Рішення № 77366862, 17.10.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2781/18

Провадження № 2/484/1280/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді – Літвіненко Т.Я.

секретар судового засідання - Лянгорт З.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості, про стягнення заборгованості по заробітній платі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 15 400грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2010 року працює на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості (далі - Первомайський МРЦЗ). Відповідно до вимог чинного законодавства ним тричі (12.04.2018 року, 18.04.2018 року та 01.06.2018 року) було подано заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірах середньомісячної заробітної плати за період роботи у 2018 році.

Однак, за результатами звернень, вказані допомоги відповідачем виплачені не були, та направлені листи про відмову у виплаті зазначених грошових коштів за різними підставами, серед яких, зокрема,у зв’язку з тим, що, на думку відповідача, він є позаштатним працівником, та особисто на його посаду кошти на таку виплату не передбачались. Вважає, що дана відмова є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали вказуючи, що Первомайський МРЦЗ, як юридична особа, яка є державною установою, здійснює витрати, до яких також належить і виплата працівникам базових центрів зайнятості заробітної плати, як основної, так і додаткової, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат, тільки в рамках доведеного кошторису видатків, який затверджується вищестоящою установою - Миколаївським ОЦЗ. Преміювання керівників центрів зайнятості, надання їм матеріальної допомоги, тощо, проводиться в порядку та в розмірах, установлених наказом Міністерства соціальної політики України від 22.03.2017, у межах затверджених видатків па оплату праці за погодженням із органом вищого рівня.

З жовтня 2016 року була розпочата реорганізація базових центрів зайнятості Миколаївської області шляхом їх приєднання до Миколаївського обласного центру зайнятості. З початку 2018 року у Первомайському МРЦЗ процедура реорганізації перейшла в активну стадію, оскільки з 02.01.2018 базовий центр зайнятості припинив надання соціальних послуг клієнтам державної служби зайнятості. На даний час Первомайський МРЦЗ вирішує виключно питання, пов’язані з припиненням його діяльності. У зв’язку чим, за рахунок кошторисних призначень, виділених Миколаївській обласній службі зайнятості для граничної чисельності працівників, 01.03.2018 був затверджений кошторис видатків на 2018 рік Первомайського МРЦЗ, в якому були передбачені кошти на оплату праці виключно для забезпечення гарантій в межах чинного трудового законодавства.

Крім того, починаючи з 19 січня 2018 року позивач перебуває у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тривалістю 714 календарних днів по 02.01.2020 включно, а тому, незважаючи на те, що позивач продовжує перебувати у трудових відносинах з Миколаївським ОЦЗ, він, на даний час, не здійснює свою трудову діяльність у Первомайському МРЦЗ, оскільки перебуває у соціальній відпустці і це, на думку представників відповідача, є підставою для невиплати Первомайським МРЦЗ заробітної плати, жодної з її складових, тобто і матеріальної допомоги.

Заслухавши думку учасників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу директора Миколаївського обласного центру зайнятості № 40-ос від 08.02.2010 року, ОСОБА_1 з 09.02.2010 року призначено на посаду директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості (далі - Первомайський МРЦЗ) (а.с.70).

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до заступника директора Миколаївського обласного центру зайнятості з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірах середньомісячної заробітної плати за період роботи у 2018 році.(а.с.13)

Відповідь на вищевказану заяву в матеріалах справи відсутня та учасниками справи не надана.

18.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського обласного центру зайнятості із заявою в якій вказав, що виходячи із того, що діючим керівництвом Миколаївського ОЦЗ надано вказівку внести зміни до Колективного договору Первомайського МРЦЗ, у зв’язку з надходженням його заяви від 12.04.2018 року, з приводу надання матеріальних допомог вважає за необхідне роз’яснити норми діючого законодавства стосовно умов оплати праці працівників державної служби зайнятості та наголошено, що у випадку внесення будь – яких обмежень , особливо відносно гарантій у тому числі у соціально – побутовій сфері, є прямим порушенням трудового законодавства.(а.с.11-12)

Виходячи зі змісту зазначеного документа його не можна розцінювати, як повторне звернення позивача із заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, як наголошував позивач.

