Рішення № 77367997, 16.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 жовтня 2018 р. Справа № 802/1593/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: не з'явився

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (далі – позивачі ) звернулись в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі – ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування відмов, викладених у формі листів від 13.04.2018 р. за №3621/0/1723/0/95-18, №3621/0/1722/0/95-18, №3621/0/1721/0/95-18, №3621/0/1720/0/95-18, №3621/0/1719/0/95-18, №3621/0/1718/0/95-18, №3621/0/1717/0/95-18, №3621/0/1716/0/95-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення їм у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею по 2,0 гектари на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов’язання надати позивачам дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення її власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на кожного із позивачів окремо, на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення її власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на кожного із позивачів окремо, на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту), за результатами розгляду якого 13.04.2018 листами №3621/0/1723/0/95-18, №3621/0/1722/0/95-18, №3621/0/1721/0/95-18, №3621/0/1720/0/95-18, №3621/0/1719/0/95-18, №3621/0/1718/0/95-18, №3621/0/1717/0/95-18, №3621/0/1716/0/95-18 позивачам відмовлено, керуючись ч.7 статті 118 ЗК України, вказано, що відповідно до ст.56 закону України "Про землеустрій", такий вид документації розробляється на підставі нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об'єднання земельної ділянки користувачів земельної ділянки та згоди власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем.

Не погоджуючись з такою відмовою та її формою позивачі звернулись до суду.

Ухвалою суду від 05.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15.06.2018 представник відповідача подав відзив на позов (вх.№24633), в якому вказав, що за результатами розгляду поданих позивачами клопотань, їх було повідомлено, що земельна ділянка частину якої вони бажають отримати у власність відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, на яких проведена інвентаризація за кошти державного бюджету у 2013 році. Посилаючись на норми Земельного кодексу та статтю 56 Закону України "Про землеустрій" вказав, що Головне управління відмовило позивачам у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачу у власність, оскільки в представлених документах відсутні необхідні матеріали, а саме згода власника земельної ділянки на її поділ. Окрім того, представник вказав, що повноваження управління щодо надання дозволу є дискреційними, відтак, суд не вправі вказувати, яке саме рішення має прийняти відповідач. Також представник зазначив, що норми чинного законодавства та ЗК України не зобов’язують приймати всі рішення, серед іншого, і про відмову у наданні дозволу у формі наказу. За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

За відсутності заперечень з боку представника відповідача, керуючись нормами статті 205 КАС України, суд дійшов висновку проводити розгляд справи за відсутності представника позивачів.

Представник відповідача заперечив щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення її власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на кожного із позивачів окремо, на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В якості додатків до клопотання подано: копії паспортів, копії ідентифікаційних номерів, графічний матеріал земельної ділянки із позначенням бажаних місць розташування.

13.04.2018 листами №3621/0/1723/0/95-18, №3621/0/1722/0/95-18, №3621/0/1721/0/95-18, №3621/0/1720/0/95-18, №3621/0/1719/0/95-18, №3621/0/1718/0/95-18, №3621/0/1717/0/95-18, №3621/0/1716/0/95-18 позивачам відмовлено, вказано, що земельна ділянка частину якої позивачі бажають отримати у власність відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, на яких проведена інвентаризація за кошти державного бюджету у 2013 році. Відповідно до ст.56 закону України "Про землеустрій" такий вид документації розробляється на підставі нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об'єднання земельної ділянки користувачів земельної ділянки та згоди власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем. Керуючись ч.7 ст.118 ЗК України, Головне управління Держгеокадастру відмовило у наданні дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою відмовою позивачі звернулись до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі – ЗК України).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Із положень статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_10 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_10 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об’єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об’єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зважаючи на причини відмови Держгеокадастру викладені в оскаржуваних листах, суд зауважує, що в даному випадку, відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про те, що вказана земельна ділянка перебуває в заставі чи користуванні.

При цьому, відповідно до пункту 1 ОСОБА_11 про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року (далі - ОСОБА_11 № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктів 31, 50 пункту 4 ОСОБА_11 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 ОСОБА_11 № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, оцінюючи позицію сторони відповідача викладену в оскаржуваних листах стосовно того, що позивачами не надана нотаріально посвідчена згода на поділ чи об’єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки, суд зауважує, що в даному випадку, за умови не доведення, того, що вказана земельна ділянка перебуває у користуванні, заставі, а органом уповноваженим здійснювати розпорядження земельною ділянкою є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області , відтак мотиви відмови викладені в оскаржуваних листах є такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

Окрім того, при вирішені цього спору суд враховує наступне.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах регулюється ОСОБА_11 про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - ОСОБА_11 №333).

ОСОБА_11 чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 ОСОБА_11 встановлено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

В свою чергу, як зазначалось вище, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачі звернулись до відповідача з клопотанням в порядку статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, проте, за результатами розгляду даного клопотання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області позивачам направлено листи “Щодо розгляду клопотання”, а не накази про відмову в наданні дозволів.

З огляду на це, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмов відповідача, викладених у листах від 13.04.2018 за №3621/0/1723/0/95-18, №3621/0/1722/0/95-18, №3621/0/1721/0/95-18, №3621/0/1720/0/95-18, №3621/0/1719/0/95-18, №3621/0/1718/0/95-18, №3621/0/1717/0/95-18, №3621/0/1716/0/95-18, підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.

Як вже неодноразово зазначалось вище, відповідний суб’єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, надає дозвіл на розроблення проекту (технічної документації із землеустрою щодо поділу) земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Разом з тим в контексті даної спірної ситуації, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про зобов'язання відповідача надати дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки .

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення. А отже, в досліджуваній частині позов не підлягає задоволенню.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідь, якою відмовлено у наданні дозволу позивачу є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати суб'єкта владних повноважень повторно розглянути клопотання від 03 березня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення їм у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею по 2,0 гектари (на кожну особу) на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та скасувати листи №3621/0/1723/0/95-18, №3621/0/1722/0/95-18, №3621/0/1721/0/95-18, №3621/0/1720/0/95-18, №3621/0/1719/0/95-18, №3621/0/1718/0/95-18, №3621/0/1717/0/95-18, №3621/0/1716/0/95-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення їм у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею по 2,0 гектари на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання від 03 березня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання дозволів на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, для відведення їм у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею по 2,0 гектари (на кожну особу) на території Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_8 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_9 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_6 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_7 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_5 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (вул. Відродження, 273, м. Тульчин, Вінницька область, 210110, ідент.номер НОМЕР_1)

ОСОБА_3 (вул. Польова, 22, с. Левківці, Тульчинський район, Вінницька область. 23615, ідент. номер НОМЕР_2)

ОСОБА_4 (вул. Польова, 22, с. Левківці, Тульчинський район, Вінницька область. 23615, ідент. номер НОМЕР_3)

ОСОБА_5 (вул. Відродження, 273, м. Тульчин, Вінницька область, 210110, ідент.номер НОМЕР_4)

ОСОБА_6 (вул. Польова, 22, с. Левківці, Тульчинський район, Вінницька область. 23615, ідент. номер НОМЕР_5)

ОСОБА_7 (вул. Шевченка, 9, с. Левківці, тульчинський район, Вінницька область, 23615, ідент.номер НОМЕР_6)

ОСОБА_8 (вул. Пестиля, 3, с. Винокурня, Тульчинський район, Вінницька область, 23614, ідент.номер НОМЕР_7)

ОСОБА_9 (вул. Пестиля, 3, с. Винокурня, Тульчинський район, Вінницька область, 23614, ідент.номер НОМЕР_8)

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м.Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

Повний текст рішення суду складено 25.10.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович