Рішення № 77368126, 16.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2934/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Шалагінової М.С.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3 (21010, м. Вінниця, вул. Воїнів - Інтернаціоналістів, 9-А/47)

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Д.) із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення Митного кодексу України, Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про невірне декларування дати першої реєстрації вантажного автомобіля, ввезеного на митну територію України та протиправно збільшив суму грошового зобов'язання за платежем транспортні засоби в розмірі 23415,30 грн., за основним зобов’язанням та 5853,83 грн. за штрафними зобов’язаннями; з податку на додану вартість в розмірі 4683,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1170,76 грн. Позивач вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №№0038991305, НОМЕР_1 від 09.08.2018 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказує на те, що відповідно до отриманої інформації від митної агенції Італійської Республіки транспортний засіб ввезений позивачем зареєстровано у 2009 році, а отже на момент ввезення в Україну використовувався більше 5-ти років тому необхідно застосовувати ставку акцизного податку у розмірі 0,8 євро/см.куб, а не у розмірі 0,02 євро/см.куб, як це зазначено у митній декларації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов за вхідним, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову та відзиву, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За митною декларацією МД №401090001/2015/901582 від 28.08.2018 митницею здійснено оформлення в’їзду вантажного автомобіля використанні марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_3. При митному оформленні автомобіля вказано дату першої реєстрації – 25.11.2010, відповідно ставка акцизного податку склала 0,02 євро/ за 1 см3, як для вантажного автомобіля, що використовувався до 5 років.

На підставі п.2 ч. 2 ст. 351Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Вінницькій області від 06.07.2018 №834 «Про проведення документальної невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3» посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькі обл. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині правильності декларування відомостей про товари від час митного оформлення товарів за МД від 28.08.2015 року №401090001/2015/901582, за результатами якої складено акт від 20.07.2018 №3517/02-32-13/НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 257 Митного кодексу України, пп.215.3.52 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ставку акцизного податку на суму 23415,30 грн., п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України що привело до заниження податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість на суму 4683,06 грн.

У відповідності до висновків контролюючого органу, фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля 18.06.2009, згідно інформації митних органів Італійської Республіки. Таким чином, на думку відповідача, вантажний автомобіль марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., використовувався більше 5-ти років, а тому для оподаткування даного автомобіля повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб.

02.08.2018 позивачем подано заперечення до вказаного акту, в якому вона вказує, що висновки зазначені у акті є необґрунтованими, а тому не можуть стати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вищевказаного заперечення Головне управління ДФС у Вінницькій області надало листа, в якому висновок акту перевірки від 20.07.2018 залишено без змін.

На підставі акту перевірки 09.08.2018 Головне управлінням ДФС у Вінницькій області прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0038991305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем транспортні засоби в розмірі 29269,13 грн., з них за податковими зобов'язаннями на суму 23415,3 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –5853,83 грн., та №0039001305, яким збільшено податок на додану вартість з ввезення в Україну товарів в розмірі 5853,82 грн., з них за податковими зобов'язаннями на суму 4683,06 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями –1170,76 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (частина 1 статті 50 Митного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 265 Митного кодексу України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу(пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункт 5).

Згідно із частиною 1 статті 293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (частина 2 статті 293 Митного кодексу України).

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів (пункт 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України).

Частиною 6 статті 345 Митного кодексу України, передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно частини 2 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Частиною 1 статті 352 Митного кодексу України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Так, згідно акту перевірки від 20.07.2018 №3517/02-32-13/НОМЕР_4, контролюючий орган використав під час документальної позапланової невиїзної перевірки такі документи:

- електронна копія митної декларації МД від 28.06.2015 №401090001/2015/901582;

- акт проведення огляду товарів, транспортних засобів;

- лист Вінницької митниці ДФС від 06.12.2017 №2259/8/02-80-19-01;

- копія відповіді митних органів Італійської Республіки від 21.09.2017 №106497/RU/ALта додані матеріали.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно приписів пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 180.1. статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,

Пунктом 190.1. статті 190 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (пункт 193.1. статті 193 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 206.1. статті 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абзацу 5 пункту 215.1. статті 215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Пунктом 215.2. статті 215 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Згідно положень підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового Кодексу України акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_3 за ставкою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб.см об'єму циліндрів двигуна.

