Ухвала суду № 77366676, 25.10.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 1506/6431/2012

Провадження № 2-а/496/51/18

У Х В А Л А

25 жовтня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Буран В.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Дигуляр А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника третьої особи ТОВ «Авторинок Куяльник» - ОСОБА_2,

розглянувши адміністративний позов Споживчого кооперативу «Вікторія» до ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області, виконавчого комітету Агустівської сільської ради, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторинок «Куяльник», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області від 21 вересня 2006 року за № 121, від 14 квітня 2011 року за № 44, та від 27 вересня 2012 року за № 90, якими визнано та оформлено за третіми особами право власності на нежитлові будівлі,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться вказана вищевказана справа.

У судовому засіданні представником третьої особи ТОВ «Авторинок Куяльник» було надане клопотання про закриття провадження по справі, яке обгрунтовує тим, що спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти клопотання.

Представника третьої особи ТОВ «Авторинок Куяльник» у судовому засіданні підтримав клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник відповідача виконавчого комітету Агустівської сільської ради Біляївського району Одеської області у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» у судове засідання не з'явився, зоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши характер спірних правовідносин, суд вважає, що провадження по справі слід закрити у зв'язку з наступним.

У зазначеній справі Позивачем оскаржуються: рішення Виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області, а саме: № 121 від 21.09.2006 року, яким було видано ТОВ «Нова Україна» п’ять свідоцтв на право власності від 12.10.2006 року на будівлі, що розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада ОСОБА_3, Живахова гора, 1-в, 1-г, 1-е, 1-д, 1-ж; № 44 від 14.04.2011 року про оформлення права власності на об’єкти нерухомості ТОВ «Авторинок «Куяльник»; № 90 від 27.09.2012р. про внесення змін та доповнень до рішення № 44 від 14.04.2011р. та дії Виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області щодо прийняття зазначених рішень.

Тобто предметом оскарження є правові акти індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine) від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04 Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria) від 12 жовтня 1978 року, Комісія висловила думку, що поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Спір, що наразі розглядається не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб ’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України «суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг».

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Саме таку позицію висловила ОСОБА_4 Верховного Суду зокрема у постановах від 20.09.2018 по справі № 346/3805/16-а (http://revestr.court.gov.ua/Review/76822817), від 04.07.2018 р. по справі № 820/7173/16 (http://revestr.court.gov.ua/Review/751334921).

При цьому, в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018 року, якою було скасовано ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року про передачу справи до Одеського окружного адміністративного суду та направлено справу до Біляївського районного суду Одеської області для продовження розгляду, зокрема, визначено наступне: серед іншого, суду першої інстанції слід звернути увагу на сутнісні характеристики права на звернення до суду. Так, на думку суду апеляційної інстанції, правовий аналіз предмета та підстав позову свідчить про відсутність у ньому ознак публічно-правового спору, адже позивач оскаржує набуття третіми особами права власності на нерухоме майно. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання предметної юрисдикції даного спору, повинен проаналізувати наявні в даній справі рішення господарських судів, де учасники даної справи, а саме позивач та треті особи вирішують питання щодо правомірності набуття права власності на об’єкти нерухомого майна. За таких умов, суд першої інстанції, виконуючи ухвалу апеляційної інстанції та продовжуючи розгляд даної справи, повинен з'ясувати характер спірних правовідносин та визначитися, чи поширюється юрисдикція адміністративного суду на дану справу. На думку суду апеляційної інстанції, він позбавлений в даному судовому засіданні вирішити питання про закриття провадження у справі, оскільки, відповідно до статей 308, 312 КАС України, суд розглядає апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог».

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має захищати свої права в порядку господарського судочинства.

Згідно до п. 1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, є всі підстави вважати, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому провадження у справі слід закрити.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу «Вікторія» до ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області, виконавчого комітету Агустівської сільської ради, треті особи – Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторинок «Куяльник», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна», про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 сільської ради Біляївського району Одеської області від 21 вересня 2006 року за № 121, від 14 квітня 2011 року за № 44, та від 27 вересня 2012 року за № 90, якими визнано та оформлено за третіми особами право власності на нежитлові будівлі – закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів в з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Буран В.М.

25 жовтня 2018 року