Постанова № 77368435, 19.10.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1373/18

Провадження № 3/163/1164/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Чишій С.С.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

представника Волинської митниці ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши направлені Волинською митницею ДФС матеріали справи за протоколом №3150/20500/18 про притягнення до відповідальності за ст.472 МК України

ОСОБА_3(SOBORA ANDREI), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_4, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, РНОКПП невідомий, закордонний паспорт KD0170223,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, слідуючи 27.04.2018 року з ОСОБА_5 в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС автомобілем «Рено», номерний знак НОМЕР_1, не задекларував за встановленою формою 315 творів живопису, 3 ікони, 1 рекламну вивіску загальною вартістю 1032400 гривень, що є культурними цінностями, знаходились в багажному відділенні автомобіля разом із задекларованими товарами і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене Дст.472 МК України.

В судовому засіданні 31.08.2018 року ОСОБА_3 своєї винуватості не визнав і пояснив, що всі вилучені речі заявив в письмовій декларації як предмети інтер’єру. Про те, що ці предмети є культурними цінностями, не знав, тому не мав якогось дозволу на їх ввезення і не вказував кожний предмет окремо.

Постановою від 31.08.2018 року справу за протоколом про порушення митних правил №3150/20500/18 було направлено Волинській митниці для проведення додаткової перевірки.

Після повторного надходження справи ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився.

Його захисник адвокат ОСОБА_2 не заперечив проти розгляду протоколу за відсутності підзахисного, подав письмові заперечення і клопотання про закриття провадження.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ст.472 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Дослідженням доказів по справі встановлено наступне.

Факт увезення ОСОБА_3 в Україну 315 творів живопису, 3 ікон, 1 рекламної вивіски стверджений протоколом про порушення митних правил, актом огляду транспортного засобу, митними деклараціями МД-1 серії РА №№091124, 091125 і сторонами не оспорюється.

Предмети були прийняті на зберігання відповідно до названих митних декларацій МД-1 для їх оцінки і оподаткування 28.04.2018 року.

Протокол про порушення митних правил складений з огляду на ОСОБА_2 експертизи від 12.06.2018 року, підписаний працівниками Волинського краєзнавчого музею.

ОСОБА_6 складений на підставі звернення т.в.о. заступника начальника УПМП митниці від 04.05.2018 року.

Під час додаткової перевірки було призначено експертизу в межах провадження в даній справі.

Актом експертизи від 11.10.2018 року, яку провели співробітники Волинського краєзнавчого музею, підтверджено попередні висновки. Встановлено, що в 15 картонних коробках містились 315 творів живопису, 3 ікони, 1 рекламна жерстяна вивіска. З них 304 твори живопису становлять єдину колекцію авторства художника ОСОБА_7 Діми; 11 належать іншим художникам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та невідомим авторам. Усі досліджені предмети відносяться до культурних цінностей, їх загальна вартість становить 1032400 гривень.

Як встановлено з митної декларації ОСОБА_3 від 27.04.2018 року, в ній він вказав увезення в Україну особистих речей: постільної білизни, вживаного столика, вживаного посуду, предметів інтер’єру загальною вагою 490 кг.

Згідно із ч.1 ст.374 МК України товари(за винятком підакцизних), … сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню(за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Відповідно до ч.5 ст.374 МК України товари(крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує … еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент … 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Частиною 5 ст.374 МК України встановлено, що культурні цінності за кодами 9701 10 00 00, 9701 90 00 00, 9702 00 00 00, 9703 00 00 00, 9704 00 00 00, 9705 00 00 00, 9706 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, виготовлені 50 і більше років тому, незалежно від їх вартості та способу переміщення через митний кордон України, підлягають письмовому декларуванню.

Аналіз встановлених фактичних обставин в сукупності з наведеними положеннями митного законодавства дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_3 не заявив за встановленою формою наявні в нього культурні цінності.

Закон вимагав їх письмового декларування саме як культурних цінностей як за ознакою загальної вартості, так і за ознакою виготовлення більше 50 років тому, крім колекції художника ОСОБА_7

Заперечення захисника щодо незаконного прийняття неналежним чином заповненої декларації і заінтересованості експертної установи безпідставні.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечив факт особистого заповнення письмової декларації і подання її інспектору митниці. У відповідній графі проставлено підпис особи, що її заповнювала. Жодним нормативним актом не передбачений обов’язок інспектора митниці перевіряти схожість чи тотожність підпису в письмовій декларації іншим документам особи.

Подана в судовому засіданні копія свідоцтва про освіту, де не вказано вивчення ОСОБА_3 української мови, саме по собі не дає підстав для висновку про порушення його прав іноземця. В судовому засіданні ОСОБА_3 заявив, що розуміє українську мову, якою ведеться судочинство, і не потребує перекладача, оскільки тривалий час живе в Україні. Відсутні і будь-які зауваження в бланку декларації з цього приводу.

Отже, жодних порушень процедури митного контролю чи законних прав та інтересів ОСОБА_3 зі сторони працівників органу доходів і зборів не встановлено, як і для визнання митної декларації недопустимим доказом.

В той же час з огляду на кількість і перелік переміщуваних предметів видається очевидно протиправним заявлення ОСОБА_3 колекції художника ОСОБА_7 як предметів інтер’єру, оскільки за таких характеристик для стороннього спостерігача достатньо інформації для розуміння картин, ескізів тощо як особливих предметів. Тим більше це стосується робіт інших художників, ікон, вивіски.

Обгрунтування тверджень захисника щодо компетенції і упередженості експертів Волинського краєзнавчого музею є голослівними і помилковими.

Так, посилання на постанову КМ України від 26.08.2003 року №1343 щодо особливостей проведення і оформлення експертизи культурних цінностей є хибною, оскільки затверджений постановою Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей та розмірів плати за її проведення стосується випадків законного вивезення таких цінностей, а також звернутих в дохід держави після їх вилучення митними або правоохоронними органами і конфіскації за рішенням суду.

В даній справі експертиза проведена в порядку ст.515 МК України, вона не є судовою або проведеною відповідно до ст.11 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».

Попереднє одержання конфіскованих культурних цінностей краєзнавчим музеєм для проведення виставок, експозицій тощо жодним чином не свідчить про якусь упередженість цієї установи чи її експертів, оскільки порядок використання вилучених або конфіскованих культурних цінностей встановлений ст.28 вищевказаного Закону: «Культурні цінності, вилучені органами доходів і зборів або правоохоронними органами, а також конфісковані за рішенням суду, передаються безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи, діловодства, які забезпечують їх зберігання, експертизу та інформацію про них з метою уточнення права власності на них… Якщо вилучені або конфісковані культурні цінності обернені відповідно до закону в доход держави, питання про безоплатну передачу цих культурних цінностей для постійного зберігання в державну частину музейного, бібліотечного та архівного фондів або релігійним організаціям вирішується відповідно до законодавства».

Стосовно заяви захисника про необхідність застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист основних прав людини і основоположних свобод в частині непропорційності передбаченого ст.472 МК України стягнення характеру можливого правопорушення, особі ОСОБА_3 і потенційного покладення індивідуально надмірного тягаря вбачаються підстави для такого висновку.

Вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.472 МК України, можливе як а умисної, так і необережної форми вини.

Досліджені докази свідчать, що за характерними особливостями і кількістю предметів ОСОБА_3 знав про те, які саме товари він перевозить. Це говорить про його намір уникнути повного митного контролю, а отже – про умисел на недекларування предметів.

Провадження в справі митницею і судовий розгляд протоколу в загальному тривав майже 6 місяців. За цей період час ОСОБА_3 не надав доказів законності набуття ним переміщуваних предметів, а також інших особливих чи виняткових обставин щодо його особи, сімейного та майнового стану тощо, які можна було б врахувати при накладенні стягнення.

Хоча ОСОБА_3 переміщував особливі предмети, санкція ст.472 МК України не передбачає жодних виключень в накладенні стягнення.

При цьому видається справедливим і законним застосування такої санкції щодо культурних цінностей з огляду на їх специфічне значення як для людської цивілізації, так і суспільства кожної окремої держави.

ОСОБА_6 міркування дають підстави для висновку про відсутність ознак індивідуально надмірного тягаря при накладенні на ОСОБА_3 передбаченого законом стягнення.

Таким чином, під час розгляду протоколу встановлено достатні підстави для висновку про вчинення ОСОБА_3 передбаченого ст.472 МК України правопорушення, за що на нього слід накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості незадекларованих товарів з їх конфіскацією.

З порушника в порядку ст.520 МК України та наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 підлягають стягненню витрати митниці на зберігання товарів протягом 113 діб за курсом НБУ на дату розгляду справи, а також судовий збір згідно із п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_3(SOBORA ANDREI) визнати винним винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, і накласти на нього неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1032400(один мільйон тридцять дві тисячі чотириста) гривень з конфіскацією в дохід держави 3(трьох) ікон; 1(однієї) рекламної жерстяної вивіски; 304(трьохсот чотирьох) творів живопису авторства художника ОСОБА_7 Діми; картини художника ОСОБА_8 «Конструкція криволінійного руху»(1924 рік); картин художника ОСОБА_11 «Променад на узбережжі(ОСОБА_11)»(1932 рік) та «Міський пейзаж»(1932 рік); картини художника ОСОБА_10 «Вершники Апокаліпсису»(варіант); картини художника ОСОБА_9 «ОСОБА_13Якулова»(1919 рік); картини художника ОСОБА_12А «Композиція»(жовтень-листопад 1972 року); картин невідомих художників «Рожеві дахи»(перша чверть ХХ століття), «Композиція»(до 1917 року), «Трамваї»(перша чверть ХХ століття), «Голгофа»(перша чверть ХХ століття), «Перон; посадка в поїзд»(перша чверть ХХ століття) загальною вартістю 1032400 гривень.

Штраф в розмірі 1032400(один мільйон тридцять дві тисячі чотириста) гривень підлягає стягненню на рахунок 31117106503262 в Казначействі України(МФО 899998, код ЄДРПОУ 38031501, одержувач ГУ ДКСУ у Волинській області, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу «адміністративні штрафи у справі про порушення митних правил №»).

Стягнути із ОСОБА_3(SOBORA ANDREI) в користь Волинської митниці ДФС України 11299(одинадцять тисяч двісті дев’яносто дев’ять) гривень витрат по справі на зберігання товарів на рахунок 31252240189069 в ГУДКСУ у місті Києві(МФО 820172, код ЄДРПОУ 39472698, призначення платежу «відшкодування витрат за зберігання товарів на складах митного органу»).

Стягнути із ОСОБА_3(SOBORA ANDREI) в користь держави 352(триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок на рахунок 31216206003262 в Казначействі України(МФО 899998, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УК в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу «судовий збір у справах про адміністративні правопорушення»).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_14