01.06.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Миколаївського обласного центру зайнятості з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірах середньомісячної заробітної плати за період роботи у 2018 році в якій вказав, що відповідно до даних кошторисів (запланованого та фактичного) Первомайського МРЦЗ, а також враховуючи останні кадрові зміни в штаті Первомайського МРЦЗ кошти на здійснення вказаних допомог наявні, а тому підстави для відмови у виплаті допомог, вказані Миколаївським ОЦЗ у відповідь на його заяви від 12.04.2018р. та 18.04.2018р., на даний час відсутні.(а.с.10)

Згідно листа «Про розгляд заяви» № 18/15/1715-18 від 14.06.2018р., яке було направлено позивачу з Миколаївського обласного центру зайнятості у відповідь на зазначену заяву, ОСОБА_1 роз’яснено, що на даний час відсутні підстави для надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення, оскільки, у зв’язку з реорганізацією, працівники Первомайського МРЦЗ з 01.01.2018 року знаходилися поза межами граничної чисельності, затвердженої по Миколаївській області. За рахунок кошторисних призначень, виділених Миколаївській обласній службі зайнятості для граничної чисельності працівників, 01.03.2018 року був затверджений кошторис видатків на 2018 рік Первомайського МРЦЗ, в якому були передбачені кошти на оплату праці виключно для забезпечення гарантій в межах чинного трудового законодавства. За відпрацьований час у січні 2018 року з ним проведений повний розрахунок. Так як ОСОБА_1 з 19.01.2018 по теперішній час перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а посада директора Первомайського МРЦЗ підлягала скороченню, то будь-які додаткові видатки на цю посаду не передбачалися.(а.с.8-9)

Тобто, фактично, позивачу було відмовлено у наданні йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірах середньомісячної заробітної плати за період роботи у 2018 році.

В судовому засіданні позивач вказував, що відповідно до даних кошторисів (запланованого та фактичного) Первомайського МРЦЗ, кошти на здійснення вказаних допомог наявні. Крім того, відповідно до кошторису, зазначені матеріальні допомоги виплачені більшості працівників Первомайського МРЦЗ, а тому матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення повинні бути виплачені йому в обов’язковому порядку, згідно заяви від 12.04.2018 року.

Проте, дане твердження позивача суперечить вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до п. 2.6 Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Первомайського МРЦЗ на 2015 – 2017 роки, схвалений на зборах трудового колективу 24.03.2015 року, протокол № 4, із змінами, схваленими на загальних зборах членів комісії з припинення юридичної особи Первомайського МРЦЗ 06.04.2018 року, протокол № 3, який чинний і на даний час, працівникам надається матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника та матеріальна допомога на оздоровлення, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Згідно п.п.3, п. 2 наказу Міністерства соціальної політики України від 22.03.2017 року №447 «Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2017 року за №407/30275, надано право Голові Державної служби зайнятості (Центрального апарату), керівникам центрів зайнятості у межах затвердженого фонду оплати праці: надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, як складових заробітної плати, у межах затвердженого фонду оплати праці є лише правом Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату) або керівників центрів зайнятості, а не їхнім обов’язком.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, у 2018 році, було нараховано та здійснено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в межах фонду оплати праці, затвердженого кошторисом видатків на 2018р. наступним працівникам Первомайського МРЦЗ: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Однак, зазначені обставини не є гарантією отримання вказаних виплат всіма працівниками Первомайського МРЦЗ лише за наявності фонду оплати праціта відповідної заяви, оскільки керівник Миколаївського ОЦЗ не обтяжений таким обов’язком.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачу правомірно, з додержанням вимог чинного законодавства було відмовлено у надані матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості, про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Повне судове рішення буде складено 25.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ: Т.Я. Літвіненко