При цьому передбачено, що ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Відповідно до підпункту 14.1.163. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (підпункт 14.1.251. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388.

Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, судом встановлено, що на територію України ввезено вантажний автомобіль такий, що був у використанні марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., та здійснено його митне оформлення у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно інформації з технічного паспорта на автомобіль від 16.07.2015 та малого технічного паспорта на автомобіль від 16.07.2015, виданих уповноваженим органом Італійської Республіки, дата першої реєстрації автомобіля –25.11.2010.

Реєстраційні документи, згідно яких здійснювалося митне оформлення автомобіля маркиFIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб. не визнаний, в передбаченому законодавством порядку, недійсними.

Натомість, контролюючий орган під час перевірки позивача взяв до уваги лист Вінницької митниці ДФС від 06.12.2017 №5549/8/02-80-19-01 про те, що листом Державної фіскальної служби України від 17.11.2017 №31546/7/99-99-20-02-01-17, доведено відповідь митних органів Італійської Республіки, стосовно автентичності документів поданих Івано-Франківській митниці ДФС під час оформлення товару - вантажний автомобіль маркиFIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., код УКТЗЕД - НОМЕР_3. Зокрема, згідно змісту листа митної служби Італійської Республіки від 21.09.2017 №106497/RU/AL датою першої реєстрації вказаного автомобіля є 18.06.2009р.

Суд звертає увагу на те, що вказаний лист митної служби Італійської Республіки від 21.09.2017 №106497/RU/ALне містить відомостей про будь-яку причетність позивача до підробки реєстраційних документів вантажного автомобіля марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., за які відповідач притягнув ОСОБА_3, до відповідальності у вигляді зобов'язання сплатити акцизний податок в розмірі 29269,13 грн. та податок на додану вартість в розмірі 5853,82 грн., разом із за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, акт перевірки від 20.07.2018 №3517/02-32-13/2216513180також не містить будь-яких фактів протиправних дій позивача щодо підроблення інформації в реєстраційних документах на вантажний автомобіль марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., а лише підтверджує факт подання уповноваженою особою позивача, під час митного оформлення зазначеного транспортного засобу таких документів та їхнє проходження під час митних процедур без будь-яких зауважень зі сторони митних органів.

Відповідно до частини 6 статті 69 Митного кодексу України, штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Частиною 7 статті 69 Митного кодексу України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

В даному випадку, жодних класифікаційних рішень стосовно вантажного автомобіля марки FIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., не приймалось, що не заперечується відповідачем.

При цьому, суд вважає, що класифікаційні рішення повинні бути прийняті у кожному конкретному випадку окремо, оскільки лише встановлення факту подання заявником недостовірних документів, надання ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, можуть слугувати підставою до прийняття такого рішення.

Так, при здійсненні митного оформлення працівниками митниці були здійснені необхідні процедури щодо прийняття митної декларації до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснено митний контроль, який включає перевірку правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) та перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача не було зауважень до поданої позивачем митної декларації МД від 28.08.2015 №401090001/2015/901582. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповненої митної декларації, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки. Митна декларація була подана для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача - інспектор, здійснив перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у митній декларації відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) не скористалась.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Оформлення митної декларації свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Виходячи з наведеного, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В даному випадку, факт такої змови між ОСОБА_3, та митним органом, відповідачем в судовому засіданні не наведено.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на матеріали даної адміністративної справи, суд вважає, що позивачем доведено його добросовісність під час ввезення транспортного засобу маркиFIAT, модель FIORINO, номер кузова НОМЕР_2, об'єм циліндра двигуна 1248 см.куб., на територію України та здійснення його митного оформлення.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання про те, що у Головного управління ДФС у Вінницькій області не було правових підстав для збільшення сум грошових зобов'язань ОСОБА_3, зі сплати акцизного податку та з податку на додану вартість за ввезений на митну територію України транспортний засіб, а тому податкові повідомлення-рішення №№0038991305, НОМЕР_1 від 09.08.2018були прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повістю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькі області №0038991305 від 09.08.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №0039001305 від 09.08.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (21010, м. Вінниця, вул. Воїнів - Інтернаціоналістів, 9-А/47, р.н.о.к.п.п НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 39402165).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович