Рішення № 77367713, 17.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18696/17

Провадження № 2/521/1261/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

за участю секретаря – Бєрової А.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ТРАСТ» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ ОСОБА_1 «ТРАСТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047013 від 15.08.2014 року у розмірі 310 914 гривень 58 копійок. Також просить стягнути судові витрати, понесені у зв’язку з розгляду справи.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 15 серпня 2014 року ПАТ ОСОБА_1 «ТРАСТ» отримав від ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про укладання договору №R051.001-ТЕК.0047013, в якій відповідач пропонував позивачу надати їй споживчий кредит. Позивачем було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит в розмірі 65 000,00 гривень. Відповідач, в свою чергу, зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 26.08.2019 року згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 36 % річних та 2,79 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 60 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом. У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов’язань по поверненню кредиту №R051.001-ТЕК.0047013 від 15.08.2014 року і сплаті процентів не виконує, станом на 18.10.2017 року загальна сума заборгованості становить 310 914 гривень 58 копійок, із них: 64 329,63 гривень – сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 25 456, 88 гривень – прострочена заборгованість з оплати кредиту; 54 891,76 гривня – прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 63 472,50 гривні – прострочена комісія за обслуговування кредиту; 128 220,69 гривень – пеня. Наразі, допущені порушення умов кредитного договору відповідачем не усунені, прострочена заборгованість не погашена. У зв’язку з нездійсненням відповідачем обов’язкових щомісячних платежів, позивач набув право подати до суду позовну заяву про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафні санкції за Кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розглянути справу за відсутності представника ПАТ ОСОБА_1 «ТРАСТ».

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, надала до канцелярії суду заяву, в якій просила зменшити пеню у зв’язку з матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2014 року ПАТ ОСОБА_1 «ТРАСТ» отримав від ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про укладання договору №R051.001-ТЕК.0047013 в якій відповідач пропонував позивачу надати їй споживчий кредит. Позивачем було акцептовано вищезазначену оферту і надано відповідачу кредит в розмірі 65 000,00 гривень.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 26.08.2019 року згідно з Графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Кредитного договору) та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 36 % річних та 2,79 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту, строком на 60 місяців з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом.

15 серпня 2014 року відповідачем було отримано кредит за кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047013 від 15.08.2014 року, що підтверджується меморіальним ордером №Loan-57084 від 15.08.2014 року.

Відповідно до п. 2.2. Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, які є невід’ємною частиною кредитного договору, відповідач, який є позичальником зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом та комісії, повертати кредит частинами у сумах та терміни, визначені у графіку платежів. Останній раз платіж відповідачем здійснювався лише 16.12.2016 в сумі 1 000,00 грн., надалі та станом по дату подачі позову, щомісячні платежі в термінах та розмірах встановлених Додатком № 1 до кредитного договору відповідачем не здійснюються.

Судом встановлено, відповідно до п.п. 8.6. умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, позивач набуває право вимагати, в тому числі і в судовому порядку від відповідача дострокового повернення кредиту, а відповідач зобов’язується на вимогу позивача достроково повернути кредитів повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047013, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача, у випадках: порушення клієнтом своїх зобов’язань по кредитному договору; якщо клієнт введе кредитора в оману шляхом надання недостовірної або неповної інформації; якщо клієнт не виконує або неналежним чином виконує свої зобов’язання по будь-яким договорам, які укладені між кредитором і клієнтом та пов’язані з наданням кредитором клієнту позикових коштів; в інших випадках, передбачених заявою, цими Умовами та чинним законодавством України.

У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов’язань по поверненню кредиту №R051.001-ТЕК.0047013 від 15.08.2014 року і сплаті процентів не виконує, станом на 18.10.2017 року загальна сума заборгованості становить 310 914 гривень 58 копійок, із них: 64 329,63 гривень – сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 25 456, 88 гривень – прострочена заборгованість з оплати кредиту; 54 891,76 гривня – прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 63 472,50 гривні – прострочена комісія за обслуговування кредиту; 128 220,69 гривень – пеня.

Відповідно до п. 5.19 Пам’ятки клієнта про основні параметри споживчого кредитування, яка є невід’ємною частиною кредитного договору №R051.001-ТЕК.0047013, за несвоєчасне виконання зобов’язань з погашення заборгованості по кредиту, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3% від суми прострочених зобов’язань за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики . Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

За ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або не належним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Згідно до ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та водночас засадами, яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність та справедливість. Положеннями ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору, зокрема сума неустойки (штрафу, пені) яка передбачена в договорі має бути розумною.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року передбачено застосування положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статі 551 ЦК, на думку Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, можна вважати зокрема ступень виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові й інші інтереси сторін що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання).

При оцінці наслідків порушення зобов’язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №R051.001-ТЕК.0047013 від 15.08.2014 року, застосовуючи принципи добросовісності, розумності і справедливості, суд вважає доцільним зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки (пені та штрафів) з підстав не співмірності завданим позивачу збитків та ступінь виконання зобов’язання боржником.

Враховуючи відсутність чіткого, нормативно закріпленого механізму зменшення розміру неустойки, суд об’єктивно оцінюючи обставини справи вважає, що сума пені яка була нарахована банком у загальному розмірі 128 220,69 гривень у два рази перевищує суму основної заборгованості за кредитом (64 329,63 гривень), тому виходячи із положень ст.551 ЦК України, суд вважає можливим зменшити розмір пені до розміру основного боргу за кредитом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов’язання в натурі.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статі 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Банком становить 247 023 гривні 52 копійки, із них: 64 329,63 гривень – сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 25 456, 88 гривень – прострочена заборгованість з оплати кредиту; 54 891,76 гривня – прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 63 472,50 гривні – прострочена комісія за обслуговування кредиту; 64 329,63 гривень – пеня.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 663 гривні 72 копійки підлягають стягненню з відповідача на користь позивача – ПАТ ОСОБА_1 «ТРАСТ».

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268 ЦПК України і п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ТРАСТ» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ТРАСТ» (адреса місця реєстрації: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, адреса для листуваня (адреса фактичного місцезнаходження): 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; ЄДРПОУ: 35371070, платіжні реквізити: МФО БАНКУ ОДЕРЖУВАЧА: 300001, ОСОБА_1: Національний банк України, Отримувач: ПАТ БАНК «ТРАСТ», Код отримувача: 35371070, Рахунок: 32070117101026) заборгованість за Кредитним договором №R051.001-TEK.0047013 від 15.08.2014 р. в розмірі 247 023 (двісті сорок сім тисяч двадцять три) гривні 52 копійки, яка складається з наступного:

64 329,63 гривень – сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 25 456, 88 гривень – прострочена заборгованість з оплати кредиту;

54 891,76 гривня – прострочені відсотки за фактичне користування кредитом;

63 472,50 гривні – прострочена комісія за обслуговування кредиту;

64 329,63 гривень – пеня.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ТРАСТ» (адреса місця реєстрації: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, адреса для листуваня (адреса фактичного місцезнаходження): 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А; ЄДРПОУ: 35371070, платіжні реквізити: МФО БАНКУ ОДЕРЖУВАЧА: 300001, ОСОБА_1: Національний банк України, Отримувач: ПАТ БАНК «ТРАСТ», Код отримувача: 35371070, Рахунок: 32070117101026) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 72 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.О. Поліщук

17.10.18