якої інспектори праці пред’явили свої службові посвідчення. Зазначила, що пояснення писала власноруч без будь-якого тиску з боку інспекторів праці і вони відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_5 надала пояснення, що з 05.03.2018 по пів доби проходила навчання у ФОП ОСОБА_1, роботу не виконувала. Трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 підписала 12.03.2018, а 13.03.2018 о 08-00 год. приступила до роботи. Пояснення писала власноруч без будь-якого тиску з боку інспекторів праці.

Свідок ОСОБА_7 надав пояснення, що на двох торгівельних точках у м.Білозерську та м. Добропіллі до 13.03.2018 працювала його дружина ОСОБА_1 самостійно по пів доби на кожній. Він був присутній в ході інспекційного відвідування. Воно проходило без будь-якого тиску з боку інспекторів праці.

Позивач в судовому засіданні зазначила, що трудові договори з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були підписані саме 12.03.2018, після чого на наступний день на них була зазначена дата 13.03.2018.

Втім, суд не приймає до уваги посилання позивача та пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо підписання трудових договорів 12.03.2018 та 13.03.2018, оскільки, як вбачається з договорів, копії яких надані позивачем до суду, їх датовано 13.03.2018, про що також свідчать записи за № 10 у трудовій книжці ОСОБА_5 (а.с. 58) та № 6 у трудовій книжці ОСОБА_4 (а.с. 62).

З аналізу встановлених в ході судового розгляду обставин та наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку щодо відсутності у позивача 13.03.2018 оформлених належним чином трудових договорів, а саме з підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки позивачем такі договори не були надані ані 13, ані 14 березня 2018 року до відповідача і про їх наявність, а також відсутність порушень КЗпП України в цій частині позивачем не зазначалось в ході розгляду справи про накладення штрафу.

Крім того, після ознайомлення з актом інспекційного відвідування №ДЦ128/560/АВ від 14.03.2018, який було отримано позивачем особисто 21.03.2018 (а.с. 97), нею заперечень на акт щодо вказаної в ньому в якості порушення КЗпП України інформації про відсутність трудових договорів з підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до відповідача надано не було, так само як і відповідних доказів (підписаних трудових договорів).

Беручи до уваги наведе в сукупності, суд приходить до висновку, що наведені вище пояснення позивача та показання свідків не відповідають дійсності і були надані з метою введення суду в оману для уникнення відповідальності за вчинене порушення.

При цьому, суд не приймає до уваги в якості доказу фотознімок в електронному вигляді трудового договору від 13.03.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без підпису останньої, який надано представником відповідача, оскільки його в порушення п.22 Порядку № 295 не долучено до матеріалів акту інспекційного відвідування.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до приписів ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи положення ст. 24 КЗпП України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» (далі – Постанова № 413), якою передбачено, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 додатка до зазначеної постанови). Відповідно до норм Постанови № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Відповідно до ОСОБА_3 соціальної політики України від 10.08.2015 №1038/13/84-15 до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів. Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.

Таким чином, виходячи з ґрунтовного аналізу зазначений правових норм, повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу потрібно здійснити до початку укладання трудового договору з працівником.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується позивачем, а також підтверджено матеріалами справи, зазначене повідомлення до ДФС позивачем зроблено лише 13.03.2018 о 22-33 год. та о 22-39 год. (а.с. 111-114). Крім того, накази або розпорядження про прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботу в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надано не було, що виключає факт належного виконання позивачем вимог ст. 24 КЗпП України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі – Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.п. 3-8 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постановою про накладання штрафу від 05.04.2018 № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн. у відповідності до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 67-69).

Таким чином, оскільки позивачем під час проведення інспекційного відвідування та після цього не було надано наказів (розпоряджень) про прийняття працівників на роботу, які є обов’язковою передумовою укладення трудового договору, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були фактично допущені до роботи без наявності трудових договорів з їх підписами, а також приймаючи до уваги несвоєчасне повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та наявності в її діях порушення, за яке абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена відповідальність.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачає відповідальності за неповідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, зокрема, фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Поняття оформлення трудового договору, у розумінні приписів законодавства, яке регулює трудові відносини, має більш широке поняття ніж укладення трудового договору, і передбачає вчинення всіх, передбачених ст. 24 КЗпП України дій, в тому числі і повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Частиною 3 статті 24 КЗпП України законодавцем чітко врегульовано порядок допуску працівника до роботи, який передбачає обов’язкове повідомлення ДФС про його прийняття на роботу до укладення з ним трудового договору і фактичного допуску його до роботи. Невиконання суб’єктом господарювання, який використовує найману працю, однієї з передбачених ч. 3 ст. 24 КЗпП України умов оформлення трудового договору і допуску працівника до роботи і є порушенням, за яке абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України передбачено відповідальність.

Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилався на підставу подання позову до суду саме ОСОБА_1 як фізичною особою, при тому, що до відповідальності у вигляді штрафу притягнуто фізичну особу-підприємця.

Суд не погоджується із зазначеним твердженням представника відповідача, оскільки в даному випадку це в жодному разі не змінює суб’єкта правовідносин щодо якого відповідачем прийнято спірне рішення, а тому ОСОБА_1 у даній справі є належним позивачем.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача по проведенню інспекційного відвідування 14-16 березня 2018 року та дій по складанню акта про проведення інспекційного відвідування 5 квітня 2018 року неправомірними, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки інспекційне відвідування фактично проводилось 13 і 14 березня 2018 року, а акт про його проведення складено 14.03.2018. Таким чином дій, які оскаржуються позивачем, відповідачем фактично вчинено не було.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснено відповідачем у відповідності до вимог Порядку №295.

Завданням адміністративного судочинства України, у відповідності до приписів ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як встановлено в ході розгляду справи, саме рішення відповідача як суб’єкта владних повноважень, яким є постанова від 05.04.2018 № ДЦ128/560/АВ/ТД-ФС, є правовим актом індивідуальної дії, який впливає на права та інтереси позивача. При цьому, хоча спірне рішення відповідача і прийнято на підставі акту інспекційного відвідування, зазначений документ та дії щодо його складення жодним чином самі по собі не впливають на права, інтереси та обов’язки позивача.

Щодо застосування до спірних відносин Закону України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон № 877), так як позивач стверджує про те, що відповідачем були порушені норми цього Закону при складенні акту інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули цього Закону він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини другої статті 2 цього ж Закону його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином, органи Держпраці згідно із загальним правилом частини четвертої статті 2 Закону № 877 здійснюють державний нагляд (контроль) в порядку, визначеному цим Законом.

Водночас, зі змісту Положення про Державну службу України з питань праці вбачається, що остання здійснює повноваження не лише щодо контролю за додержанням законодавства про працю, а і щодо охорони праці, промислової безпеки, тощо.

На переконання суду Закон № 877, хоч і регулює окремі питання діяльності Держпраці, проте не поширюється на відносини щодо здійснення останньою нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Таким чином, відносини роботодавця з найманими працівниками щодо виконання останніми трудових функцій не є господарськими.

Отже з наведеного вбачається, що Закон № 877, який унормовує порядок контролю за господарською діяльністю, не поширює свою дію на відносини у сфері контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови від 05.04.2018 №ДЦ128/560/АВ/ТД-ФС, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо судових витрат не вирішувалось

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; 85012, Донецька область, м. Добропілля, м.Білозерське, вул. Ватутіна 30/8) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, 82) про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови від 5 квітня 2018 року № ДЦ 128/560/АВ/ТД-ФС – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.